Загравання з росією і добровільне прийняття її умов, навіть в обхід європейського законодавства, призвело до того, що кремлівський газовий зашморг на шиї Європи став реально небезпечним. Якщо поступатися базовими принципами, закладеними в основу правил існування самого ЄС, рано чи пізно це призводить до наслідків, які ми вже спостерігаємо: росія шантажує ЄС, скеровуючи газову зброю на кожного громадянина Європи.
Усвідомлення цього факту європейськими політиками — лише частина справи. Важливо діяти і причому абсолютно по-іншому, аніж традиційне жаління на складнощі для економік та неможливості зміни статус кво. Цього, до речі, вимагають від власних урядів і громадяни європейських країн, не говорячи вже про наші очікування. З огляду на страшну війну, яку розв`язала росія в Україні, з огляду на звірячі злочини російських військових проти мирного населення, суспільна думка в ЄС сьогодні не знає компромісів і ставить два головних питання: що зроблено для подолання енергетичної залежності від рф і якою є допомога Україні? Зараз Україні конче потрібна зброя, політичний та санкційний тиск на агресора та допомога у відновленні зруйнованої інфраструктури міст.
В енергетичному вимірі теж потрібні швидкі і радикальні кроки — якщо не повне газове ембарго вже зараз, то негайне переформатування відносин між споживачами газу в ЄС та постачальниками. Вимоги споживача мають бути домінуючими. Відтак перш за все необхідно переглянути статус російського обхідного газопроводу «Північний потік-1». У 2020 році Німецький уряд на 10 років зробив виключення із загальних правил (derogation), вивів цей газогін з-під дії європейського законодавства. Тобто, частково скасував деякі положення для транспортування газу «Північним потоком-1». Тоді це рішення ухвалювалося на підставі припущень, що газопровід сприятиме укріпленню безпеки постачання газу до Європи. Хоча, і цей газогін, і «Північний потік-2» будувалися з порушенням Регламентів ЄС, і виключно для того, аби витіснити надійного партнера — українську ГТС з європейського ринку, посилити економічний та політичний тиск на країни Європи. Крім того, можемо констатувати: нового газу в ЄС ці маршрути не принесли, а от війну в Україну — так.
Україна, як ніхто знає, що терористичні дії росії розповсюджуються на всі сфери. Ми із уважністю прочитали одкровення менеджера Газпромбанку щодо коштів, які вливалися в руйнування іміджу української ГТС. І сьогодні вже для кожного зрозуміло, як саме рф бачить «безпеку постачання». Це можна простежити за подіями останніх 6 місяців:
— Газова криза в Європі восени 2021 року. «Газпром» умисне обмежує поставки газу, здійснює тиск на Німеччину та країни ЄС, аби пришвидшити запуск газопроводу «Північний потік-2» в обхід європейського законодавства;
— 31 березня 2022 року росія почала вимагати від європейських покупців платити за газ в рублях та погрожувати скоротити постачання у разі недотримання вимоги. Далі - зупинка газопостачання до Болгарії, Польщі, Фінляндії;
— Окупація російськими збройними угрупуваннями газокомпресорної станції «Новопсков», розташованої поруч з точкою сполучення між росією та Україною «Сохранівка» та втручання в технологічні процеси КС. Здійснення несанкціонованих відборів газу з магістрального газогону. Після повідомлення українською стороною про відбори з боку окупантів, «Газпром» зупинив транзит через точку «Сохранівка». На пропозицію української сторони про перенаправлення обсягів транзиту на точку «Суджа», як це було зроблено в жовтні 2020 року, попри юридичні та технологічні можливості «Газпром» не відреагував і продовжив маніпуляції з обсягами постачання газу до країн ЄС, створюючи новий штучний дефіцит ресурсу;
— 11 травня 2022 року черговим указом президента рф були запроваджені санкції проти європейських газових компаній, включно з європейськими дочірніми компаніями «Газпрому». Зокрема, під санкції потрапив власник ділянки через територію Польщі газопроводу «Ямал» Europol Gaz. Для виконання санкцій «Газпром» припинив постачання газу через «Ямал», що вкотре демонструє його ненадійність, як постачальника газу.
Тож Україна, в особі Оператора ГТС України та «Нафтогазу» офіційно звернулася до Федерального міністерства економіки та Федерального мережевого агентства (BNetzA) і дала пас німецьким політикам — запустити процес перегляду рішення 2020 року та зупинити, або обмежити «Північний потік-1». Наскільки справдилися сподівання про безпеку? Наша вимога це демонстрація конструктивної, проактивної позиції, продиктованої інтересами громадян ЄС та України.
Росія постачала до ЄС близько 40% від всього імпорту газу — 155 млрд куб. м, з яких 140 млрд кубометрів постачалося трубопроводами. З початку цього року обхідні російські газогони — «Північний потік-1» (проєктна потужність 55 млрд куб. м/рік) та «Турецький потік» (проєктна потужність 31,5 млрд куб. м/рік) — були завантажені на 97% та 63% (2 гілка, що транспортує газ до країн ЄС). Тоді як українська ГТС була завантажена лише на 19% від своєї проєктної потужності (146 млрд куб. м/рік). Очевидно, що рф використовує монопольне становище на ринку газу, а обхідні газогони не сприяють диверсифікації маршрутів постачання газу в Європу, а мають за мету усунення української ГТС з газового ринку ЄС.
В енергетичному вимірі потрібні швидкі і радикальні кроки — якщо не повне газове ембарго вже зараз, то негайне переформатування відносин між споживачами газу в ЄС та постачальниками
Ми говоримо, що наявних транзитних потужностей України достатньо для забезпечення ЄС природним газом у необхідному обсязі. Надійна і розгалужена ГТС України здатна забезпечити транзит ще щонайменше 100 млрд кубометрів газу в європейському напрямку. Тому європейським споживачам не слід боятися зупинки «Північного потоку-1». Обсяги, які наразі транзитує цей газогін можуть бути спрямовані на інші газопроводи, зокрема, на український маршрут.
Чому це важливо і як вплине на безпеку постачання газу до Європи зараз? Декілька ключових моментів:
1. Українська ГТС має вільні потужності та відповідає усім вимогам європейського законодавства;
2. Розгалуженість ГТС, наявність численних точок входу та виходу до різних країн ЄС;
3. Маршрут є надійним, вивіреним, за всі роки партнерства жодного разу не порушив власних зобов`язань перед європейськими споживачами;
4. Можливість використання українських газосховищ.
Нагадаємо, восени 2021 року, всі були певні, що «Північний потік-2» запустять в роботу. Але ми продовжували боротися. І попри те, що було дуже багато людей та ідей як зупинити той проєкт, саме завдячуючи процедурі сертифікації та політичній позиції Міністерства економіки Німеччини, 22 лютого цього року Німеччина повідомила про «кому» «Північного потоку-2». Ці самі процедури ми і намагаємося використати для спонукання європейських еліт до питання зупинки російського проєкту «Північний потік-1».
Свого часу Європа не зрозуміла, що і «Північний потік-1», і «Північний потік-2» становлять загрозу для безпеки постачання газу в тривалій перспективі. І навіть поступилася власними принципами, йдучи на компроміс з країною, яка має звичку не дотримуватися своїх зобов`язань. Ми пропонуємо цю помилку виправити зараз.