Ультиматум владі. Українські бізнесмени розповіли, як заразити країну вірусом підприємництва

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ: Бізнесмени, які побудували з нуля успішні компанії, об'єдналися, щоб заразити країну вірусом підприємництва

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ: Бізнесмени, які побудували з нуля успішні компанії, об'єдналися, щоб заразити країну вірусом підприємництва

Власники компаній, які вирішили організовано лобіювати інтереси українського бізнесу перед владою, говорять про те, що держава зробила для підприємців за два роки і що їй варто зробити найближчим часом.

Ігор Гуменний, власник української компанії UBC Group з філіями по всьому світу і оборотом у сотні мільйонів доларів, любить згадувати, як він "випадково" зареєстрував бізнес в США. Все було так: Гуменний зайшов в реєстраційний офіс навести довідки. Наближався кінець робочого дня, клерк поспішав додому, сунув українцю форму, сам же допоміг її заповнити і втік — а Гуменний зрозумів, що став щойно власником американської компанії. В іншій його філії — канадській — за 20 років жодного разу не бачили податкового інспектора.

В Україні про такий лібералізм по відношенню до бізнесу не чули. І за два роки прориву не сталося. У підсумку навздогін за іноземними підприємцями з країни почав йти і місцевий бізнес. Проте, не весь.

"Мільйон підприємців змінять цю країну, і дуже швидко",— говорить Микола Толмачов, засновник будівельної компанії ТММ. Разом з власниками ще півсотні компаній, зокрема MTI, Нова пошта, Rozetka.ua, UBC Group, Космо, Baker Tilly Ukraine, він став співзасновником Спілки українських підприємців (СУП).

18 компаній, керівники яких увійшли в раду директорів СУП, створили 90 тис. робочих місць, сплатили 2,2 млрд грн податків минулого року і виручили 15 млрд грн на експорті.

Тепер їхня мета — змусити державу з ними рахуватися.

Сьогодні в Україні, за даними Мінекономрозвитку, загалом 350 тис. "живих" підприємств, з них більше 90% — це те, що в Європі називають середнім і малим бізнесом. При цьому їхній внесок в економіку не перевищує 10% ВВП, тоді як у розвинених країнах аналогічний показник — 50-70%.

Представники СУП готові збільшити цю частку. “Бізнес — як вірус грипу. Є середовище і сприятливі умови — буде бурхливий і стрімкий розвиток. Потрібні насамперед зрозумілі правила гри",— говорить Гуменний.

Що зроблено і що робити далі, щоб країна підхопила цей "вірус"? Про це НВ розповіли бізнесмени, які увійшли до ради директорів СУП.

 

  

В'ячеслав Клімов

 співвласник і засновник Нова пошта (18,2 тис. співробітників)

 

З точки зору ведення бізнесу та бізнес-клімату в цілому я не можу назвати фундаментальних змін. Вони мають швидше фрагментарний характер.

Незважаючи на невеликі зрушення (наприклад, бізнес став менше боятися рейдерства), безліч підприємців зробили вибір на користь інших країн. Зараз треба докласти максимум зусиль для створення сприятливих умов тим, хто залишився.

Якщо говорити про дії на державному рівні, перш за все важлива масштабна дерегуляція: спрощення умов ведення бізнесу, зняття обмежень, лібералізація податкової політики по відношенню до малих і середніх підприємців. У перспективі ці кроки запустять процес формування середнього класу — сили, яка створить якісний прорив в економіці.

Водночас бізнесу потрібно діяти на локальному рівні — удосконалювати компетенції. Зважаючи на швидкість глобальних змін і зростання вимог до підприємців, їм варто більше вкладати в навчання — здобувати нові знання, вчитися розпізнавати тренди і адаптуватися до нових умов.

 

 

Ігор Гуменний

 власник UBC Group (4,5 тис. співробітників)

 

За останні два роки знизився тотальний тиск на бізнес. Немає тупого відбирання і перерозподілу. Але це не дерегуляція. Ймовірно, чиновники поки в розгубленості. При Вікторі Януковичі все було розподілено — з усіх боків обступали і реалізовували своє право на "ренту". Після революції в органах настав гармидер, немає єдиного центру, тому немає і системного тиску. Тривають якісь кавалеристські атаки, але порівняно з тим, що було в 2013 році, можна сказати, що настала свобода. Але це все одно не порядок.

Те, що режим не змінився, видно з постійних виїмок [документів] і масок-шоу: вони відбуваються, а потім усім все повертають, і всі задоволені. Отже, якщо виїмка була законною — значить, бізнес відкупився, а якщо незаконною - то хтось (з тих, що брали участь в її організації) повинен бути звільнений. Але відповідальності немає.

Наведу приклад. Років 15 тому в нашому офісі в Польщі несподівано відбулися обшуки, і коли ми довели, що це було незаконно, нам повернули документи, заплатили неустойку і адміністративно покарали кожного, хто ухвалював рішення про обшук. Відповідальність має бути взаємною. Якщо чиновник вирішує провести обшук — він повинен мати на це право. Але якщо він робить це незаконно — повинен відповідати.

Потрібні зрозумілі правила гри:

  1. Дерегуляція та ліквідація всіх рудиментарних пострадянських адміністративних відростків. Просте запровадження стандартів ЄС.
  2. Ліберальне податкове законодавство. Орієнтиром має бути законодавство економік, що зробили стрімкий ривок. Наприклад, закони Німеччини кінця 40‑х, Сінгапуру, Південної Кореї, Словаччини, Грузії, Чилі. Сучасний Євросоюз вирішує інші завдання, нам потрібна нова індустріалізація.
  3. Судова реформа. Гарантом правових відносин може бути тільки новий, некорумпований і незалежний суд. Приклади переходу від корупційного судочинства в історії є. Всю апеляцію можна просто сформувати з іноземців.
  4. Радикальне зниження держвитрат.

Я порівнюю правила роботи в Україні з правилами, за якими наші підрозділи працюють в Латвії, Грузії, я вже не кажу про США або Канаду. Ніде немає паперових носіїв, ми не ходимо на митницю, щоб щось декларувати і доводити. Україна в цьому плані досі на тому самому рівні.

У Грузії, де ми працюємо вже 15 років, було чітко видно перехід від старої системи до нової. При Шеварднадзе, якщо ти подавав декларацію, до неї потрібно було прикладати $100, а після приходу Саакашвілі все дуже швидко змінилося — декларації взагалі зникли. У Канаді ми працюємо років 20, і ще не бачили податкового інспектора. Зате ми абсолютно точно знаємо, що коли щось порушимо, то побачимо всі.

 

 

 Наталія Єремєєва

 власник компанії Стеклопласт (600 співробітників)

 

Я не бачу, що держава щось реально змінила. Розумію, що це дуже складно. Я не сприймаю це з песимізмом — знаю, що система не змінюється так швидко. Бачу потенціал щось змінити в людях, які, як і ми, щось роблять.

Ситуація, в якій опинилася Україна, змусила нас, бізнесменів, ворушитися ще сильніше. Моїм рішенням став експорт, вихід на нові ринки. Якби в сьогоднішніх умовах я залишилася тільки в Україні, напевно, мені довелося б скоротити людей, я не змогла б платити високі зарплати своїм конструкторам, математикам, технологам, які вміють робити класні продукти, та які в Україні зараз не затребувані. А завдяки тому, що ми вийшли на експорт — у нас офіси в Казахстані, Грузії, Німеччині, Франції,— для наших мізків є поле діяльності. Не можна сидіти в сірій країні і думати, що все погано. Так, за кордоном всі двері зачинені. Там нас ніхто не чекає. Але набагато крутіше навчитися і там пробивати двері.

У Польщі ми зустрічалися з Лешеком Бальцеровичем, автором польської шокової терапії, який виголосив ключову фразу: держава не повинна заважати. Добре, коли держава надає якусь допомогу, дає преференції, але, якщо чесно, нехай вона займається своєю справою, а ми — своєю. Ми впораємося.

 

Володимир Цой

засновник і співвласник компанії MTI (3,5 тис. співробітників)

 

Зміни є, але їх так мало, що серйозно вплинути на інвестиційний клімат вони не можуть. Зі зробленого, напевно, можна відзначити ухвалення закону про податковий компроміс, мораторій на перевірки малого та середнього бізнесу і часткові успіхи в питанні дерегуляції.

Якщо говорити про зміни, які могли б запустити процес розвитку малого та середнього бізнесу, я відзначив би такі:

  • радикальне зменшення кількості податків, зниження ставок податків до рівня, при якому відхід у тінь буде економічно необґрунтований;
  • проведення процедури "регуляторної гільйотини" — тобто всі обмеження повинні або зникнути, або бути істотно спрощені;
  • зменшення вартості грошових ресурсів для розвитку бізнесу.

 

 

Владислав Чечоткін

 співвласник і засновник інтернет-магазину Rozetka.ua (2 тис. співробітників)

 

Зміни відбулися у тому плані, що контролюючі органи стали менше "діставати". Справа або в зміні системи, або у тимчасовій розгубленості перевіряючих. Спілкування з податковою стало не таким зухвалим, дрібні перевіряючі рідше з'являються, нас перестали смикати через дрібниці. В цілому стало менше ситуацій, коли кожен чиновник вважає, що наділений владою над тобою.

Я вважаю, що введення персональної відповідальності чиновників за застосування закону — головна умова для того, щоб зробити бізнес-середовище в країні комфортним і зрозумілим.

Проти Розетки в 2012 році порушили масу кримінальних справ. Жодна не дійшла до суду — всі були визнані незаконними. Під ці справи проводилися обшуки. Востаннє обшук тривав 31 день: в офіс приходять міліціонери і 31 день сплять у тебе, живуть, грають в комп'ютерні іграшки — поки не заплатиш. І ніхто не несе за це відповідальності. Це масове явище. Якщо чиновники будуть нести персональну відповідальність за свої рішення, такого свавілля буде все менше.

 

 

Дмитро Ушмаєв

 засновник і гендиректор компанії Три медведя (800 співробітників)

 

За останні два роки ні малий, ні середній бізнес поліпшень не відчув. Деструктивні перевірки не припинилися. Вартість фінансових ресурсів, як і раніше, дуже висока, добробут населення стрімко падає, що не дає рости практично ніяким ринкам.

Єдине поліпшення — це зменшення ставки податку на фонд оплати праці (ЄСВ), що знизило податкове навантаження на підприємства. Але для двох років реформ цього занадто мало.

По-перше, необхідно відродити довіру до держави. Для цього потрібно:

  • знищити корупцію — вона демотивує активну частину населення займатися підприємництвом і створює нерівні умови для ведення бізнесу;
  • забезпечити стабільність нацвалюти;
  • захистити і підтримати бізнес на всіх державних рівнях. Припинити тиск;

По-друге, треба зробити Україну привабливим місцем для власників капіталу, щоб сюди ринув потік інвестицій. Для цього необхідно спростити систему оподаткування, зменшити кількість і розмір деяких податків і спростити ведення бізнесу. У країні більше 50 організацій, які регулярно перевіряють і мають право блокувати, закрити або завдати інших неприємностей компаніям. Це відбиває бажання займатися бізнесом в Україні, оскыльки є інші країни, в яких підприємців, готових вкладати гроші в економіку, буквально носять на руках.

Потрібне зелене світло для охочих інвестувати на свій страх і ризик. Місцеві адміністрації повинні пропонувати їм ділянки, підводити комунікації, створювати промислові парки, робити все, що може допомогти бізнесу відбутися і створити робочі місця.

 

 

Андрій Федорів

 власник маркетингової компанії FEDORIV (70 співробітників)

 

Запит на розвиток малого бізнесу в країні існує. Щоб він розвивався, необхідні кілька факторів. Фактор №1, як не парадоксально,— інформаційний, тому що початок бізнесу — це стрибок зі скелі у невідомість. Внизу може виявитися чарівний океан, а можуть — арматурні прути. У світі з цим працюють.

Ми хочемо з цим працювати, показувати приклади успіху і стимулювати людей.

Наступний важливий момент — гроші. Це питання не до держави, а перш за все до банків і фінансових організацій. Важлива вартість грошових ресурсів для малого і середнього бізнесу. Я думаю, що момент, коли банки почнуть реально конкурувати за можливість віддати гроші малому підприємцю так, як вони конкурували колись за можливість віддати гроші за пилососи в магазинах,— стане величезним стимулом для розвитку малого бізнесу.

 

 

Матеріал опубліковано в НВ №15 від 22 квітня 2016 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: