Експерти

8 серпня, 10:51

Бориса Джонсона порівнюють з Вінстоном Черчиллем. Чи є для цього підстави?

Юлія Орлова

генеральний директор видавництва Vivat

Бориса Джонсона, ім'я якого постійно з’являється на перших сторінках новинних видань, часто порівнюють з його ж кумиром — видатним політиком Вінстоном Черчиллем. Чому?

У своїй книзі «Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію» Борис Джонсон невпинно захоплюється його постаттю, аналізуючи досягнення й помилки, а також міфи, які супроводжували цю історичну постать. Джонсон зобразив Черчилля як незрівнянного стратега, людину надзвичайно сміливу, красномовну й гуманну. Ця книга буквально погляд одного прем'єр-міністра на іншого (які, до речі, обіймали цю посаду при одній і тій самій королеві). Але чого тут більше: Черчилля чи самого Джонсона? Кілька цікавих фактів, які показують деяку схожість цих видатних політиків:

— І Черчилль, і Джонсон завчасно розуміли небезпеку світових ворогів та попереджували про неї громадськість. Наприкінці 2021 року Джонсон виступив із заявою на банкеті лорда-мера у Гільдхоллі після численних новин про те, що росія нарощує війська біля кордонів України. Він наголосив на тому, що перед Європою стоїть вибір: купувати все більше енергоносіїв з росії або підтримувати Україну. Черчилль також попереджав Сталіна про майбутні події. «Застерігав його, як раніше застерігав інших», — про це він заявив у своїй промові на радіо 22 червня 1941 року.

— Політичне життя обох прем'єрів окуте скандалами та звинуваченнями. Якби Черчилль жив сьогодні, то був би першим політиком, якого «скасувала» cancel culture. Вірив в євгеніку; у різні періоди підтримував ідею каральних колоній для волоцюг і стерилізацію нездорових; був зразковим расистом. Він навіть відмовився йти на поступки Магатмі Ґанді — людині, перед якою сьогодні схиляють голову, як перед батьком сучасної Індії, пояснюючи це тим, що це «все одно що згодовувати котяче м’ясо тигрові».

Джонсона також вважають одним з найскандальніших політиків Британії, через що він і був змушений піти у відставку. Чого тільки варті його «ковідні вечірки», які він відвідував у розпал епідемії коронавірусу; неповажне ставлення до законів та інституцій своєї держави; нехтування стандартами поведінки та звинувачення в корупції та кумівстві на посаді.

— Обидва прем'єри були авторами та журналістами, але з різним успіхом. Черчилль був найоплачуванішим журналістом Британії. Його тексти було в ціні не лише за їх якість, а й у грошовому еквіваленті. За висвітлення англо-бурської війни йому платили 250 фунтів стерлінгів на місяць (а це приблизно 350 тис. грн сьогодні). Не важко осягнути рівень його заробітної плати за письменницьку роботу. Але для порівняння: в ті часи у країні був усього мільйон людей, які мали можливість сплатити прибутковий податок за річний заробіток у 160 фунтів стерлінгів.

Джонсон також здобув певний успіх на журналістській ниві. Починав свою кар'єру в одній з найвпливовішої газети Британії «The Times», потім працював в газеті «Wolverhampton Express & Star», звідки згодом його запросили до «The Daily Telegraph». За свою працю його висували на Премію Британської телевізійної академії.

Ці невеличкі факти тільки маленька крапля великого становлення сучасного світу. Але історія не складається сама по собі, події не розвиваються за інерцією. Історію змінюють люди. Часом ексцентричні та неідеальні. Зі своїми особливостями характеру та поведінки. Але головне, на мою думку, чого ми дійсно можемо повчитися у цих двох світових лідерах — це йти від однієї невдачі до успіху, не втрачаючи оптимізму. Давати опір світому злу до тих пір, поки це буде потрібно. Раз за разом переконувати світ у тому, що землі кожної країни — суверенні та недоторканні, незалежно від фіктивних домовленостей з лідерами країн-окупантів. І це саме те, на що ці люди поклали своє життя.

Другие новости

Всі новини