Економіка

13 червня, 09:20

Ексклюзив НВ

«Ідіотський сусід нікуди не подінеться». Топ-менеджер Сінево про виживання бізнесу, міграцію співробітників і ціни на послуги — інтерв'ю НВ

Микола Скавронський розвовідає про наслідки вторгнення Росії в Україну, податкову політику, високу облікову ставку НБУ та необхідність знижувати зарплати

П’ятий місяць в Україні триває війна, і бізнес поступово пристосовується до нової реальності. Споживачів поменшало. Наприклад, у мережі медичних лабораторій Сінево приходить лише п’ята частина довоєнних клієнтів, а попит на тестування ковіду знизився майже до нуля. Як це відображається на зарплатах співробітників, як будуть змінюватися ціни на послуги та, головне, скільки ще триватиме війна в Украні — в інтерв'ю НВ Бізнес розповів комерційний директор Сінево Микола Скавронський.

Сінево — міжнародна компанія, яка входить до складу шведського холдингу Medicover. Центральний офіс давав вам якісь поради, ви готувалися до можливої війни?

І так, і ні. З одного боку, ми мали досить багато розмов з нашими іноземними інвесторами на цю тему. Обговорювали, що буде, якщо війна, припустимо, торкнеться лише району Маріуполя, скільки бізнесу ми в цьому випадку втратимо. Або війна буде масштабнішою і торкнеться всього Донбасу. Здебільшого ми намагалися оцінити ймовірні збитки.

Але все-таки, може, в цьому була якась моя помилка, ми не вважали ймовірним, що в середині XXI століття таке може відбуватися в центрі Європи.

Частково ми все ж таки готувалися. Забекапили всі бази даних, розповіли працівникам, як поводитися, якщо у них забирають робочі ноути, банківські ключі. Зрештою, запасалися дизелем для генератора. Але повномасштабної підготовки не було, бо ми навіть уявити не могли, який масштаб вторгнення може отримати. Ми були впевнені, що воно обмежиться загостренням на сході.

Ви одразу закрили лабораторії?

Ми працювали 24 лютого, попри те, що все це почалося і Київ почав зазнавати перших ознак паніки; персонал був на місцях. Так, не всі. Половина працівників дісталася, пункти відпрацювали, клієнти здавали біоматеріал, тож треба було завершити цю роботу. Так, 24 числа ми отримали 20 відсотків завантаженості від звичайного дня і вже було видно, що це не робочий день. А з 25 лютого припинили роботу у всій країні.

Було абсолютно незрозуміло, який масштаб це все набуде. А потім, згодом, почали відкривати підрозділи, які перебувають у безпечних місцях. Лабораторії у Львові, Чернівцях, Вінниці, Одесі почали працювати з 1 березня.

Як зараз працює Сінево

Ви поновили роботу. Як оцінюєте ризики для роботи пунктів?

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Найголовніший параметр — чи долітають снаряди ствольної артилерії до місця, де ми обслуговуємо клієнтів. Тому у Харкові ми досі не працюємо, хоча найбезстрашніший наш персонал зараз у цьому місті. Вони хочуть поновити роботу відділення. Останнє, що я хотів би побачити в новинах, це наш пункт, який працював і потрапив під обстріл. Коли від Києва відтіснили росіян, ми навіть тоді не одразу почали працювати і відкрилися лише у травні. Головне наше завдання — у жодному разі не ризикувати персоналом та клієнтами, оскільки в наших точках збирається велика кількість людей.

Ще один параметр — це логістика, бо через відсутність палива іноді дуже складно забезпечити доставку. Наприклад, із Чернігова. Це дуже болісна для нас точка, де начебто є попит і люди готові працювати, але як доставити аналізи до Києва? І ось зараз, працюючи з Черніговом, я думаю, що ми на логістику спалюємо не лише всю маржу на тестах, а ще й у збитку залишаємось. Але ми все одно продовжуємо працювати, бо дороги повинні котитися, як говорив Хайнлайн, і треба починати працювати.

Ми бачимо, як росіяни ведуть війну, знищуючи міста вщент. Чи багато пунктів ви втратили і яких збитків уже зазнали?

Точні цифри дізнаємося тоді, коли можна буде реально це розглянути. Але станом на зараз ми вже точно знаємо, що у нас знищено шість пунктів Сінево: у Бучі, у Києві через приліт ракети на Виноградар, природно, знищено пункти у Маріуполі та Харкові. У тих наших партнерів, які розвивалися за франчайзингом, а переважно це були невеликі містечка у Східній Україні, там знищених пунктів, напевно, близько двох десятків. Багато хто з них зараз перебуває в окупації і неможливо оцінити, в якому вони стані, але я готую себе до того, що все, що перебуває в окупації, також знищено. А це також кілька десятків пунктів. Тому сумарно, на мою думку, наша пунктова мережа за час війни втратить, напевно, три-чотири десятки пунктів як мінімум.

На щастя, пункт — не найбільша інвестиція в цьому сенсі, так само, як і деякі наші автомобілі, знищені в Бучі, в Ірпені. Декілька автомобілів залишилося в окупації в Херсоні.

З ваших пунктів щось вкрали?

Так. Зазвичай виносять комп’ютери, касовий ящик із дрібнотою. Ми нічого цінного не тримали. На наше щастя, хоч пункти і знищуються, там були невеликі інвестиції. Ремонт та екіпірування одного такого об'єкта — це 50 тис. євро.

Про податкову політику уряду

Голова податкового комітету Ради Данило Гетманцев вважає, що потрібно повернути перевірки бізнесу на теренах, де не йде війна, а компаніям треба платити більше податків. Чи може Сінево платити більше?

Зараз — ні. Я, напевно, дуже здивувався б, якби хоч якийсь бізнес у країні приносив прибуток. Зараз абсолютно у всіх бізнесів одне завдання — просто вижити.

Якщо ми говоримо про якісь податкові відрахування, які держава отримує від роботи бізнесу, то основа цих грошей — ПДФО та соціальні відрахування. Та й раніше, якщо ми візьмемо Сінево, з грошей, які ми віддавали державі, частка відрахувань, пов’язаних із заробітною платою, у нас становила 80%.

Щоб виплатити людині одну тисячу гривень на руки, компанія понад це сплачує ще 500 грн податків і зборів. Будь-який бізнес, який не закрився і платить зараз зарплату, — це і є головне, чим бізнес зараз може підтримати державу. Якщо компанія закривається та звільняє людей, вони сідають на шию державі.

Перевірки податку на прибуток я зараз не проводив би. Бо який зараз можна знайти прибуток у компаніях, які борються за виживання?! У яких зараз бізнес скоротився, як я говорив про Сінево, вп’ятеро? Усі подаватимуть декларації, звичайно, зі збитками.

Так, я розумію, що, ймовірно, податкову це дратуватиме і вони захочуть прийти і перевірити, чи насправді компанія мала збитки. Тоді в мене залишається лише одне запитання: ми живемо в одному всесвіті з податківцями чи ні? Якщо ми в одному всесвіті, то вони, напевно, знають, що в країні йде війна, компанії борються за виживання і якщо компанія хоча б не звільнила всі 100% людей, а звільнила лише 20%, її вже треба цілувати, вже треба питати, чим можемо вам допомогти.

Ви вже стикалися з роботою податківців, які виписали вам штраф.

На один мільярд, так. Ця історія нічим не закінчилася. Вона заморожена завдяки публічному резонансу, до речі, той самий пан Гетманцев тоді виконав дуже позитивну для нас роль. Він виступив своєрідним модератором, посередником між нами та податковою адміністрацією. Ми відклали цю проблему і домовилися, що буде повторна перевірка, яка не упереджена, яка розбереться, чи є там нарахування на мільярд чи ні. І ця перевірка мала розпочатися 1 березня. Але з огляду на те, що почалася війна, звісно, це питання зависло. Протягом війни ми не готові приймати жодних перевірок, оскільки бухгалтери з дітьми виїхали з України, в офісі немає нікого.

Національний банк здивував усіх обліковою ставкою 25%. Що думаєте про такий крок регулятора?

Поки що я аналізую різні точки зору, які зараз бачу. Якщо цей крок допоможе стабілізувати курс гривні, то однозначно я буду за. Я не знаю, наскільки цього кроку буде достатньо для стабілізації гривні. Будь-яка дія, спрямована на роботу банківської системи та на стабілізацію локальної валюти в умовах війни, — це, напевно, одне з найголовніших завдань у тилу. Поки банківська система працює, платежі ходять, поки до грошей ставляться як до грошей, а не до папірця для сміття, — усередині країни, в тилу, все добре.

Микола Скавронський каже, що змушений знижувати зарплату працівникам / Фото: прес-служба Сінево

Чи є дефіцит персоналу

Більшість персоналу Сінево — це жінки, які могли виїхати за кордон. Скільки працівників скористалися цим шансом та не повернулися?

До війни у нас було близько 2700 активно працюючих співробітників, ще 400 осіб перманентно числяться в декретних відпустках. Із 2700 людей у нас працює близько 2500 жінок. Ми знаємо, що 500 людей виїхали, а з членами сімей їх понад тисячу людей.

Звідки ми знаємо цю статистику? Наші іноземні колеги, і за це я буду їм все життя вдячний, буквально другого ж дня організували зустріч наших співробітників на кордоні з Польщею, Молдовою, Румунією. Їх там зустрічали, надавали ночівлю, годували тощо.

А потім вирішували, чи залишаються співробітники у них, чи їдуть далі, і, наприклад, німецький підрозділ Medicover готовий був приймати людей на роботу. Тому що так, співробітники Сінево, тут можна частково похвалити нас, за багатьма функціями, за низкою компетенцій суттєво перевершують своїх іноземних колег. Багато хто з них там закріпився і залишився працювати. У цьому є плюс, і мінус. З одного боку, звичайно, гордість за нас, а з іншого боку — велика ймовірність, що нам цих співробітників назад не віддадуть.

Усі 500 людей залишаться?

Ні, не всі 500. Але я думаю, що сумарні втрати становитимуть кілька сотень людей. У різних людей різна реакція на події, що відбулися. Зрештою, рівень стресостійкості абсолютно різний. Наші співробітники у Харкові під бомбардуваннями розвозили їжу без бронежилетів і касок, вони звикли до цього. І водночас я знаю співробітників, які, живучи на заході України, переїжджали майже на інший кінець земної кулі, бо вони злякалися. В усіх різне сприйняття небезпеки.

Незважаючи на те, що ця війна закінчиться, наприклад, через рік-півтора, багато хто може залишитися. Бо цей ідіотський сусід нікуди не подінеться, ми просто отримуємо певний час для підготовки до наступної війни. І розуміючи це, багато хто може залишитися за кордоном.

Раніше ви неодноразово говорили, що періодично відчуваєте дефіцит працівників. Чи достатньо персоналу зараз?

Це була дуже велика проблема, особливо останні два ковідні роки. Навіть до пандемії був попит на тямущих, професійних фахівців. Але Covid-19 показав, що у лабораторний сегмент пішло багато нових компаній. Усі подумали, що це ельдорадо і вийшла девальвація щодо зарплат. Будь-кому, хто хоч якось торкнувся таїнства лабораторної діагностики, особливо в Сінево, відразу починали платити набагато більше, ніж людина коштувала.

Зараз у нас зворотна ситуація: якщо раніше був ринок праці працівників і вони не приховую відверто заламували руки, то зараз настає ринок роботодавця. Якби ця війна закінчилася за два-три місяці, за великим рахунком, ситуація не змінилася б. Але зараз ми будуємо наші бізнес-плани з огляду на те, що ця війна затягнеться більше, ніж на рік. І це вже ринок працедавця.

У різних джерелах кажуть, що 40−50% бізнесів закрилося. Якщо ми розуміємо, що така кількість бізнесу в країні не працює і далі буде точно не краще, робочих рук буде набагато більше, навіть незважаючи на кількість тих, хто виїхав. Так, ми теж стиснулися, нам зараз треба менше працівників, але ми можемо вибрати найкращих…

Чи знижуєте ви зарплати?

Так. Може, на інших ринках це не так сильно відчувалося, як на лабораторному, але ми як автомобіль Formula 1, розігнаний до максимуму і вліплений у стіну. Ті зарплати, які всі платили до 23 лютого, просто фізично не можуть існувати в жодній нормальній економіці.

Навіть якби просто ковід зійшов нанівець, ми були б змушені їх знижувати. А з огляду на те, що зараз і економіка стискається, і наш обіг, за великим рахунком, становить 20−25% від очікуваного… Я думаю, що мінімум відсотків на 30−40 ми будемо змушені зменшити зарплати. Я називаю середні цифри, тому що для менеджменту, у якого і так є якийсь жировий прошарок, ми їх підріжемо трохи більше.

Скільки зараз одержує медсестра, яка бере аналізи?

Наразі медсестри отримують у межах 12−13 тис. грн, до 15 тис. грн на руки.

А до війни?

До війни вони отримували і 20, і 25, і до 30 тис. грн на місяць. У керівників заробітні плати скоротилися трохи більше. До війни багато фахівців отримували зарплати, які вимірювалися кількома тисячами доларів, а зараз ми встановили стелю в 50 тис. гривень, незалежно від статусу керівника. Більше поки що ніхто не отримує.

Навіть ви?

Навіть я. Мені можна було б взагалі зарплату не платити весь рік, оскільки я не орієнтований саме на цю зарплату як на елемент виживання. Я маю запаси. Але чому ми зробили цей максимум всім керівникам? Знов-таки, відсів. Хто думає, що він зараз може знайти собі робоче місце за набагато більші гроші, ми нікого не тримаємо.

Як довго такі обмеження діятимуть?

Хотів би сказати, що до кінця війни, але це, напевно, буде неправильно. Доки ми не зможемо відновити хоч якийсь приплив коштів, що дозволить нам підвищити зарплати.

На початковому етапі, коли наші доходи впали на 98%, яка різниця, обріжемо ми зарплату на 20% чи на 30%. Припливу грошей все одно немає і ми використовували резерви. Але коли зараз починаємо розуміти, що резерви сильно виснажилися і з’явився певний приплив грошей і він навіть зростає… У середньому по регіонах, які працювали у квітні та травні, зростання становить 20−30%.

Київ показує результати кращі?

Київ просто у квітні не працював, тому мені нема з чим порівнювати. Але запуск роботи у столиці фактично дозволив подвоїти результати квітня та травня. Але знов-таки, ми говоримо про якісь цифри? У квітні ми мали 10% від звичайного обороту, а в травні стало 20%. У довоєнні часи лише фонд заробітної плати займав у нас 30% від усіх наших продажів. Зараз надходять доходи, вони прогнозованіші і ми приблизно розуміємо, що до кінця року вийдемо на цифру вдвічі більше, ніж у травні.

Про втрати через різке завершення пандемії Covid-19

Ви вже згадували тести на Covid-19. В Україні почалася війна І пандемія закінчилася…

Так, він зник.

Чи проводяться зараз тестування?

Так. Як і раніше, є антиген-тести. Оскільки СІнево — дуже велика компанія, тести на Covid-19 займали меншу частку, ніж в інших компаній, можливо, до 25% бізнесу. В інших вони сягали і 50%, і 60% від загальної кількості виторгу. Деякі компанії взагалі будувалися на ковідІ й пов’язані з ним аналізи приносили 90% виторгу.

Коли зник Covid-19, ми це відчули, але це не стало для нас катастрофою. Зараз він приносить близько 2% від обороту, що навіть зменшився. Його в структурі бізнесу не видно, але важливо розуміти, що і сезон минув. Давайте доживемо до вересня, особливо до жовтня, цілком може вийти так, що в Україні фіксуватимуть високий рівень захворювання на Covid-19. Але я думаю, що на загальному тлі проблем його просто ігноруватимуть.

У вас багато залишилося тестів, куплених для тестування на Covid-19?

Дякую, що тицьнули паличкою в мою найболючішу точку (сміється). Постачання реагентів для тестування на Covid-19 були проблемними з тієї причини, що велика кількість тестів має короткий термін придатності. І ти постійно потрапляв у таку розкоряку, коли немає реагентів, тому що несподівано виріс попит і не заробляєш гроші. Або придбав їх багато, заморозив купу грошей, а хвиля Covid-19 разів — і закінчилася. І куди це подіти?

Готуючись до хвилі захворюваності у січні-березні, ми зробили досить глобальні закупівлі, особливо з огляду на розмір нашої компанії. Зараз, звичайно, це нікому не потрібно. Тому ми, звісно, якось намагаємось використати ці реагенти, можливо, передамо їх нашим колегам в інших країнах, повернемо за можливості. Але я припускаю, що ми будемо змушені влітку списати ковідних реагентів на багато мільйонів євро.

А який у них термін придатності?

Іноді близько шести місяців, деякі — рік. Якщо ми закуповували їх на початку року, вони були зроблені ще за кілька місяців до цього, то якраз до кінця літа, їх вже не можна використовувати. Наші інвестори, звичайно, не в захваті від цього, але що вдієш…

Якщо восени в Україні буде епідемія Covid-19, як оцінити потенційний попит?

Навіть якщо восени зросте попит на ковідні аналізи, ми не затарюватимемося реагентами на виріст. Втрачатимемо можливість заробити, ніж затарюватися реагентами і потім знову їх списувати.

Ви говорили, що були лабораторії, які робили ставку на ковідні випробування

Звісно.

Наскільки я розумію, вони опинилися в такій ситуації з реагентами, як і ви. Чи кому взагалі тестуватиме людей на ковід восени?

Гарне питання. Якщо говорити про сам ринок, напевно, вся та зайва піна, всі ті понти та амбіції, які з’явилися у багатьох гравців лабораторного ринку, зійшли. Вже до осені ми побачимо, що залишилися працювати лише відомі та перевірені гравці цього ринку.

А ось новачки, які активно спливли на ковіді, кудись подінуться. Ми вже зараз спостерігаємо, що багато регіональних лабораторій, які почали освоювати Київ, зараз розпродують свої пункти, активи. Меблі та комп’ютери з пункту продаються за $8−11 тис., просто заберіть працюючий бізнес.

Вам такі пропозиції цікаві? Купувати такі пункти?

Ні. В нас своїх пунктів достатньо. Наразі навіть великі гравці, у тому числі й Сінево, змушені переглядати ефективність своїх мереж та, можливо, якісь пункти закривати. У нас, наприклад, у Києві 65 пунктів. Можливо, 60 буде достатньо чи навіть 55.

Коли ви маєте ухвалити таке рішення? Скільки часу даєте кожному пункту показати свою ефективність?

Це залежить від переговорів із орендодавцями. Той орендодавець, який нам зараз каже, що «нас нічого не хвилює, платіть 100% тієї ж ціни, яка була до війни. І нам все одно, що воєнний стан. Як тільки не заплатите, я вимикаю воду та електрику», — від таких пунктів відмовлятимемося насамперед.

А повертаючись до другої частини питання про те, що буде з тестуванням на Covid-19 восени… В Україні і раніше, м’яко кажучи, його масово не тестували. Якщо просто подивитися на статистику, а я цю тему дуже багато разів порушував, у Європі Україна була останньою країною щодо організації діагностики на Covid-19. Ми тривалий час «буцалися» з Албанією, але врешті-решт, вона нас обігнала і пішла вперед.

Ми фактично проводили діагностику не для того, щоб виявляти Covid-19, а просто підтверджували хворобу, коли і так видно, що людина хвора. Діагностика восени зменшиться. Я не впевнений, що державні лабораторії з цим впораються, як і приватні. Не факт, що приватним це буде вигідно. І, напевно, ще одна з важливих проблем, яка наздожене ринок, — це відсутність російських реагентів, яких раніше було чимало.

Так, я хотіла про це запитати.

Нині ж спостерігаються проблеми. Як зараз привезти китайські реагенти? Через цю логістичну блокаду, коли відкрито лише західний кордон і лише, за великим рахунком, для вантажівок, можна купувати реагенти в Німеччині та інших країнах ЄС, але ціна на них буде такою, що її ніхто не потягне.

Це я кажу більше про державні лабораторії. Ми завжди користувалися цими реагентами з ЄС, але у нас, вибачте, і ціна зовсім інша, якщо порівнюємо з державними лабораторіями.

Проблеми з реагентами стосуються не лише діагностики Covid-19, а й усіх аналізів?

Так. Так історично склалося, що вся ПЛР-діагностика в Україні на 99% проводилася на російських реагентах. З радянських часів у Москві працює дуже сильний Інститут інфекційних захворювань, і вони створили компанію із виробництва ПЛР-реагентів. Є ще й інші компанії.

Насправді, ПЛР-діагностика в тій же Європі не настільки поширена, бо це дорого. А у нас ПЛР, завдяки дешевизні, стала чимось звичайним. ІФА, на мою думку, добра половина, якщо не більше, теж проводилася на російських тест-системах. На жаль, українським реагентам довіряли менше.

Платити в Україні за лабораторну діагностику європейські ціни ніхто не зможе, особливо зараз, коли зупинилася економіка. А дешеві російські реагенти тепер недоступні, китайські не факт, що вдасться завезти. Є ще дешеві турецькі реагенти, досить непогані, але побачимо, чи зможуть їх привезти. Тому на Україну чекає, зокрема й криза постачання реагентів для масових дешевих досліджень. Цікаво подивитися, у кого держава закуповуватиме, наприклад, ковідні набори восени.

Як сильно подорожчають аналізи

Європейські реагенти через курсові коливання дорожчають, чи будете ви підвищувати ціни?

Дякувати Богу, що ми почали відмовлятися від російських реагентів ще тоді, коли про це ніхто не думав. Наприклад, практично вся ПЛР-діагностика гепатитів країни базувалася на російських тест-системах. Ми ж відмовилися від них, мабуть, ще три роки тому. Так, в результаті наш аналіз коштував вдвічі-втричі дорожче, і ми втратили велику частку ринку. Але зараз для нас нічого не змінилося. Обладнання є, реагенти є, ми продовжуємо проводити тести за тією самою ціною.

Так, виробимо складські запаси і нам доведеться закуповувати заново ці ж європейські реагенти вже за іншою ціною. З погляду бізнесу ми просто зобов’язані піднімати ціни, ну хоча б мінімум відсотків на 10. Тому що так, я розумію, НБУ штучно тримає курс долара і євро, але коли ми виходимо на вулицю, то бачимо, що до війни євро коштував 30−31 гривню, а зараз — 40.

Але відразу постає питання: ми підняли ціни, що відбувається далі? Коли у населення і так немає грошей, коли конкуренція на ринку божевільна? Наразі лабораторії змушені демпінгувати, бо у багатьох закінчуються терміни придатності реагентів. Доходить до кумедного, коли готові давати знижки 70, 80, 90%, тому що треба хоч якось виробити ці реагенти. Потрібно почекати, щоб ця демпінгова істерика з простроченими реагентами схлинула, тоді, я думаю, у всіх ситуація вирівняється.

Так, можливо, ми будемо першими, хто підніме ціни. Але, я думаю, що всі інші зроблять так само, бо працювати в нуль або на збиток зараз ніхто не буде.

Коли ціни почнуть зростати?

Думаю, що ціни, найімовірніше, зростуть до кінця літа.

З цієї причини ви безкоштовно робили аналізи, доки були реагенти?

І так, і ні. Річ у тім, що ми безкоштовно робили найнеобхідніші аналізи. Це біохімія крові та загальна клініка (кров, сеча). Те, що людям потрібне навіть під час війни. І за великим рахунком для нас це не було якоюсь великою проблемою щодо собівартості. Частка реагентів у них не така значна, там більше людської праці. На той момент співробітники все одно не зайняті, ми все одно їм платили зарплату.

Чому ми були змушені завершити її трохи раніше? По-перше, закінчувалися реагенти і ми не знали, коли привеземо нові. А по-друге, ми побачили, що люди почали відверто зловживати.

На одному з пунктів медсестри зробили фотографію черги із 30−40 осіб. А потім я подивився статистику та побачив, що 99% людей замовляли лише безкоштовні аналізи. Тобто це якась ментальна пастка: якщо безкоштовно, то навіть оцет питиму.

Скільки безкоштовних аналізів ви зробили?

Понад 50 тис. шт. на суму 7 млн грн.

Про цілі на цей рік

Микола Скавронський визнає, що горизонт планування роботи зараз становить місяць-два / Фото: прес-служба Сінево

Ви входите до великого шведського холдингу. Які цілі вони ставлять перед вами цього року?

Однозначно прибутку від нас ніхто не чекає. Але якщо у березні, наприклад, інвестори побоювалися, що ми припинимо своє існування, у квітні вони запропонували нас заморозити. За результатами травня, коли видно, що зростання продажів іде, Київ себе непогано показав, люди вже починають повертатися до нормального життя, то тепер вони щасливі, якщо ми не генеруватимемо збитків. Зараз ми працюємо на збитки. Але якщо беремо в масштабах всього року, то, по-перше, у нас були хороші січень і лютий. Це дасть нам можливість перекрити збитки, які ми зазнали навесні і зазнаємо ще влітку. А якщо до кінця року зможемо збалансувати наші доходи і витрати, вийдемо на точку беззбитковості і за результатами року принесемо лише невеликий збиток, вони вже будуть щасливі.

Ви очікуєте на поліпшення ситуації восени?

Так.

На чому ґрунтуються ваші прогнози?

У нашій компанії є два погляди в менеджменті, один з них є песимістичний, а інший — дуже песимістичний. Моя песимістична точка зору полягає в тому, що війна триватиме 12 місяців і більше. Але, гадаю, до кінця літа вона буде локалізована на сході та південному сході України. І фактично ми отримаємо те саме, що було у 2014—2015 роках. Але у значно більшому масштабі.

Це означає, що решта країни зможе жити, наскільки це взагалі можна назвати нормальним життям. Доки ми не повернемося до якогось нормального життя в тилах, ми не зможемо цю війну вести на довгій дистанції. Я не пам’ятаю, де я бачив цю статистику, що на одного бійця на передовій у тилах працює 10 людей.

Я бачила, що 15. І це поганий варіант для економіки.

І так, і ні. Якщо локалізації не станеться і війна, як і раніше, буде біля Херсону, і на Донбасі, і біля Харкова, і потім почнуть Чернігів смикати, і нависатимуть над Чорнобильською зоною… Якщо війна буде по всій країні, ми отримаємо ще 10 мільйонів тих, хто виїхав і фактично у нас залишаться безлюдні території. Країна в цьому випадку впаде.

Якщо війну буде локалізовано, то країна все одно має шанс на виживання. Медики мають такий добрий термін: «стан важкий, але стабільний». Ми якраз потрапимо до цієї ситуації. Бізнесу дуже важливо, як і інвесторам, мати можливість хоч якось прогнозувати. Так, цей обрій планування зараз дуже короткий. Якщо в березні він становив один день, то зараз місяць-два. Найгірше вже позаду. Тому потрібно просто прийняти поточне становище як даність, набратися терпіння і за можливості відновлювати роботу бізнесу.

Другие новости

Всі новини