Економіка

8 липня, 07:25

Ексклюзив НВ

Ціни, імпорт, дефіцит. Як Сільпо поставило бізнес на воєнні рейки та зростає всупереч війні — інтерв'ю НВ

Другий за величиною ритейлер країни, Fozzy Group, змушений був закрити 30% своїх магазинів у перші місяці повномасштабної війни проти України. Щоб доставити товари на полиці магазинів, компанії довелося ухвалювати неординарні рішення.

Після вторгнення Росії в Україну роздрібна торгівля зіткнулася з безліччю викликів. Мережі втрачали розподільні центри та склади, не вистачало товарів та транспорту для їх доставки. Когнітивний директор Fozzy Group (Сільпо, Fozzy Cash&Carry, Thrash! Траш!) Дмитро Циганков в інтерв'ю НВ Бізнес розповів, завдяки чому компанія вистояла, як їй допомогла робота з Укрзалізницею, скільки магазинів мережі постраждало через обстріли та чи з’явиться Сільпо за кордоном.

Війна. Початок

У 2014 році всі ЗМІ обійшли фото та відео, як у Донецьку після початку обстрілу міста агресорами пограбували магазин Metro. Через 8 років Росія вторглася до України. Скільки ваших магазинів зачинились? Чи були випадки мародерства?

Якщо говорити про Fozzy Group загалом, у перші місяці повномасштабної війни нам довелося закрити близько 30% із 740 магазинів наших мереж. Наразі в зоні бойових дій розташовано 38 об'єктів, з них в окупації — 24. В останні два місяці нам вдалося заново відкрити близько 100 магазинів, частину з них було пошкоджено, а частину законсервовано.

Чи фіксували випадки розграбування магазинів?

Звісно. Але зрозуміти, що було розграбовано, а що просто розбито, — складно. До речі, навіть не про нас, але у Бучі працював супермаркет Novus. Людям не було чого їсти, вони з розбитого магазину виносили продукти й через це дуже страждали. Моя подруга в Бучі розповідала, як винесла воду, розуміючи, що заплатити нікому — магазин не працює, він розграбований. І зі сльозами на очах розповідала, що почувається злодійкою, але нічого вдіяти не могла.

Ви підраховували збитки?

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Так, ми підраховували як прямі, так і непрямі збитки. Прямих у нас на 2,8 млрд грн. З них 1,8 млрд грн — збитки через пошкодження магазинів, розподільчих центрів та об'єктів інфраструктури. І близько 1 млрд грн — втрата товарів у магазинах та на складах.

Ви працюєте з постачальниками за умов відстрочення платежу. Пропонували їм поділити ці ризики?

Мені нічого не відомо про такі переговори з постачальниками — ми не перекладаємо своєї відповідальності за товар, який перебував у магазинах. Це було б якось дивно.

Найбагатший українець Рінат Ахметов заявив, що судитиметься з Росією і добиватиметься компенсації за завдану шкоду, йдеться про десятки мільярдів доларів. Чи фіксуєте ви всі подібні випадки й чи плануєте наслідувати приклад Ахметова?

Ми хочемо компенсувати свої втрати. Але прозорої, зрозумілої та виробленої процедури поки що немає. Я так розумію, уряд її готує. Поки що компанія фіксує всі свої втрати.

Чи відкриває компанія нові магазини?

Власники різних бізнесів неодноразово говорили, що під час війни не інвестують у розвиток своїх компаній. Як чините ви?

Ми зараз перебуваємо у дуже складному фінансовому становищі і, звісно, інвестиції мінімальні. Нам швидше потрібно відновити зруйновані магазини. У деяких — просто замінити пошкоджені шибки, як, наприклад, у нашому супермаркеті в Стоянці. А в інших є серйозні пошкодження. Перенаправляємо на ці цілі той невеликий ресурс, який є. Ми мали кілька практично завершених проєктів перед початком війни. Ось ці магазини ми відчинили.

Скільки таких магазинів?

Усього — три Сільпо в Ужгороді, Львові та Червонограді та три Thrash! Траш! в Івано-Франківську, Трускавці та Новояворівську Львівської області.

Сільпо у київському ТРЦ Blockbuster — найбільше у мережі. Чому воно не працює?

Ще до великої війни ми розпочали там реконструкцію, перепланування, і відкривати його у найближчій перспективі немає сенсу з кількох причин. Відвідувачів поменшало і ми швидше відкриємо магазин, законсервований під час війни, де більше гостей. Щоб він нормально працював та приносив користь.

Сільпо відкрився у ТРЦ Микільський у Харкові, але місто під постійними обстрілами. Чи не надто сміливий крок?

Ми перевідкрили два Cільпо у Харкові. Буквально днями відкрився гіпермаркет Fozzy Cash&Carry у Харкові. Він уже працював для оптових клієнтів, але там потрібно було полагодити дах після чергового прильоту. Потрібно працювати, а що робити. Це ризиковано, звісно, але у Харкові ми працюємо.

Коли ви вирішуєте, що магазин треба закрити?

Перший чинник — безпека гостей та співробітників. Другий — логістичний, чи можна до магазину привезти продукцію. Третій — наскільки ситуація є критичною для гостей, і якщо магазин закриється, чи не залишаться вони без продуктів. Наведу особистий приклад. Ірпінь. 24 лютого розпочинається повномасштабна війна, але магазин працював до 4 березня. Поставок до нашого ірпінського супермаркету не було аж до 4 березня, а 5 березня приїхали російські танки й він закрився. Магазин працював, оскільки все інше було зачинено і гостям потрібно було десь купувати їжу.

Ви працюєте у Миколаєві?

Так. У Миколаєві зараз відкрито три супермаркети Сільпо та два магазини Thrash! Траш!

Під час повітряної тривоги в Ужгороді, одному з найбезпечніших міст країни, всі магазини закриваються. У Києві усі працюють. Чи закриваєте ви магазини під час повітряної тривоги у містах, де тривають обстріли — у Харкові, Миколаєві, Одесі?

Так, обов’язково. Ми маємо закриватися під час повітряної тривоги, це вимоги безпеки. Зрозуміло, що операційно це складний процес, гостей мають попросити залишити магазин. Але ми це робимо, тому що безпека над усе.

У Сільпо та в інших мережах стали друкувати набагато коротші чеки, шрифт зменшився. Ви заощаджуєте папір?

Так, ми їх скоротили, зробили менший шрифт, щоб заощадити. У цій історії ми постійно експериментуємо, і взагалі ми сильно проти паперових чеків, та за електронні, які доступні у мобільному застосунку Сільпо. В Україні поки що немає законодавчих норм, які дозволяють це робити. Але ми готуємось до такого кроку, переробляємо касову систему.

У перші тижні чи місяці війни спостерігалися проблеми з касовою стрічкою, у деяких магазинах взагалі не видавали чеки.

Чому не вистачає продуктів

Після початку війни полиці магазинів спорожніли через проблеми з логістикою, багато підприємств опинилися у зоні активних бойових дій. Яку частку асортименту не змогли отримати вчасно?

У середині березня, якщо порівняти з серединою лютого, наші продажі скоротилися практично на 50%. Ситуація з постачанням товарів може відрізнятися на заході та в центрі країни. Я думаю, проблеми торкнулися близько 50% асортименту. Нічого не можна було довезти, деякі підприємства не працювали, два наші розподільчі центри під Броварами перебували в зоні бойових дій. Склад замороженої продукції знищено і досі не відновлено. Що нам допомагало? Вдалося швидко переорієнтуватися на постачання товарів залізничним транспортом.

Ви користуєтесь послугами залізниці?

Так, ми у березні розпочали. Домовилися дуже швидко, і дякую Укрзалізниці, швидко включили залізницю до свого логістичного ланцюга. На той момент нічого не можна було доставити, всі боялися їхати, не було машин тощо. Залізниця — не така швидка, як автомобільна доставка, зате поїзди впевнено могли доставити продукти до Харкова, Дніпра чи Запоріжжя.

Чи не стикалися з браком вагонів?

Нам не потягами треба зерно возити чи паливо, у нас не такі великі обсяги для залізниці. Але зате — надійно та безпечно. Чи далі продовжуватимемо доставляти продукцію залізничним транспортом — питання економіки, але в критичній ситуації це стало для нас порятунком.

Чи продовжуєте зараз користуватися послугами Укрзалізниці?

Так, але не в тому обсязі, як у березні. Здебільшого — для імпорту товарів.

Чи зростають зараз продажі проти березня?

Так. Нам вдалося відновити 70−80% довоєнного асортименту. Гості почали повертатися. У квітні до Сільпо повернулися 140 тис. наших постійних гостей, а у травні, за даними програми лояльності Власний рахунок, до київських магазинів повернулося близько 300 тис. гостей, яких ми не бачили у квітні. Але все одно кількість покупок зараз на 20% менша проти червня минулого року.

Чи змінюється поведінка споживачів? Вони орієнтуються на купівлю дешевших товарів?

Так. Ціни зросли, а у гостей не стало більше грошей… Точно сказати, що і як змінилося в цифрах, поки що складно — асортимент змінюється. Зрозуміло, що потрібно акуратно скорочувати пропозицію дорогих товарів та переходити до якихось демократичніших речей, більше наповнювати середній сегмент.

Дмитро Циганков каже, що проблеми спостерігалися з половиною асортименту / Фото: facebook Дмитра Циганкова

Як сильно зросли ціни на харчові продукти після початку війни?

Перші чотири тижні ми встановили мораторій на ціни, і вони ніяк не змінювалися з 23 лютого майже до кінця березня. Хоча саму структуру ціноутворення ми після цього не змінили, але уникнути подорожчання не могли: суттєво зросли витрати на логістику, закупівельні ціни від постачальників та курс валют для імпорту продукції та сировини. Середній чек збільшився на 15%.

Чи вдалося вам упоратися з дефіцитом солі, соди, оцту?.. Яких ще продуктів не вистачало?

Гречки.

Точно, гречки.

Ми живемо не в замкнутому світі, і завжди є звідкись можливість привезти товар, дуже допомагає імпорт. Частину продукції фасуємо самі. Наприклад, можемо завозити гречку і пакувати її в себе, щоб у неї був товарний вигляд, а не продавати її насипом. Паніка з дефіцитом товарів мине. Світ відкритий перед нами, тож усе відрегулюємо. Зрозуміло, що ціни можуть бути вищими, зокрема, через курс валют.

Багато мереж почали активніше завозити імпорт, але потім зіткнулися з проблемою. Українці не знають словацьких, угорських торгових марок. Як це вплинуло на продажі імпорту?

Ніяк. Ми завжди мали досить широку програму власного імпорту, і ми завозили ексклюзивні товари під маловідомими торговими марками. Тож наші гості звикли бачити продукцію, якої немає в інших магазинах. Головне, щоб ці товари були.

Спостерігається дефіцит товарів, яких немає у переліку критичного імпорту, а виробництво України не відновлено. Наприклад, дивна річ — пиво. Багато заводів не працюють або випускають обмежений асортимент. А завозити його з-за кордону ми не можемо — його немає в переліку критичного імпорту. Така сама ситуація з вином, макаронними виробами, молочною продукцією.

Ви почали працювати з новими виробниками?

З початку війни ми почали працювати з 400−500 новими виробниками, стали переорієнтовуватися на прямі поставки до магазинів, поки розподільний центр не працював. Більше і імпортних, і місцевих товарів у нас з’явилося у магазинах.

Багато хто з них захоче залишитися на полицях ваших магазинів після закінчення війни.

Звичайно, це раціональна історія. Якщо товар добре продається, навіщо прибирати його з полиці? Нині невеликі виробники отримали несподіваний шанс, про який ніколи навіть не мріяли. Ми самі приходимо до них і просимо продавати нам продукцію, вони погоджуються. Але є й ті, хто не хоче співпрацювати.

Пальне та персонал

Деякі аналітики вважають, що війна не закінчиться до кінця року. Чи перебудовуєте свою бізнес-модель під ці плани?

Ніхто не очікував повномасштабної війни. Ми розуміємо, що добре мати диверсифіковані регіональні склади, а не зосередити все під Києвом.

Ви створюєте такі склади?

Після того, як у нас не стало складів під Києвом, ми відкрили такий об'єкт у Вінницькій області. Велике щастя, що торік у нас з’явився великий розподільчий центр та виробництво під Львовом. Це дуже врятувало в перші місяці війни. Будемо адаптуватися до ситуації. Нещодавно ось купили два бензовози.

Купити мало, чи ви домовилися про прямий імпорт бензину?

Ми повинні мати свої бензовози, щоб ми могли забезпечити безперебійну роботу логістики. Прямого імпорту бензину ми поки що не маємо.

А де берете пальне?

Працюємо практично з усіма операторами ринку, купуємо у них. Два повні бензовози з пальним мають у нас стояти — таке рішення ми ухвалили. А зараз тестуємо для доставки електричні автомобілі Citroen, маленькі вантажні машини коштують $7 тис.

У супермаркетах багато касирів — жінки, які отримали з дітьми можливість виїхати за кордон і там залишитися. Чи спостерігається брак персоналу?

Спочатку справді спостерігався великий дефіцит персоналу. З чим це пов’язано? Зрозуміло, що багато хто виїхав, і жінки теж, яких було багато серед касирів. Але зараз ми не відчуваємо дефіциту персоналу у магазинах.

А водіїв? Я пам’ятаю, що в березні не вистачало людей, які можуть доставити продукцію.

Так, зараз уже легше. Величезна проблема була ще у квітні, люди боялися їхати, бо невідомо, на який маршрут їх поставлять.

У магазинах була ціла волонтерська програма — ми залучали людей волонтерити. Уявіть, починається війна, половина людей взагалі не розуміє, що відбувається, і не виходить на роботу. Частина співробітників із Бучі вже не можуть доїхати до Ірпеня. Але приходять люди, які вже давно у нас не працюють, та пропонують допомогу. Це був феноменальний волонтерський рух. Моя дружина, наприклад, працювала на касі. Я тиждень працював у нашому супермаркеті в Ірпені, відповідав за стелажний склад. Перевозив увесь алкоголь на склад, коли його довелося вивозити з торгової зали, розставляв продукцію.

Багато українських компаній мають намір розвивати бізнес за межами країни, наприклад, у Польщі. Чи є у вас такі плани?

Ми завжди дивилися на закордонні ринки. До війни і зараз ми будували багато екосистемних проєктів: електронна комерція, маркетплейс, швидка доставка, тобто речі, які не сильно залежать від ринкового контексту країни. І шляхом технологічних рішень та бізнес-процесів можуть розвиватися за її межами. Тому так, ми дивимося, але в якому саме форматі ми вийдемо за межі України, поки не скажу.

Другие новости

Всі новини