Юлія Ковалів, заступник Абромавичуса, називає зарплатні нових топів держкорпорацій і пояснює, звідки беруться ці мільйони

В інтерв'ю НВ замголови МЕРТ розповіла, скільки отримує застуник міністра, і назвала цифру, яку вона вважає гідною винагородою за таку роботу
Фото: Олександр Медвєдєв

В інтерв'ю НВ замголови МЕРТ розповіла, скільки отримує застуник міністра, і назвала цифру, яку вона вважає гідною винагородою за таку роботу

31-річна Ковалів, якій пророкують пост у новому Кабміні, розповідає, чи готується держава відсуджувати непрозору приватизацію, і пояснює, що буде з міністерством Абромавичуса, якщо команда піде.

40-річний міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус зібрав під своїм крилом одну з наймолодших команд у Кабміні. Його першому заступнику Юлії Ковалів нещодавно виповлнилося 31, стільки ж – другому заступнику Максиму Нефьодову,

Ковалів прийшла до міністерства, пропрацювавши майже рік у Нацкомісії держрегулювання енергетики та комунальних послуг. За часів її роботи там цей орган почав приводити тарифи для населення до ринкових цифр.

Після того, як Абромавичус заявив, що йде у відставку, Ковалів, як і решта членів його команди, написала заяву про звільнення. Минулого тижня Володимир Гройсман, який може стати новим прем'єром, назвав Ковалів у числі тих, кому він готовий запропонувати міністерський портфель у своєму уряді. Враховуючи її досвід роботи у Нацкомісії, мова може йти про міністерство енергетики.

До задач, якими довелося займатися в міністерстві Ковалів, належить одна з найчутлившіих реформ – реформа держкомпаній, яких у країні невиправдано багато (майже 3 тисячі) і які десятиріччями були джерелом збагачення для наближених до влади. Днями міністерство звітувало про те, що у 2015 році 100 найбільших державних корпорацій вперше понесли не збитки, а прибуток. Про те, куди зникли "чорні діри", у скільки десятків разів зарплатня заступника міністра менша за зарплатню нового керівника Укрзалізниці і чим займається в очікуванні відставки Абромавичус, Юлія Ковалів розповіла в інтерв'ю НВ.   

— У 2014 році 16 найбільших з топ-100 держкомпаній понесли збитки в розмірі 7,4 млрд грн. У 2015-му ці ж 100 компаній принесли прибуток – 2,6 млрд грн. Звідки гроші, якщо реформа як така торкнулася поки лише деяких компаній?

— Так, фінансові результати покращилися. 2,6 млрд – це на 10 млрд грн більше, ніж в 2014. У нас все ще був збитковий "Нафтогаз", але вже в 2016-му за рахунок підвищення тарифів, яке має відбутися скоро відповідно до програми МВФ, ми збалансуємо і Нафтогаз, і більше бюджет дотувати цю компанію не буде.

До цього є кілька причин. По-перше, ми почали пильно стежити за діяльністю держкомпаній. Якщо подивитися на державу, в ньому є три ключових джерела корупції – це держзакупівлі за бюджетні гроші, держкомпанії і все, що стосується адмінпослуг. Коли ми переведемо з 1 квітня практично всі держзакупівлі на систему ProZorro, то великий пласт корупції просто зникне, тому що все буде публічно та прозоро. Втричі – це дерегуляція. Чим рідше людина стикається з чиновниками, які видають довідки та дозволи, тим менший ризик корупції: людина менше стикається з чиновниками. І третє джерело корупції, найбільше, – це держкомпанії. Це мільярдні обороти, величезний політичний вплив депутатів і чиновників, які розставляли там свій менеджмент. Ці компанії працювали в першу чергу в інтересах таких людей.

— Що змінилося?

— Ми кардинально переглянули підхід до керівництва компаній. Якщо раніше вони призначалися волею міністрів, то тепер в 50 найбільших компаній керівники будуть призначатися з прозорого конкурсу. У шістьох компаніях керівників вже призначено, у двох – в процесі узгодження.

Чому я вірю в конкурси? Вони виключають будь-який політичний вплив на призначення. До складу конкурсних комісій входить п'ять міністрів і п'ять незалежних членів – це представники IFC [Міжнародна фінансова корпорація], Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, бізнес-омбудсмен. Це люди, для яких репутація важливіша, ніж миттєве рішення. З такими не йдеться про політичний вплив.

Оскільки всі почали розуміти, що конкурси реально прозорі, у нас з'явилося багато судових позовів – багато бажаючих оскаржити результати конкурсу. Ми бачили це на прикладі аеропорту Бориспіль, Укрпошти, Електроважмашу, минулого тижня – Центренерго, де старі керівники намагаються відновитися на посаді та призупинити конкурс. Це означає, що ми комусь заважаємо, і, отже, робимо правильні речі.

— Ці нові керівники держкомпаній будуть отримувати ринкові зарплати. Який порядок цифр?

— Щоб найняти хороших людей, ми повинні платити їм нормальні зарплати, інакше всі конкурси – це фікція. Провести конкурс і найняти хорошого менеджера на зарплатню в кілька тисяч гривень у компанії з мільярдними оборотами – навряд чи так багато волонтерів знайдеться.

— Скільки отримують вже призначені за конкурсом керівники?

— Можемо подивитися на зарплатню керівника Укргазвидобування — це близько 400 тис. грн на місяць. Приблизно такий же порядок цифр в Укрзалізниці. Це фіксована місячна зарплатня. Друга частина – бонуси, які будуть залежати від конкретних KPI [ключових показників ефективності] – прибутковості, виручки, реалізації нових проектів, збільшення частки ринку збуту і так далі.

— Тобто керівник держкомпанії буде отримувати близько 400 тис. грн на місяць плюс річний бонус?

— Так. У нових керівників буде такий порядок цифр.

Так, у когось це викликає осуд, але будемо відверті: якщо за нового керівника компанія на одних лише тендерах економить 50 млн грн за півроку роботи – то його висока зарплатня окупається. А якщо керівник компанії заробляє кілька тисяч гривень, «чесно» керуючи мільярдними оборотами у нього дуже велика спокуса заробити на схемах.

— У яких компаніях вже призначено людей за конкурсом?

— Це Укргазвидобування, Укрнафта, Укргазбанк, Укртранснафта, Іллічівський порт і аеропорт Львів — там вже проведено конкурси, людей призначено. Ще два конкурси проведено і кандидатури чекають погодження Кабміну — це аеропорт Бориспіль та Державна продовольчо-зернова компанія. Зараз походить ще шість конкурсів – це Укрзалізниця, Укрпошта, Укренерго, Центренерго, Укрінтеренерго, Електроважмаш і Укрспирт. В більшості з них прийом документів минулого тижня закінчився. Зараз комісія відбирає кандидатів на співбесіди. П'ятьох з кращих подадуть на номінаційний комітет, і один буде рекомендований до призначення.

— Чи правда, що конкурс – близько 40 осіб на місце?

— Конкурс дуже великий. Є компанії, куди подаються 100-200 і більше осіб.

— Що це за люди?

— Дуже різні. Досить таких, що переоцінюють свої можливості управляти компанією,де 10-20 тисяч співробітників. Є й дуже сильні кандидати.

— Тобто – є з кого вибирати?

— Є.

Ще один важливий момент. Щоб ми володіли всіма цифрами, кожна з топ-50 компаній повинна пройти аудит. Ми встановили досить жорсткі критерії до аудиторів. Це шість компаній — чотири з «великої четвірки» і ще дві, які підходять під критерії. Сподіваємося до літа отримати фінзвітність та її підтвердження аудиторами. Так ми виводимо держкомпанії на зовсім інший рівень сприйняття зовнішнім світом.

— У тих компаніях, які вже пройшли аудит, ви виявили якісь зловживання?

— Кілька компаній проводять міжнародний аудит вже не перший рік – ті, які отримують зовнішні кредити, наприклад, від ЄБРР. Такий аудит, наприклад, проходить Нафтогаз, Укргідроенерго. Укрзалізниця в результаті реформи у минулому році пройшла детальну оцінку. Вона показала велику різницю між тією вартістю активів, яка була, і переоціненою. Виявилося, що активи коштують дорожче.

— В Укрзалізниці проходить процес корпоратизації? Приватизувати її будуть?

— Вона в процесі корпоратизации, мова про її приватизацію зараз не йде.

— Вже є конкретні приклади ефективності нових топ-менеджерів?

— Можемо подивитися на Укргазвидобування – вона зараз у всіх на слуху. Компанія вже добровільно перейшла на закупівлі ProZorro, вони вже абсолютно по-іншому підходять до інвестицій, найняли одну з найбільших міжнародних компаній, яка робить оцінку запасів – а це дуже сильно впливає і на вартість компанії, і на розуміння того, куди вона повинна інвестувати. Нові керівники формують нові команди, які приходять з бізнесу і великих консалтингових компаній та розглядають компанію не як дійну корову, а працюють на її капіталізацію.

Один з досить проблемних активів – Укрнафта. Там новий менеджер. Компанія зараз в досить складному фінансовому становищі – це чи не єдина компанія, яка замість прибутку показала майже 5 млрд грн збитків у 2015-м. на це є кілька причин. Одна з них – падіння цін на нафту.

— А друга – навмисне виведення грошей з компанії і спроби загнати її в борги, як стверджують депутати?

— Ми зараз направили запит до компанії, хочемо побачити реальний стан справ, перевірити, наскільки правдива інформація про те, що в Укрнафті є велика дебіторська заборгованість, яку озвучують народні депутати. Плюс є 9,2 млрд грн податкової заборгованості.

З позитивів – компанія в минулому році вперше за п'ять років сплатила дивіденди державі. Це великі суми, близько 1,8 млрд грн. Це дивіденди, які не сплачувалися з 2010 року, і ми їх отримали до бюджету. Це говорить про те, що менеджмент починає працювати. Так, він потрапив у дуже складні умови. Так, нам потрібно буде разом з "Нафтогазом" і " Укрнафтою шукати шляхи виходу із ситуації. Податкова заборгованість тягне за собою постійні пені і штрафи, і цей сніжний ком може просто затягти компанію.

З іншого боку, міністерство хоче чітко розуміти, що в компанії немає якихось операцій на користь одного з акціонерів. Сподіваюся, найближчим часом у нас буде ця інформація.

— Я правильно розумію, що ринкові зарплати будуть отримувати не тільки топи, але люди, яких вони набирають в свої команди?

— Так. Керівник не може змінити компанію без команди, як і в уряді, і в міністерстві – один у полі не воїн.

— У держкомпаній є гроші на такий великий зарплатний фонд або їх будуть виділяти з держбюджету додатково?

— Звичайно, є. Джерелом підвищення зарплат керівників в першу чергу є оптимізація всередині компанії і боротьба з корупцією. Вони з лишком покривають всі збільшення заробітної плати, і ми це вже бачимо. Укргазвидобування, наприклад, вже давно заробила на зарплатню [голови правління] Олега Прохоренка (через ті ж електронні закупівлі).

— Чи ви стикаєтеся з спробами саботажу аудиту?

— В основному, з боку всіх старих кадрів. Є три пісні. Перша – «це дуже дорого». Так, це не дешево, але прозорість окупає ціну аудиту - неадекватне відображення операцій в бухгалтерії потрапляє в аудиторський звіт. Наступного разу керівництво компанії кілька разів подумає, перш ніж проводити сумнівні операції, та в результаті заощадить не один мільйон.

— Які схеми найчастіше працюють в держкомпаніях? На чому заробляють?

— Проводять закупівлі у посередників, а не безпосередньо у виробника, і ці посередники отримують додаткову маржу. Друге поширене явище – експортують продукцію через українських посередників або більш витончено через міжнародних, у яких осідає маржа. Приклад, який минулого тижня в Кабміні наводили – Об'єднана гірничо-хімічна компанія, яка за контрактом з одним торговим домом продавала продукцію за заниженими цінами, а одночасно іншим компаніям – за більш високим. Міністерство провело перевірку: сума недоотриманих грошей – більше $12 млн. За курсом 25 грн це 300 млн грн прибутку, які могла б отримати компанія.

Якщо повернутися до причин звільнення керівника Електроважмашу – там був продаж обладнання в Казахстан через посередника, який отримав більше $1 млн за посередницькі послуги. Це немалі гроші, особливо з урахуванням того, що в 2015 році Електроважмаш був збитковим. Це одна з найпоширеніших схем в держкомпаніях.

— Як ви збираєтеся з цим боротися?

— По-перше, нам потрібно кардинально змінити підхід до перевірок держкомпаній. Друге – закупівлі. Ми запропонували рішення, яке прем'єр підтримав: всі великі компанії переходять на тендерні закупівлі через ProZorro, а не через свої майданчики. Адже вони придумали собі свої тендерні процедури та електронні майданчики, про які знають тільки вони та їхні обрані постачальники. Коли всі перейдуть на ProZorro, ми отримаємо такі кейси, як в Міноборони, коли торговельна мережа Metro вперше виграла тендер і постачає продукти для західної військово-морської бази в Одесі.

— Ці схеми – головна причина збитковості більшості держкомпаній?

— Частина з них була збиткова в першу чергу через такого роду схеми. Друга частина – через політичний вплив і популізм. Наприклад, ми довгий час вважали, що всі енергоносії – це соціальні блага, які ми отримуємо від держави і вони, в принципі, безкоштовні. Але це було брехнею. Приклад Нафтогазу  дуже гарне цьому підтвердження. Поки ми продавали газ нижче собівартості і думали, що він у нас безкоштовний – ми, по-перше, споживали дуже багато газу, а по-друге, Нафтогаз, наприклад, у 2014 році отримав понад 100 млрд грн з бюджету. І ці 100 млрд грн заплатили всі ті ж споживачі – їх податки могли бути використані на щось інше. Тепер уряд почав поетапну лібералізацію цін. Це стосується і енергетики, і ж/д тарифів. Це дасть держкомпаніям більше доходу та ресурсу для інвестування та модернізації.

— Глобальна мета – зробити їх прибутковими?

— У нас є кілька типів компаній. Частина з них – їх небагато – стратегічні. Це Енергоатом, Укртрансгаз, Укрзалізниця. Вони не підлягають приватизації, але мають бути прибутковими, повинні бути привабливим місцем для інвестицій, вкладати гроші в свій розвиток. Другу частину компаній потрібно продати – ті, які не мають стратегічної цінності. На сьогодні у нас близько 3,5 тис. держкомпаній, з них 1,7 тис. діючих. Сказати, що ми можемо ефективно управляти 1.700 компаній – це збрехати. Не продавши більшу частину таких компаній, ми ніколи не зможемо зосередитися та займатися розвитком тієї невеликої кількості – 50-60 компаній – які повинні залишитися в держвласності як стратегічні об'єкти.

— Як ви готуєте компанії до приватизації?

— Одеський припортовий завод стане в цьому році першим кейсом прозорої приватизації за останні кілька років. Ця компанія вже стала притчею во язицех. Її вже намагалися продавати, і конкурс було скасовано. Зараз ми активно готуємо її до приватизації. Перше – завдяки нашим зусиллям, ця компанія в порівнянні з 2014 роком стала прибутковою, за 2015 рік вона показала чистий прибуток близько 200 млн грн. Друге – ми проводимо аудит, щоб продемонструвати потенційному інвестору об'єктивну картину за активами та зобов'язаннями компанії,

— За рахунок чого компанія стала прибутковою?

— У тому числі за рахунок операційної ефективності.

— Але ж там ще не змінювалося керівництво.

— Не змінювалося. Але і Фонд держмайна, на який вона вже передана для приватизації, приділяв їй багато уваги. Плюс швейцарський банк UBS консультував нас щодо приватизації ОПЗ. Вони роблять тизер з компанії і вже спілкуються з потенційними покупцями. Фонд вже формулює умови конкурсу. Сподіваюся, до кінця літа він пройде.

— Які ще компанії ви плануєте приватизувати в цьому році?

— У цьому році з великих активів планується продаж ОПЗ, Центренерго та низки обленерго, де у держави є мажоритарна частка – це Харків, Запоріжжя, Черкаси, Миколаїв та Тернопіль. Це важливі активи, які можуть бути потенційно цікаві інвесторам.

— Ви проводили попередню їх оцінку? Яку суму держава може отримати?

— Цифра буде залежати від декількох речей. Глобально – від інвестиційного клімату в країні, від того, чи залишимося ми і далі у програмі МВФ – це позитивно позначиться на ціні. Друге – це тенденції, які будуть спостерігатися на світовому ринку, ціни на сировину – наприклад для ОПЗ це ціни на карбамід і вартість газу. Якщо вартість добрив буде зростати, то і ціна буде трохи зростати.

Дуже багато буде залежати від умов приватизаційного конкурсу. Чим простішими і зрозумілішими вони будуть, тим менше ризиків буде бачити інвестор, і це теж буде впливати на ціну.

Для успішної приватизації всіх енергетичних компаній важливий незалежний регулятор на ринку, який дуже сильно впливає на їх фінрезультати. Тому прийняття закону про регулятора – одна з наших умов для отримання макрофінансової допомоги. Незалежний регулятор забезпечить гарантії інвестору в отриманні прибутковості і прозорих правилах ринку. Закон про регулятора обов'язково потрібно вжити до початку приватизації енергокомпаній.

— Чи є у міністерства бачення щодо того, яких покупців ви хотіли б бачити на ці активи? Іноземних чи українських?

— Звичайно, ми хотіли б бачити іноземного інвестора. По-перше, на будь-якому ринку потрібна конкуренція, особливо в енергетиці. Ті іноземні інвестори, які були в українській енергетиці, вже пішли з України.

Іноземний інвестор важливий не тільки для конкуренції. Він важливий прозорими правилами і стандартами, він може стати локомотивом, який потягне за собою реформування всієї галузі. Плюс він приходить зі своїм знанням того, як працюють європейські міжнародні ринки. З їх появою ми не будемо створювати свій український велосипед, який, як правило, не їде – у нього або кермо не туди повертається...

— Або педалі не в той бік крутяться.

— Так. Великі міжнародні компанії приводять з собою корпоративну культуру – те, що ми намагаємося впровадити в держкомпаніях, корпоративне управління, корпоративну відповідальність. Вони могли б стати прикладом та орієнтиром для інших учасників ринку. Тому ми б хотіли бачити в першу чергу іноземних покупців.

— Планується реприватизація якихось активів, які продані, імовірно, непрозоро?

— Нам потрібно бути дуже акуратними з будь-якими гаслами про реприватизацію. Який ключовий сигнал зараз йде від України? Нестабільність. Для всіх потенційних інвесторів, які розглядають Україну як напрям для інвестицій, найбільший ризик – нестабільність в країні. Вони бояться того, що у нас законодавство змінюється щороку. Як часто у нас змінюється уряд – це взагалі окрема історія.

Друге – в усьому західному світі недоторканність приватної власності – це як Отче Наш. Якщо ми будемо починати кожного року розмови про реприватизацію, то для будь-якого інвестора це буде сигналом про те, що завтра конкурс, в якому він брав участь, теж може бути скасований.

— У списку компаній, що підлягають приватизації, – які найпроблемніші?

— У кожної свої скелети в шафі. Але одна з найскладніших – це Нафтогаз (щоправда, про його приватизацію зараз не йдеться). Це велика компанія, яка займається різними видами діяльності. Нафтогаз залишався великою чорною дірою в бюджеті більше п'яти років. Виклики реформування не тільки компанії, а всього ринку. Ми повинні запровадити третій енергетичний пакет, який передбачає поділ Нафтогазу на різні компанії. По суті треба ділити трубу на окремі підприємства, де з нуля будувати корпоративне управління.

Це дуже важливе питання, тому що газова труба для України – це «надбання нації». Але чим більше ми будемо з нею носитися, тим меншу цінність вона буде представляти. Ми повинні зрозуміти, що глобальні поставки газу до Європи – це бізнес, і він повинен бути конкурентним, ми повинні бути надійним партнером. Нам потрібно розділити транспортування та інші види діяльності, і прийняти таке рішення нам потрібно до липня.

— Ви хочете примусити Нафтогаз нести золоті яйця?

— Нафтогаз у будь-якому випадку повинен бути прибутковим. Це компанія, яка видобуває, імпортує та продає газ, а не компанія, яка його безкоштовно всім роздає і якій можна не платити. Ми вже оптимізували ситуацію. У цьому році в державному бюджеті не закладені ніякі дотації для Нафтогазу. Для порівняння - у минулому році на це було витрачено 30 млрд грн.

— Ми говорили з вами про зарплати топ-менеджерів. Але ви ж і самі в міністерстві працюєте за не дуже високу зарплатню. Скільки ви отримуєте?

— Коли ми йшли сюди, то сподівалися, що зарплати зміняться. Був проект створення фонду для підтримки молодих людей, які прийшли займатися реформами. Ми всі очікували ринкових зарплат – з такою умовою багато моїх колег прийшли сюди. Але минуло півтора року, а віз і нині там. В принципі ми працюємо майже волонтерами.

— Яка зарплатня у заступника міністра?

— Близько 8 тис. грн.

— А якою повинна бути на вашу думку?

— Достатньою. На роботі я проводжу 18 годин на день.. Я вважаю, це має бути не менше $5 тис. Інакше чим далі, тим складніше буде запросити на держслужбу високорезультативних співробітників. Патріотичний дух, який був після революції, потихеньку йде. Ми це бачимо по міністерству. Багато хто вже пішов, тому що кожен з нас повинен щодня снідати, обідати, вечеряти, відправляти дітей у школу, купувати їм книги, форму. Якщо це питання не вирішиться протягом наступних шести місяців, мені здається, багато хто просто піде. Запаси міцності та заощадження вичерпуються.

— Ви і ваші колеги в міністерстві встигли покласти початок змінам, які будуть незворотні, якщо це станеться? Не буде відкату назад?

— Я вважаю, ні. Ми зробили багато. Звичайно, за бажання будь-яку позитивну зміну можна звести нанівець, але є речі, які, завдяки підтримці медіа і громадськості, буде складно зруйнувати, Наша країна зараз йде шляхом формування справжнього демократичного суспільства, в якому народ і громадянські активісти жорстко контролюють владу. І є надія, що так буде продовжуватися і в майбутньому,

— Ви маєте на увазі, що складно буде знайти вагомі причини, щоб обґрунтувати скасування прийнятих вами речей?

— Їх завжди можна знайти. Але дуже складно буде довести, що від прозорих конкурсів і ринкових зарплат в держкомпаніях потрібно відходити. Сподіваюся, такого не буде.

— У якому статусі зараз працює ваш шеф міністр Абромавичус? Він повернувся до роботи в повній мірі?

— Міністр подав у відставку, але за відставку повинна проголосувати Верховна Рада. Тому після відпустки він, згідно із законом, вийшов на роботу і зараз чекає, поки Рада проголосує. З одного боку Рада не голосує, з іншого – просто не ходити на роботу він теж не може.

— Він працює або просто вичікує?

— Ні, він виконує свої обов'язки, ми продовжуємо робити багато речей, і міністр у них включений і дуже активно допомагає.

— Ви вважаєте, що Абромавичус повинен залишитися в міністерстві?

— Це було б здорово.

 

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: