Мій досвід інвестування в Київ і Україну: 4 проблеми, з якими я зіткнувся, — Роберт Ґіббінс, інвестор, засновник Greenpoint Kyiv

6 липня 2021, 17:03
Позиція
Роберт Ґіббінс, інвестор, засновник Greenpoint Kyiv

Роберт Ґіббінс, інвестор, засновник Greenpoint Kyiv

Іноземні інвестиції в Україну впали майже до нуля. Більшість інвесторів уважають їх не вартими ризику. Це позбавляє Україну можливості зростання й ізолює від світу.

Президент Зеленський пропонує вирішити проблему, призначивши спеціальних «інвестиційних нянь». Вони повинні допомогти іноземцям оминути підводні камені при інвестуванні в Україну. Ідея хороша. Але вона не запрацює, поки країна не виконає роботу, необхідну для поліпшення рівня критичних інститутів.

Понад п’ять років тому я купив договір оренди на більш ніж тридцять акрів (121 406 квадратних метрів) землі на Подолі. Я хотів створити в Україні щось видатне. Щось подібне до того, що наша команда робила в Бразилії та Іспанії. Проєкт, який стане інноваційним, за допомогою культурного простору зв’яже Київ зі світом, художниками й музеями, принесе в Україну технології для створення стійких систем життя й енергопостачання.

Проблема 1. Ці «Інвестиційні няні»

Одна уродженка Києва виступила «проєктним менеджером» подільського проєкту. Щоправда, замість того, щоб захищати мої інтереси, ця пані, як я вважаю, використовувала своє становище, щоб провернути зухвалу схему з метою введення в оману й переслідування власних інтересів. І це все з дому в окрузі Вашингтона. Так вийшло, що вона — громадянка України й Америки і, як зазначено в поданій на неї в США юридичній скарзі, ця пані та її співробітники, включно з її компанією з управління активами, обманним шляхом відібрали в мене мільйони доларів. На відміну від української діаспори, що пишається Україною і робить все можливе для розвитку країни, ця компанія з управління активами та люди, пов’язані з нею, схоже, усвідомили вразливість українських інститутів і використовували їх як можливість нажитися на інвесторах, які бажають змінити ситуацію в Україні.

Поки Америка стурбована корупційною ситуацією в Україні, подібна поведінка громадянки США здається іронією. Хто поставить незручні питання? Хто розслідує, що сталося з майже 50 мільйонами доларів іноземних інвесторів зі США, Великобританії, Канади та Європи? Кошти були довірені цій управліниці та її компанії з управління активами більш ніж півтора десятиліття назад і, схоже, зникли. Хто розгляне неаудовані рахунки з управління інвестиціями компанії, у яку могли бути перелиті гроші іноземних інвесторів? Відмова від достовірного й належного обліку в питанні того, куди пішли інвестиції, — причина, через яку іноземні інвестори, як я, у майбутньому будуть украй неохоче допомагати економіці України зростати, вкладаючи в неї гроші.

Але, схоже, суб'єкти, на кшталт згаданої компанії з управління активами та її директорки, діють, не побоюючись заходів у відповідь із боку державних регулювальних органів, українських судових інститутів або інших осіб. Навіть коли йде кримінальне розслідування їхньої діяльності, вони, судячи з усього, не бачать причин ні повертати гроші інвесторів, ні хоча б відзвітувати, як ці кошти використано. Ще примітніше, що до цього, мабуть, немає й жодного регуляторного примусу. У них, як і раніше, залишаються всі необхідні ліцензії від українського регулятора фондового ринку й цінних паперів.

Проблема 2. Жодної реальної допомоги від регулятора

Виникає ще одне тривожне питання: як подібна компанія має ліцензію регулювального органу України з цінних паперів уже після того, як стосовно її діяльності було порушено кілька кримінальних справ? Якщо українська влада розслідує її діяльність як злочинного угруповання, чому в неї досі є ліцензії для управління грошима? За словами директора одного з департаментів регулятора, їхня робота — не в тому, щоб розглядати й розслідувати випадки шахрайства в організаціях, що перебувають під їхнім регулювальним контролем. Чудово. Якщо це так, то який узагалі сенс у цьому інституті та його ліцензіях? Ми очікуємо, що нове керівництво серйозніше поставиться до належної ролі цього важливого інституту.

Проблема 3. Дисфункція судової системи

В Україні, особливо в судах першої інстанції, рішення можуть виносити — з урахуванням деякої додаткової мотивації — на основі вкрай вузьких юридичних аргументів, що стосуються технічних сторін контракту і які ігнорують загальний контекст угоди. Наприклад, невеликих технічних деталей було досить, щоб суддя з комерційних справ підтвердив абсолютно шахрайську транзакцію, що водночас є предметом кримінального розслідування за шахрайство, крадіжку, уведення в оману.

У моєму випадку один суддя визнав правильним постановити, що земля, у яку я інвестував мільйони доларів, може бути продана підставній компанії без мого дозволу або участі менш ніж за один відсоток від вартості, тоді як покази свідка під присягою вказували на те, що угода не є «угодою на витягнутій руці». Хто-небудь уважає, що ця ситуація могла трапитися у Великобританії або на інших усталених фінансових ринках? Таке ігнорування контексту дає шахраям можливість обіграти судову систему, яка часто занадто поступлива до їхніх переконувань. Звичайно, у результаті такі рішення можуть бути скасовані. Але тільки після величезних витрат і зусиль із боку інвестора.

Варто уважно подивитися, як досягають таких дивовижних результатів. За випадковим збігом, адвокат юридичної фірми, яку, вочевидь, використовувала директорка згаданої нами компанії з управління активами, недавно стала героїнею новин. Вона намагалася передати 160 тисяч доларів готівкою, як було повідомлено, у зв’язку зі справою про аналогічне земельне питання.

Проблема 4. Незалученість міської влади

Проєкт такого масштабу й розміру зазвичай передбачає повне залучення міської влади й мера. Вони знають, що пожвавлення кварталу або району, залучення культурних подій, міжнародних музеїв, трансфер нових технологій, створення робочих місць і можливостей для бізнесів відповідають їхнім власним завданням і не є легкими способами розбагатіти, оскільки передбачають величезні початкові інвестиції в соціальний капітал. Тому ми розраховували на активну підтримку мерів Ріо, Сан-Паулу, Мадрида й інших міст, у яких наша команда реалізовувала знакові проєкти. Зрештою, якщо міській владі подібні проєкти не потрібні, вони не готові спілкуватися та співпрацювати з інвесторами, інвестиції не прийдуть.

Деякі висновки

Я описав свій досвід інвестування в Україну. Люди, про яких я говорю, — реальна перешкода тому, щоб інвестори побачили, що країна відкрита до інституціонального інвестування. Ці люди — перешкода на шляху до українського майбутнього.

Проте, я був глибоко зворушений допомогою окремих українських громадян, приватних осіб. Одні допомагали мені щосили, хоча це і не входило до їхніх обов’язків. Інші надавали свідчення і працювали над тим, щоб покласти край тому, що вважали несправедливістю. І, звичайно ж, українська команда в посольстві Канади невпинно працювала над просуванням інвестування в Київ. Було ще багато інших людей, яких я не буду називати, але вони допомогли зробити справедливість і те майбутнє, у яке вони вірять, ближчим.

Я вирішив вийти з проєкту на Подолі, але не припиняти відносини з Україною. Люди, які забирають в українців майбутнє, повинні понести відповідальність. Процес, який веде до цього, тільки почався. Установлення справедливості також приверне іноземні інвестиції в Україну і принесе процвітання людям. Саме таким був початковий задум цього трансформаційного проєкту.

Роберт Ґіббінс, інвестор, засновник Greenpoint Kyiv

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X