Компанії / Ринки

5 серпня, 10:44

Ексклюзив НВ

«Жодна технологія не лишиться в РФ». Топ-менеджери Danfoss про вихід з Росії, глобальний контроль продажів і найближчу зиму — інтерв'ю

Автор: Артем Ільїн
Компанія Danfoss оголосила про повний вихід з Росії та Білорусі і продаж свого бізнесу локальному менеджменту. НВ дізнався, що приховує цей формат угоди, як контролюватимуться поставки в РФ з інших країн та як відновлюється робота в Україні.

Компанія Danfoss з Данії - є одним зі світових технологічних лідерів у сфері енергоефективності та енергозбереження. В середині липня вони оголосили про повний вихід з ринків Росії та Білорусі. Причому власники компанії обрали формат management buyout (MBO). Тобто всі російські та білоруські активи будуть викуплені локальним менеджментом. Таку схему все частіше обирають міжнародні бізнес-групи, які через санкції змушені покинути російській та білоруський ринки. НВ Бізнес поспілкувався з Адамом Єджейчаком, регіональним президентом регіону Східна Європа, щоб дізнатися чи не стоїть за таким рішенням бажання приховати бізнес в Росії, чому діяльністю Danfoss не зацікавилися локальні інвестори та як готуватися до суворої зими українцям та мешканцям Європи. На питання, щодо українського ринку відповідав Андрій Берестян, генеральний директор Danfoss Україна.

— Чому ви обрали варіант продажу російського та білоруського бізнесу саме локальному менеджменту?

Адам Єджейчак (А.Є.): — Перш за все хочу наголосити, що ми дуже швидко ухвалили рішення виходити з ринків Росії та Білорусі. Буквально 1 березня. Це не через економічні або якісь виробничі причини. Ми ухвалили рішення повністю піти з цих ринків в зв’язку з агресією Росії проти України.

Також хотілося б наголосити, що у нас в РФ були замовлення, розміщені до 24 лютого, які стосувалися міжнародних контрактів. Якби ми їх достроково розірвали та не поставили продукцію, то отримали б великі штрафи. Тому частину замовлень ми вирішили виконати та доставити до споживачів.

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

Чому ми обрали MBO — management buyout — а не інші варіанти? Для цього є два пояснення. По-перше, ми обрали найшвидше рішення. По-друге, ми дуже сильно сфокусувалися на тому, щоб повністю піти з цих ринків і зробити це контрольовано.

Повний вихід з ринку має дуже чітке формулювання — ми повністю припиняємо торгівлю продукцією Danfoss, як у Росії так й в Білорусі. Ми також не дозволяємо іншим країнам присутності Danfoss, які не запровадили санкції (наприклад, Китаю) продавати в Росію. Ми також контролюватимемо потоки товарів через партнерів, які купують нашу продукцію.

Ми називаємо це прямим та непрямим контролем потоків.

— Ви сказали, що одразу сфокусувалися на продажу менеджменту. Тобто навіть перемовин зі сторонніми інвесторами не було?

А.Є.: — Так. Ми одразу вирішили навіть не дивитися на потенціальних інвесторів з Росії. Бо наша компанія має корпоративні правила та корпоративну етику. Ми передбачили, що якщо підемо до якихось російських інвесторів, то у нас виникнуть певні виклики або проблеми при пошуку компромісних рішень про умови виходу з бізнесу. Такі перемовини були б набагато довшими.

Ми хочемо, щоб жодна технологія Danfoss не лишалася в Росії. Найпростіше цього досягнути з MBO.

— Але ж у вас в Росії були не лише торгові представництва? Було і виробництво. Що буде з ним, якщо ви заберете технології?

А.Є.: — Російське виробництво не можна назвати якимось космічними технологіями. Це скоріше збірка готового продукту з компонентів або модулів, які було імпортовано. Тому залишимо в Росії збиральні лінії. Але там будуть використовуватися інші компоненти. Функціональність залишиться, але повністю зміниться технологія.

Наприклад, якщо раніше збирався теплопункт, то це й надалі буде це теплопункт. Що отримають покупці? Вони отримають замість наших компонентів — російські. Але такі продукти і тепер є на російському ринку.

— На яких умовах продані російські та білоруські активи? Чи можна взагалі говорити, що це ринкова угода за гроші а не подарунок?

А.Є.: — Це конфіденціальна інформація. Але я відверто кажу, що це не донація або щось безкоштовне. Це комерційна угода.

— Коли планується завершення угоди?

А.Є.: — Ми плануємо все завершити на початку вересня. Тому що майбутні власники реєструють нову компанію, на яку перейдуть всі активи. А ми розпочнемо ліквідацію ООО Данфосс (Росія). До кінця вересня, юридичної особи з такою назвою не буде на ринках Росії та Білорусі. Нова компанія не матиме жодного стосунку до Danfoss. Для нас це більш безпечне рішення. Бо якщо ми продамо компанію в цілому, то є ризик, що нові власники вирішать не змінювати назву.

Адам Єджейчак на одному з виробництв Danfoss / Фото: Danfoss

— На вашу думку, інші іноземні компанії, які продали бізнес російському менеджменту, мали таку саму мотивацію чи хтось таким чином приховує свій вихід?

А.Є.: — Дуже важко коментувати дії інших. Але я знаю, що деякі компанії обрали такий самий варіант, як найшвидший спосіб виходу з ринку. Бо якщо ти обираєш інший варіант, то це займає набагато більше часу: due diligence, інші аспекти… Якщо компанія хоче реально вийти і зробити це на своїх умовах, то найшвидший шлях — продати менеджменту.

— Але ваша угода вже триває більше 4 місяців… Невже не можна було швидше?

А.Є.: — [сміється] Ми також думали, що зробимо все за одну ніч. Але не все так просто. Ти маєш проговорити всі комерційні умови. Крім того, ми з самого початку вирішили, що наша технологія та наш бренд не будуть присутніми на цих ринках. Тому навіть якщо це зайняло не одну ніч, а чотири місяці, на нашу думку, головне, що ми зробили це під власним контролем.

— Чи можете ви назвати рівень доходу на російському та білоруському ринку?

А.Є.: — Ми не розкриваємо цю інформацію в розрізі ринків. Бо на неї дуже уважно дивляться конкуренти. Вони її оцінюють, як потенціальні втрати та погіршення позиції на глобальному ринку.

Склад у Львові з продукцією Danfoss після відновлення роботи в Україні / Фото: Danfoss via facebook

— У червні в Росії ухвалили закон, яким дозволяється, так званий паралельний імпорт, тобто ввезення продукції без дозволу правовласника. Чи підпадає продукція Danfoss під дію цього закону, так як ви до нього ставитеся?

А.Є.: — Так, наша продукція підпадає під дію цього законодавства. Тому ми просимо наших партнерів підписати спеціальні зобов’язання, згідно з якими вони не передаватимуть наші технології на ринки Росії та Білорусі. Ми робимо це по всьому світу.

Це важливо. Ми також не є наївними і розуміємо, що деякі компанії можуть намагатися продавати продукцію за більш високими цінами на російський та білоруський ринки. Жодна компанія з групи Danfoss не продаватиме продукцію на ці ринки. Наші партнери також не зможуть продавати свою продукцію з компонентами Danfoss. Навіть після того як запрацює цей закон. Бо ми зможемо провести аудит та оштрафувати потенційного порушника.

— Чи були якісь клієнти, хто відмовився з вами співпрацювати через таку умову?

А.Є.: — Якщо ти маєш певні етичні принципи, то і партнери їх мають розділяти. Всі інші вже давно відсіялися. Ми створили екосистему. Тому в нас не було питань від клієнтів щодо цієї умови.

— А з якими ще країнами заборонено співпрацювати Danfoss та її партнерами?

А.Є.: — Крим, Куба, Іран, М’янма, Північна Корея, Судан, Сирія, Росія та Білорусь.

Я хочу зазначити, що контроль за прямими постачаннями та навіть транзитом через ці країни є багаторівневим. Це роблять не лише люди. Є також програмний комплекс, який відслідковує можливі ризики в контрактах.

Крім того, в нашому головному офісі створено департамент, який надає консультації в разі виникнення сумнівів у доброчесності клієнта. Наприклад, ми можемо не бачити прямих ознак в документі, але можемо мати підозри, що кінцеве замовлення зроблено для Сирії або Ірану. Тоді цей департамент проводить особливу перевірку не лише публічної інформації. Вони проводять справжнє розслідування. Бо такі клієнти використовують дуже хитрі механізми, щоб приховати свої наміри.

Андрій Берестян, генеральний директор Danfoss Україна / Фото: Danfoss

— У якому стані ваша українська компанія? За яких умов плануєте активізувати діяльність в Україні?

Андрій Берестян (А.Б.): — Ми припинили діяльність 24 лютого. Тому що у нас була першочергова задача — забезпечити безпеку співробітників. 5 березня наш склад у Стоянці припинив існування — його повністю розбомбили. Тому ми не могли поновити діяльність в тому вигляді, як було до війни.

В середині квітня ми зробили перше тестове постачання кульових кранів. Це була гуманітарна допомога для Миколаївтеплокомуненерго. З кінця квітня ми домовилися з провайдером складських послуг у Львові. Ми пакували обладнання під замовлення клієнтів в Данії. Перевозили його до Львову і віддавали клієнтам.

Далі ми будемо переходити від такої роботи через кросдокінг до прямої дистрибуції. Доставляти до складів клієнтів, які зможуть гарантувати безпеку. І тоді десь на 90% відновимо той самий сервіс, що і був до війни.

— Чи будуть якісь відмінності?

А.Б.: — Єдине що відрізняється — логістичне плече. Якщо раніше це було з сьогодні на завтра. То зараз це 10−14 днів від замовлення до доставки.

— На які обсяги ви вийшли у порівнянні з довоєнними?

А.Б.: — Я думаю, що за підсумками року ми вийдемо на 45% від рівня 2021 року.

— Чи думали ви про відновлення української інфраструктури?

А.Б.: — На післявоєнний період ми вже розробляємо стратегію роботи компанії. Ми бачимо, що руйнування інфраструктури колосальні. Тому відновлення має бути суттєвим. Але ми не хотіли б відбудувати те, що було.

— Потрібно краще!

А.Б.: — Так, потрібно використовувати сучасні технології, які в тому числі є розпорядженні нашої компанії і Данії, як взірця енергозаощадження. І це потрібно вкласти в голову нашим можновладцям.

— Наступний опалювальний сезон може бути дуже складним. Чи розділяєте ви цю думку? Які ризики будуть найголовнішими для України та країн Європи?

А.Є.: — Якраз вчора (інтерв'ю відбулося 27 липня 2022 року — НВ Бізнес) всі міністри енергетики Евросоюзу ухвалили рішення про скорочення споживання газу на 15% між серпнем-22 та березнем-23. Це означає, що всі країни ЄС зосередяться на енергоефективності. Це стосується не лише технологій для скорочення споживання енергоресурсів, але й змін у звичках та поведінці людей. Наприклад, зниження температури у приміщенні на 1 °C означає скорочення споживання енергоресурсів на 6%.

Це стосується не лише побутових споживачів, але й промисловості та бізнесу. Наразі навіть у країнах ЄС різний рівень впровадження цих технології. Тому всім потрібно вивчати найкращі практики.

Ще я хотів би наголосити на тому, що європейські країни скорочують споживання енергоресурсів з Росії. Наприклад, Польща має величезні виклики з вугіллям, бо ми дуже швидко відмовилися від російського палива. Тепер уряд шукає різні джерела, підписує контракти з США, Південною Африкою, Індонезією та Колумбією.

З газом простіше. Восени закінчується будівництво Baltic Pipe — це магістральний газогін з Данії до Польщі з можливістю підключення до газотранспортної системи Норвегії. Раніше Польща отримувала до 10 млрд куб. м російського природного газу. Потужність нового газопроводу також близько 10 млрд куб. м. Тобто наша країна зможе диверсифікувати джерела постачання та замістити російський газ. Але ми передбачили це дуже давно.

— Також у вас є LNG-термінал в Свіноуйсьце

А.Є.: — Так, тому ситуація не є критичною для Польщі. Але ось у європейського ринку є величезні виклики. Наприклад Німеччина, яка має в дуже короткі терміни замістити багато російських енергоресурсів. Вони впроваджують енергоефективні технології. Так, є відновлювальні джерела енергії. Але вони не запрацюють миттєво. Тому ухвалено рішення про ці 15% економії. Інакше буде енергетична криза.

А.Б.: — Ситуація в Україні чимось схожа, але має відмінності. У регіонах, де війна не пройшлася жорстко, де інфраструктура не дуже скалічена, головним буде питання достатності палива. Опалювальний сезон буде складним, і вихід може бути у зниженні температури в помешканнях. Якщо раніше планова температура у помешканнях Києва була 20 °C, то за рахунок зниження температури на 4 °C можна досягти приблизно 25% економії газу. Наскільки фактично буде знижена температура, покаже час, зауважу лише, що ми б набагато легше та комфортніше проходили цю зиму, якби вкладалися в модернізацію теплопостачальної інфраструктури раніше.

Найскладніше буде в тих містах, де розбомблена інфраструктура. В Кременчуку 40% тепла постачалося з Кременчуцької ТЕЦ. Вона розбомблена вщент. Електричну генерацію замістять іншими джерелами. А ось що робити з теплом — це велике питання, відповіді на яке, відверто кажучи, немає.

Ми пропонуємо рішення у вигляді модульних котелень або теплових насосів великої потужності. Але в найкращому варіанті їх вироблять протягом 4−6 місяців. Зима буде важкою, але важливо, щоб система не розмерзлася і щоб вдалося зберегти централізоване теплопостачання для відновлення наступного року. Бо зараз немає часу на це і фізично це не можливо.

— Ну і ризиків поки що багато…

А.Б.: — По Охтирці взагалі рішення немає. Скоріше за все там опалювального сезону не буде. Єдине рішення, яке я бачу — велика частина мешканців буде евакуйована. А решта буде опалювати домівки електроенергією.

— Чи є якісь робочі групи на рівні Уряду, регіонів?

А.Б.: — Робочі групи є. У них дуже правильні декларації і напрацювання. Але імплементація шкутильгає дуже сильно. Вже було задекларовано, що зроблений склад якихось модульних котелень. Але я не чув, що хтось з постачальників поставив хоч одну котельню. Немає поки що і запасу запчастин для теплокомуненерго.

Але є позитивна інформація, що Світовий банк видає 0,5 млрд євро на підготовку до зими. Ще 1,09 млрд євро — ЄІБ. Ми очікуємо, що ці 1,6 млрд євро підуть на технології, на підготовку будівель. Тут вже критичні не стільки гроші, скільки час.

Другие новости

Всі новини