Економіка дійсно відштовхнулася від дна – Томаш Фіала

24 лютого 2017, 14:38
Президент Європейської бізнес асоціації розповів коли та за яких умов до України надійдуть інвестиції

Минулого року в Україну надійшло близько $3,4 млрд іноземних інвестицій, але $2,2 млрд з них становила сума, яку дочірні компанії іноземних банків залучили зі своїх материнських структур для покриття збитків (включаючи $1,8 млрд шляхом конвертації боргу в капітал).

Відео дня

Тобто вони не пішли на створення нових виробництв і робочих місць. На ці цілі було спрямовано лише близько $1,2 млрд. Безумовно, інвестори не поспішають інвестувати в країну, яка воює.

Але є й інші фундаментальні причини, через які інвестиції до нас не йдуть. Серед таких причин експерти називають поганий інвестиційний клімат, який вже давно набив оскому, корупцію, а також провал приватизації та земельної реформи. Якщо не вирішити ці питання, сподіватися на інвестиційний бум найближчими роками не доводиться.

Без інвестицій Україна точно не зможе переламати ту стару архаїчну модель розвитку, яка існує в країні останні 25 років. А без створення нових виробництв, які займалися б переробкою сировини і продавали товари всередині країни, а також за кордон, ми будемо постійно залежати від світових цін на зерно, метал і руду.

Як вирватися з цього зачарованого кола і дати потужний поштовх українській економіці, НВ Бізнес запитав у інвестора з багаторічним досвідом, президента Європейської бізнес асоціації Томаша Фіали.

– Ви були президентом Європейської бізнес асоціації раніше. А тепер знову очолили цю організацію. Наскільки завдання, які ви вирішуєте зараз, відрізняються від того, що було за часів президента Януковича?

– За часів Януковича було дуже багато проблем. Це було і постійне зростання податкового тиску, і труднощі з відшкодуванням ПДВ, і примусова передплата податку на прибуток. Були проблеми з верховенством права, з самодіяльністю правоохоронних органів, наїздами, рейдерством тощо. Це був дуже нехороший період.

Потім сталася революція. І настав дуже позитивний період. У бізнесі швидко налагодили прямі контакти з урядом, парламентом. Доносити свою точку зору до влади стало легко. Влада йшла назустріч і робили кроки для поліпшення інвестиційного клімату. Але з часом деякі проблеми, які у нас були за Януковича, знову повернулися. Насамперед, це стосується правоохоронних органів і судів. Одразу після революції вони зачаїлися, боялися вимагати хабарі, тиснути на бізнес. Щось схоже ми спостерігали і після помаранчевої революції. Але потім чиновники побачили, що ніякого покарання за їхні злочини немає, і що люди нагорі теж продовжують використовувати багато що зі старих схем. Тоді вони подумали, а чому вони не можуть в цьому брати участь. Все почалося з продажу місць у парламенті в 2014 році. Я тоді публічно заявив, що якщо місця в парламенті продаються, то причина корупції не зникне, корупція проявиться і почне гальмувати економіку.

– Зараз багато говорять про те, що якби не Майдан, не революція, то економіка розвивалася б і далі, все було б добре.

– Ні. На жаль, навіть без війни економіка у 2014 році впала б. Не так істотно - не на 7% у 2014 році і потім майже на 10% у 2015 році, але все одно був би мінус у 3-4%.

У нас в будь-якому разі відбулася б девальвація гривні. Вона б не була такою значною, але курс знизився б так чи інакше десь до 11-12 грн за долар. Це означало б зростання інфляції, це означало б проблеми в банківському секторі, зростання проблемних кредитів, це скоротило б споживання. Економіка вже в 2012-2013 рр. не зростала, промислове виробництво падало, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу зріс до 9% ВВП. Коли у вас є такий дефіцит, це означає, що валюта переоцінена, і вона повинна девальвувати.

– Зараз багато говорять про боротьбу з корупцією, що це одна з основних причин, чому в нашу країну не йдуть інвестиції. Але ж за часів президента Януковича вона теж була, а вкладали гроші в країну. Чи справді інвестори так бояться корупції?

– Інвестицій тоді теж було дуже мало. Саме за часів Януковича частка інвестицій з Кіпру піднялася вище 50% від їхнього загального обсягу, проти звичайних 25-30%. Досить велика частина грошей, які приходили в країну з 2010 по 2013 рік (це були кошти, які великий український бізнес вивів за кордон через трансфертне ціноутворення та експорт сировини), поверталася як прямі іноземні інвестиції. Також активно інвестували російські банки. Але це був зовсім не такий диверсифікований і якісний потік, як у період з 2005 по 2008 рік.

– Чи можна сказати, що економічна ситуація в нашій країні зараз трохи поліпшилася і можна очікувати, що обсяг інвестицій у цьому році збільшиться?

– Економіка дійсно відштовхнулася від дна. Найнижчий рівень вона пройшла у другому кварталі 2015 року. І з кожним кварталом цей темп відновлення прискорюється. У четвертому кварталі зростання досягло 4,7%. За минулий рік — 2,2%. Це набагато більше, ніж ми очікували ще 4 місяці тому. Тоді очікувалося зростання максимум на 1,5%. Це завдяки досить швидкому відновленню внутрішніх інвестицій. Крім того, в країні зібрали дуже добрий урожай, відновлюється будівництво, торгівля і транспорт. Тому ми бачимо позитивні цифри. Це дозволяє сподіватися на зростання десь 2,5-3% у поточному році. Але потрібно розуміти, що це після величезного падіння. Якщо рахувати в доларах, то розмір нашого ВВП сьогодні становить $95 мільярдів. А на піку в 2008-му і 2013-му він досягав $180 млрд.

– Які напрямки для інвестицій у нашу країну серед інвесторів вважаються найбільш привабливими?

– Насамперед вони фокусуються на експортних галузях. Через девальвацію витрати підприємств в Україні значно знизилися. Завдяки цьому протягом останніх двох років дуже прибутковим є сільське господарство, і це навіть попри те, що світові ціни на зерно сильно впали. Ціна на пшеницю близька до мінімальної за останні 10 років, а на кукурудзу — за 7 років. Це ж стосується й інших видів експорту. Що стосується бізнесу, який спрямований на внутрішній ринок, то на нього інвестори поки дивляться досить обережно. Макрофінансова стабільність в країні за останні два роки, звісно, істотно покращилася, та однак не варто розслаблятися. Нам обов'язково необхідно продовжувати співпрацю з МВФ і отримувати квартальні транші.

– Якщо говорити про МВФ, то, схоже, їхній рецепт простий: знижуйте витрати і підвищуйте податки. Ви вважаєте, це хороший підхід?

– Країни звертаються до МВФ, коли у них є проблеми з платіжним балансом, коли вони експортують менше, ніж імпортують, коли послаблюється валюта, економіка падає і виникають проблеми в банківському секторі. Країна в особі прем'єр-міністра, Президента, міністра фінансів та голови НБУ пише бізнес-план (меморандум), в якому описує, як виведе економіку з кризи на шлях зростання з допомогою структурних реформ, фіскальної і монетарної політики, боротьби з корупцією, посилення верховенства права, приватизації тощо. Якщо план реальний та імплементується, то МВФ під нього надає дешевий кредит, який стабілізує країну, поки описані заходи не дали ефект, і ми не стали на свої ноги, поки не почався економічний ріст і не почали в країну йти приватні інвестиції. Деякі країни роблять ці реформи навіть без МВФ. Наприклад, Чехія обійшлася кредитом в $500 млн і достроково розрахувалася з МВФ у 1995 р. Але, незважаючи на це, уряд і парламент провели в країні реформи навіть більш радикальні, ніж вимагав фонд. І коли інвестори зрозуміли, що країна швидко рухається до вільної ринкової економіки, почали вкладати гроші. В економіку почали надходити гроші, які дозволили не звертатися до МВФ.

– Наскільки я бачу, в Україні останнім часом відбулося дуже багато реформ. Чому ж це досі не оцінили інвестори?

– Якщо порівнювати ті реформи, які Україна провела за останні 3 роки, з тими, які Україна провела за попередні 20 років, тоді ви дійсно маєте рацію. І це я теж кажу всім іноземним інвесторам, які сюди приїжджають, яких я відвідую в США, у Великій Британії. Але, якщо ми порівняємо ці перетворення з тим, що зробили та ж Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, країни Балтії в 1990-х, то тут, на жаль, нам ще потрібно багато чого зробити.

Наприклад, все, що стосується верховенства права. Правоохоронні органи і суди все ще абсолютно корумповані. На жаль, в дуже багатьох випадках суди або правоохоронні органи визначають правоту не за справедливістю або за законом, а за тим, хто більше заплатив. Через це, наприклад, банки дуже мало і дорого кредитують.

Чому сьогодні у банків величезна ліквідність, а кредити вони не видають? Тому що частка проблемних кредитів за час кризи 2009 року і останні два роки зросла до 50% портфеля.

У деяких компаній дійсно виникли проблеми. Вони брали кредити в доларах, а продажі були на місцевий ринок у гривні або закрилися ринки СНД, їхні доходи впали. Але є дуже багато випадків, коли заставне майно виводиться за допомогою корумпованих судів. Наприклад, є такі випадки, коли замість того, щоб повертати кредит банку в $50 млн, заплатили $3-5 млн потрібним людям, вивели заставу і сказали банку – до побачення.

– МВФ наполягає на тому, щоб в країні відбулася земельна реформа? Як вона допоможе нашій економіці?

– Сільгоспземля в Україні – це найбільш ємний актив, який є тут. Частково — у власності держави – це 8-10 млн гектарів. На жаль, держава генерує з цих земель дохід, який близький до нуля. Тому варто продати цей актив, адже державі він ніякої користі не приносить, а тільки дозволяє набивати грошима приватні кишені та фінансувати з цих грошей вибори. І ще у нас є 7 млн громадян, які на початку 2000-х отримали паї. Вони мають отримати право самостійно вирішувати, що з цією землею робити.

– І скільки, за вашими оцінками, це допоможе залучити інвестицій?

– Я думаю, що спочатку це допоможе залучити приплив капіталу в країну на рівні $2-3 млрд на рік. Навіть якщо заборонити іноземцям у цьому процесі брати участь на якийсь період. В українців є дуже багато доларів під матрацами або в офшорах. Багато людей зберігають їх на рахунках, але ставки за депозитами за кордоном дуже низькі, а зберігати ці гроші в українських банках вони бояться. Приватизація землі дасть українцям альтернативу – інвестувати в землю. А 7 млн власникам паїв — отримувати гроші. Це не такі великі гроші, щоб вони їх вивели за кордон. Тому вони витратять їх усередині країни на українські товари. Цей потік інвестицій у землю дозволить іншим інвесторам бути більш впевненими в довгостроковій макроекономічній стабільності, в тому числі і стабільності курсу гривні, і вони вкладуть гроші в економіку, а це дасть додаткове зростання.

Якщо інвестор купує землю, то він розуміє, що це надовго, на 50-100 років, і він готовий туди інвестувати. Будувати дороги, інфраструктуру, елеватори, інвестувати в обладнання, інвестувати в цю землю більше, підвищувати врожайність. В України є така мрія – вирощувати 100 млн тонн зерна на рік. З вільним ринком землі вона досяжна набагато швидше.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X