Компанії / Ринки

30 липня, 08:35

Ексклюзив НВ

Найбільший гравець. Ціни на бензин, курс долара і точки зростання для України — як мережа ОККО заробляє під час війни

Як виглядає паливний ринок під час війни, чому бензин не подорожчав після чергової девальвації гривні, скільки людей виїхали з Києва і скільки повернулися, коли закінчиться війна — найцікавіше з півторагодинної розповіді топменеджера мережі ОККО.

Автор і ведучий youtube-каналу «Бегущий Банкир» Андрій Оністрат взяв велике інтерв'ю у віцепрезидента паливної мережі OKKO Василя Даниляка. НВ Бізнес вибрав з нього найцікавіше й адаптував для текстової версії.

Чому ціни на АЗС не зросли після збільшення офіційного курсу долара

З червня до сьогоднішнього дня ми спостерігаємо падіння цін на нафтопродукти на світових ринках: в середньому $350 — на тонні бензину, $330 — дизпалива. Через збільшення обмінного курсу подорожчання мало б бути — плюс $430 на тонні. І загалом ціна мала б вирости на $80. Але у великих операторів — великі поставки. І ми розуміємо, що Platts (індикатор цін у світі. — Ред.) далі трохи буде спадати. Тому в принципі по дизпаливу [у нас] нема бажання переглядати ціну. Може бути незначне підняття по бензинах, тому що бензини зараз є в дефіциті.

Чому може подорожчати бензин

Приблизний баланс ринку нафтопродуктів на липень виглядає таким чином: всі оператори завезуть 570 тис. тонн дизельного палива, 120 тис. тонн бензинів, і приблизно 80 тис. тонн зрідженого газу (ще 20 тис. тонн вироблять в Україні). Бензинів є трохи замало. Чому? Нашим великим постачальником є Румунія. В Румунії і Польщі — сезонний сплеск споживання, люди їздять по відпустках, подорожують. По-друге, місяць тому в Австрії на заводі OMV сталася пожежа, ремонт буде тривати до жовтня. І фактично завод OMV в Румунії, який міг відправляти вільні ресурси до України, почав їх відправляти на Австрію. Так само — завод Slovnaft в Словаччині. Відповідно у нас виник невеликий вакуум. І саме через дефіцит, а не через ціну на світовому ринку, можуть бути трохи підняті ціни на бензин. На дизель — навряд чи.

Як виглядав ринок палива до війни

За 2021 рік Україна спожила 12 млн тонн нафтопродуктів. З них 2,5 млн тонн вироблялося в Україні — в основному Кременчук і зовсім мало Шебелинка. І 9,5 млн тонн — чистий імпорт. З нього 7 млн — дизельне паливо. Воно приблизно на 37% їхало з Білорусі, 35% — з Росії, 10% — з Литви. Невеликі партії заходили з різних країн через порти Чорного моря — з Румунії, Болгарії, Ізраїлю, Греції. Середній заїзд з труби або з заводу до наших нафтобаз — 7−10 днів. 92-й бензин ринок на 100% імпортував з Білорусі. 95-й: 75% — з Білорусі, 28% — з Литви через територію Білорусії. І 2% — дуже епізодичні речі, Угорщина або Словаччина.

Що змінилось і внаслідок чого виник дефіцит

Якщо уявити Україну як чотирикутник, то фактично три сторони виявились повністю зачинені для заходу нафтопродуктів. Можливість завозити була тільки через західні кордони. Ми швидко відреагували, підняли всі контакти. На той момент у нас була хороша фінансова позиція, якісь нереальні суми платили наперед — більше $100 млн за 20 днів. І поки продукт їхав, всі залишки (десь 90 тис. тонн на початок війни) почали падати, споживання підскочило. Березень ми пройшли на залишках. А в квітні один продукт ще не під'їхав, а другий почав закінчуватися. Отже, з квітня почалися проблеми на АЗС.

Хто ще імпортував паливо?

Найбільше — ОККО, WOG, UPG, KLO, Альянс Енерготрейд — це найбільший постачальник бітуму до України. Вони переорієнтувались на дизельне паливо. На диво дуже мало везла колишня група Приват, поки не розбомбили Кременчуцький НПЗ. В липні їх вже видно.

Виявляється, можна забезпечити країну пальним навіть з західних кордонів. І це дуже класна історія. [Але й] ринок просів десь на 40%.

Що чекає на ринок

Галузь та ринок очікують дуже непрості часи — війни за частку ринку. Якщо Приват мав до війни 22%, а зараз — 15%, то він не погодиться, очевидно, буде відвойовувати. Такі компанії, як Shell, Amic — теж. За час війни виросли в частці ринку, напевно, ми, WOG і UPG. Всі решта — втратили.

Скільки заправок і нафтобаз ОККО повністю знищено

Ми досі не знаємо. Точно розбита — на повороті на Пущу Водицю і на Ірпінь, ще одна — у Миколаївській області. Розуміємо, що [розбита] левова частина з п’яти маріупольських заправок. Пошкоджена частина харківських заправок — там у нас всього 27 станцій.

Всього у нас 426 станцій і з операційної діяльності виключені десь 33, які мають різний статус. Ремонтувати їх неможливо і небезпечно, та і працювати інколи нема для кого. Херсон, Мелітополь, Бердянськ — під окупацією. В Донецькій і Луганській областях — пару штук. Всі решту ми відновили.

Що стосується нафтобаз. В березні нам розвалили нафтобазу в Черняхові Житомирській області і Львівську нафтобазу. Крім того, у нас під окупацією велика нафтобаза і перевалка в Херсоні. У Херсоні також приїхала якась компанія з Криму на наші заправки, Shell, не знаю чи WOG, просто зайшли і сказали: все, тепер це наше, ми працюємо.

Загалом по країні

Невідомо. У нас — 18 нафтобаз, з них дві розбили і одну окупували. У наших конкурентів з WOG розбили чотири нафтобази у чотирьох областях, по одній у KLO — у Василькові, Amic — у Бородянці. Можливо якісь військові бази. Я думаю, більше 20 розбили, ми просто не всі знаємо.

Про суди з РФ за пошкоджене майно

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Ми втратили в основних засобах і в товарі близько $75 млн. Навіть якщо гіпотетично припустити, що нам по якихось репараціях щось колись відшкодують, пройде дуже великий проміжок часу. Відповідно, якщо нам через 10 років ці гроші віддадуть, то за ці $75 млн можна буде купити може половину, а може і 30% від того, що зараз. А може, і взагалі нічого не буде. Тому розраховувати — це ОК, але треба зараз гребти в бізнесі. Ми вже поставили мінус. Але ми рахуємо і подаватися, звісно, будемо.

Як на війну відреагували банки

Перші два місяці ми не платили по довгострокових кредитах по графіках тіла [кредиту]. З травня почали платити. Не платили не тому, що не мали кеш-позиції. Мали. Ми нормально могли обслуговувати [кредити] з першого дня війни. Але такий був тренд: навіть великі банки дзвонили, кажуть: хлопці, ми теж не знаємо, яка буде ситуація, не треба платити, ніяких штрафів не буде. Ми подивились через два місяці, що все ОК, ми заплатили за всі ті періоди. Тим більше пішли чутки, що будуть відпускати курс. Ми подумали: якщо ми можемо погасити по 29,5 грн/$, то чом би й ні.

Допомога від влади і держбанків

Державні банки з нашим ринком раніше працювали в’яло. Розуміючи, що ми перші прокинулись і побігли, вони швидко підставили нам плече на нереально великі цифри, навіть як для мирного часу. Це Укргазбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк. Держбанки дали нам близько 2 млрд грн. Причому дуже швидко.

Уряд вперше нашій індустрії всебічно допомагає. На рівні міністрів, замів, прем'єр-міністра, керівників департаменту з Офісу президента.

Чому Україні не варто будувати свій НПЗ

Сучасний НПЗ коштує досить дорого — близько $10 млрд. Ціна реконструкція розваленого НПЗ в Кременчуці точно буде більше $1 млрд. І воно (будівництво) не потрібно. У нас біля України, якщо порти відкриті, є Румунія — має завод на морі і завод OMV на суші біля Бухаресту, є угорський Mol за 300 км від нашого кордону, є Slovnaft, Плоцький завод і ще один завод в Гданську в Польщі, є величезний завод Socar в Туреччині, є завод Opet в Туреччині, завод Lukoil в Болгарії… Заводів багато!

З точки зору незалежності? Якби по паритету використання власної нафти в нафтопереробці ми були хоча б, як Румунія — там власна нафта в переробці становить 35−40%, тоді ОК. Але якщо у нас — менше 20%, то від чого ми незалежні? Приват на Укртатнафті переробляв «сокарівську» нафту. [Плюс] ми є кандидатами на членство у ЄС і треба виконувати всі нормативи з carbon free economy. Це близько $0,5 млрд на один завод.

Скільки людей насправді виїхали з Києва

Статистика мобільних операторів говорить, що до війни в Києві ночували 3,9 млн людей, ще 1,1 млн приїжджали кожен день. Тобто вдень в Києві були 5 млн. Коли почалася війна і була велика загроза нападу на Київ, люди виїхали, залишилося 1,4 млн. Зараз люди повернулися. Ночує — 2,8 млн людей, приїжджає ще 200 тис.

Тепер щодо машин. У Києві до війни налічувалось приблизно 1,1 млн машин, в червні — 450 тис., сьогодні — 510 тис. Машин. Рівно вдвічі менше, ніж до війни.

Виїхали достатньо заможні люди, на своєму транспорті. Цей транспорт зараз в кращому випадку на західній Україні, або за кордоном — у Варшаві, Братиславі, Відні, Будапешті, інших містах.

Якщо дивитися по купівельній спроможності, то повернулись не тільки кияни. З upper сегменту (верхній платоспроможний прошарок. — Ред.) киян повернулось, може, тисяч 300. Решта — люди, які приїхали від біди в пошуках якоїсь роботи, — з Миколаєва, Херсона, Харкова, Маріуполя, навіть з Запоріжжя. Якби ті 1,4 млн, що повернулися, були ті сами кияни, що поїхали, то не було б ніякого спаду ринку на 40% в Україні.

Яким буде курс долара

Першу ітерацію уряд з Нацбанком зробили: вони підняли курс де-юре до де-факто, що дуже правильно. Новий курс залежатиме від торгового сальдо країни. З одного боку, експорт у нас зменшився, є реверсне заробітчанство (працюючі чоловіки переказують гроші за кордон родинам, які виїхали з країни) — це десь $30 млрд відтоку по року. Але бюджет ми виконуємо процентів на 40 у кращому випадку, решта — буде допомога [від донорів]. І ця допомога явно не гривнями прийде. Вона збалансує курс. Я не думаю, що до кінця року курс перетне межу за 40 (відео опубліковане 25 липня. — Ред.). Якщо регулярно буде допомога, яка закриватиме gap (розрив. — Ред.) по бюджету, то у нас плюса по долару буде настільки багато, що курс може просісти.

Ремарка від Оністрата: А я певен, що курс перетне за 40 грн/$. Допомога ніколи не буде перекривати потреби бюджету. Дуже хочу, щоб не друкували гривню, але додруковувати будуть 30−100 млрд на місяць.

Точки зростання економіки

Будівництво — на поверхні, багато недобудованих будинків. Треба добудувати і дати через іпотеку людям. У нас дуже недооцінена аграрка і все що навколо — не побудовані глибокі вертикальні інтеграції. 80% агроекспорту — це перший-другий переділ, нема глибокої переробки, яка, зокрема, може використовувати як енергію відновлювальну біомасу — солому, ще щось. Якщо країна буде націлена на такі глибокі переробки, які, в тому числі, будуть зациклюватися на енергетиці, це може бути серйозною точкою зростання.

Що шкодить білому бізнесу

У всіх індустріях існують чорні діри. В ритейлі електроніки — величезні контори, які працювали через ФОПів і на контрабанді; в нашому ринку — це є несплата акцизу при виробництві, імпорті, контрабанда, продаж документів і непробиття по касі; у сільському господарстві — вирощування надлишкової продукції і продаж за кеш або експорт тої ж продукції з незаведенням валютного виторгу.

Якщо наш уряд проводитиме таку ж політику щодо правильного підприємництва, яку він демонструє під час війни, то вони з легкістю, маючи на те волю, наведуть порядок з чорнушниками. Це насправді дуже легко.

Коли закінчиться війна

Нескоро. Точно не через рік.

Другие новости

Всі новини