Компанії / Ринки

9 серпня, 09:10

Ексклюзив НВ

Нерішучий самурай. Чому Японія не розриває нафтогазові зв’язки з Росією та до яких втрат це вже призвело

Автор: Артем Ільїн
Японські компанії, які майже 30 років інвестують у нафтогазові проекти на Сахаліні, опинилися не лише перед ризиком втратити частку в проектах та джерело постачання палива. Путінська диктатура почала диктувати свої умови бізнесу та уряду Японії.

Міністр економіки Японії Коіті Хагіуда 8 серпня повідомив, що японці планують зберегти свої частки в російських нафтогазових проектах Сахалін-1 та Сахалін-2, тому що Росія залишається «цінним джерелом [енергоносіїв] за межами Близького Сходу». Ця заява — результат більш ніж місячних роздумів Японії, яку російський диктатор Володимир Путін, поставив у складне становище. Він фактично заборонив компаніям з «недружніх країн», до переліку яких входить Японія, продавати свої частки в стратегічно важливих підприємствах.

Японія, як учасник Group of Seven (G7, Велика сімка), мала б підтримати всі рішення цього клубу, який об'єднує найбільш розвинуті економіки світу, відносно впровадження санкцій проти Росії та в ідеалі самостійно вийти з проектів в цій країні. Проте мільярдні інвестиції та величезні щорічні витрати на закупівлю нафти та газу викликали нерішучість у діях японських уряду та бізнесу, який інвестував у проекти на Далекому Сході з початку 1990-х.

Що таке проекти Сахалін-1 та Сахалін-2, чим приваблює японців російський LNG та чому доля учасників проекту знаходиться в руках диктатора Володимира Путіна, а не інвесторів — у матеріалі НВ Бізнес.

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Контекст. Що таке Сахалін — 1 та Сахалін — 2?

Це перші в Росії нафтогазові проекти на шельфі, які реалізуються біля острова Сахалін, географічно близькому до Японії.

Сахалін-1 стартував ще у далекому 1996 році. Його головна продукція — нафта. Реалізується за участю американської нафтогазової компанії ExxonMobil (частка 30%), російської Роснєфті (20%), японського консорціуму SODECO (30%, консорціум Sakhalin Oil and Gas Development за участю уряду Японії) та державної індійської нафтової компанії ONGC Videsh Ltd. (20%). Оператором та тримачем ліцензії на видобуток до цього року були американці в особі Exxon Neftegas Limited (Багамські о-ви).

Сахалін-2 розпочався ще у радянські часи, у 1988 році. Цінність цього проекту у виробництві зрідженого природного газу (LNG). Реалізація проекту компанією Sakhalin Energy Investment Company Ltd. (Бермудські о-ви, створена у 1994 році) почалася лише в 1996 році. До квітня 2007 року її акціонерами були британо-нідерландська Shell (55%) та японські корпорації Mitsui (25%) і Mitsubishi (20%). Потім головним акціонером став Газпром, який довів свою частку до контрольної за $7,45 млрд. У Shell залишилося 27,5% мінус 1 акція, Mitsui — 12,5%, Mitsubishi — 10%.

Попри велику кількість інвесторів та зацікавлених осіб, ці проекти мають величезне значення саме для Японії.

В чому залежність Японії

Японія майже не має власних природних ресурсів. Тому вона залежить від імпорту, в тому числі нафти та газу.

Минулого року вона імпортувала 74,3 млн тон LNG. Найбільший постачальник — Австралія, частка якої становить майже 36%, далі йдуть Малайзія (14%), Катар (12%), США (9,5%). І лише після них — Росія з часткою 8,8%. Шість з десяти мільйонів тон скрапленого природного газу, що виробляється на проекті Сахалін-2, в останні роки експортувалися саме до Японії.

З проекту Сахалін-1 Японія отримувала приблизно 40% від всього імпорту нафти з РФ. Але частка російського продукту в японському імпорті складала лише 3,6%.

Після російського вторгнення в Україну, країни заходу почали впроваджувати санкції проти економіки РФ та зокрема її нафтогазового сектору. Японія також активно підтримує більшість дій, локомотивом яких є США та Велика Британія.

Ще навесні Shell та ExxonMobil заявили про наміри вийти з видобутку вуглеводнів на Далекому Сході Росії. А ось японські компанії завмерли в очікуванні. Точніше розпочалися довгі консультації з японським урядом. Відмова від нафти з Сахалін-1 далася відносно легко через ліквідний ринок та невелику залежність.

Але із Сахалін-2 все трохи складніше. Це найстабільніше джерело природного газу у форматі LNG, який до того ж постачається за довготерміновими контрактами та привабливими цінами. Також тут найменше транспортне плече з усіх можливих для Японії варіантів. Танкери йдуть лише три дні проти декількох тижнів з Австралії або країн Близького Сходу.

У разі виходу Японії з цього проекту та необхідності пошуку нових джерел LNG, японські ЗМІ оцінювали економічний вплив в 1 трлн ієн щороку. Це приблизно $8,5 млрд.

Додатковим чинником, який посилює сумніви Японії, є Китай. Це найбільший політичний конкурент в цій частині земної кулі, який через дружні стосунки з РФ, може зайняти місце японських корпорацій в російських проектах. До того ж він є великим імпортером нафти та скрапленого газу.

У середині березня японське видання Nikkei повідомило, що японські корпорації вирішили поки що не залишати обидва проекти на Сахаліні. 1 квітня це рішення підтримав прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда, який назвав їх важливими проектами з точки зору економічної безпеки Японії.

Але вже 9 травня прем'єр-міністр Кісіда заявив про скорочення закупівлі російських енергоресурсів. «[Для Японії] імпорт нафти [з Росії] сприяє довгостроковому, недорогому та стабільному енергопостачанню. Ми вживатимемо заходів для поступового припинення імпорту таким чином, щоб мінімізувати негативний вплив на життя людей і бізнес», — заявив Кісіда журналістам після онлайн-зустрічі з лідерами G7. Втім, Японія мала намір зберегти свої капіталовкладення та частки в обох проектах на Сахаліні.

Проте в наміри японців втрутилися російські політики.

Морська бурова платформа проекту Сахалін-2 / Фото: Shell

Новий оператор та примусова передача активів

25 травня голова Державної думи РФ В’ячеслав Володін запропонував передати нафтогазові проекти на Сахаліні компаніям, що зареєстровані в російській юрисдикції.

«З одного боку, хають нашу країну, з іншого боку, сидять там тихо і отримують до сьогодні великі дивіденди. Можливо, нам проаналізувати цю ситуацію?», — заявив Володін. Після цього він ще як мінімум раз дуже різко висловився в бік Японії.

1 липня російський диктатор Володимир Путін підписав указ, згідно з яким проект Сахалін-2 та все його майно передається російській компанії, яку на той момент ще мали створити.

Росіяни удавали з себе цивілізованих бізнесменів та повідомили, що впродовж місяця чекають офіційну позицію Shell та японських корпорацій Mitsui та Mitsubishi про те, чи бажають вони зберегти свої частки в проекті. Також їм дозволили вийти з проекту, продавши акції російській юрособі. Але гроші вони можуть отримати лише після повномасштабного аудиту, який може (або мусить) знайти та підрахувати шкоду, яку проект за останні роки завдав екології, економіці та іншим сферам інтересів російської держави. Тобто у підсумку замість мільярдів доларів це можуть бути десята частина вкладень.

Японці до кінця липня так і не оголосили публічно свою позицію. 2 серпня стало відомо, що вони зменшили власну оцінку активів в проекті Сахалін-2 приблизно на 218 млрд ієн або на $1,7 млрд, пояснивши це все більшою невизначеністю. Mitsui скоротила інвестиційну вартість своєї частки до 90,2 млрд ієн, а Mitsubishi — до 62,3 млрд ієн.

5 серпня росіяни нарешті заявили, що оператором проекту стане новостворена компанія Сахалінская енергія, яка отримає все майно та права Sakhalin Energy Investment Company Ltd (Бермуди). Трохи більше половини її статутного капіталу належить дочірній структурі Газпрому. Інша частина — поки що залишається у власності самої компанії.

В той же день, 5 серпня Путін видав ще один Указ, в тексті якого прямо згадується і Сахалін-1 та багато інших компаній. У ньому також забороняється іноземним компаніям продавати свої частки до кінця цього року. Але диктатор Путін залишив за собою право подовжувати дію указу. Тобто лещата навколо іноземних інвесторів в РФ стискаються. Найменше втратить той, хто приймає швидкі рішення.

Сьогодні японський уряд нарешті висловився про власні плани щодо обох проектів на Сахаліні. Японія планує зберегти свої частки, але тепер потрібно дочекатися схвального рішення від росіян.

Тому поки що невідомо, чи погодиться Росія з такими намірами Японії, яка офіційно є «недружньою країною»? Або продовжить «викручувати руки» японським інвесторам за допомогою підсумків аудиту.

Другие новости

Всі новини