Скільки інвестицій отримає Україна. Точка зору експертів

Без реформи ринку землі інвестор Україну не відкриє
Фото: Forbes.kz

Без реформи ринку землі інвестор Україну не відкриє

Українська економіка може розраховувати на приток інвестицій на рівні минулого року. Інвестор не зацікавлений країною, в якій не відбулися реформи, а олігархи - не те, що потребує країна

У 2017 році приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України складе близько $1-1,5 млрд та на $2 млрд – у 2018 році. Такі очікування висловили у Національному банку України.

У 2016 році притік ПІІ в країну, за даними Державної служби статистики, склав $4,4 млрд. Із яких лише $1 млрд надійшли живими грошима, а решта – у вигляді конвертації у капітал банків раніше взятих ними кредитів у материнських структур.

У поточному році, за оцінками НБУ, значних надходжень інвестицій в банківську систему очікувати не слід, оскільки більшість банків з іноземним капіталом вже провели докапіталізацію.

НВ Бізнес поцікавився у провідних економістів країни, як повернути в країну інвестора та чим для нього може бути привабливою Україна.

Юрій Яковенко, голова інвесткомпанії Eavex Capital

Країна довгі роки мала завдання боротися з іноземними інвестиціями. Ми ніколи нікого не підпускали до приватизації. Виробникам автомобілів ми теж не дали сюди зайти. Всі роки приватний інтерес стикався з інтересами суспільства і держави, і в цій нерівній боротьбі перемагає не інвестор. Зараз знову спостерігаємо зіткнення інтересів у питанні з приватизацією - зробили все можливе, щоб ОПЗ не продати і Центренерго. Їх можна було приватизувати, але не хочеться, тому що сидимо на потоках. А суспільству закидаються дурниці, що не на часі зараз продавати.

При цьому, ніхто ніколи не був проти, щоб інвестори купували українські бонди. Це було не небезпечно для тих, хто збирався розтягнути власність, приватизувати її з мінімальними витратами.

На жаль, без залучення серйозних інвестицій, нам не вдасться модернізувати країну. Тому що у всіх наших хлопців [олігархів] становище трішки похитнулося. Наприклад, за рахунок введення Роттердам-плюс ДТЕК просто врятували - це дало йому можливість провести нормальну реструктуризацію. Але сам по собі Роттердам-плюс став злим жартом, який не дав можливості блокаду ОРДЛО зупинити вчасно, а остання дуже шкодить економіці.

Нам вкрай необхідний антикорупційний суд, реформування всієї судової системи. Необхідним є дерегулювання і, звичайно, проведення земельної реформи, залучення землі в товарний обіг. Потрібна пенсійна реформа, потрібні приватизаційні кейси. І ще, звичайно ж, потрібне зростання економіки. Зараз внутрішній ринок стабілізувався і якщо купівельна спроможність зростатиме, якщо будуть макроекономічні показники поліпшуватися, то це буде створювати середовище для приходу інвесторів.

 

Іван Компан, професор КSE, викладач Единбурзької бізнес-школи

Жодна країна, що розвивається, вона не може розвиватись без іноземних інвестицій. Я не знаю стосовно українських олігархів, чи хочуть вони інвестувати у рідну країну, яка їх збагатила. Але не думаю, що Україні треба розраховувати на ті гроші, які назад вони повернуть в країну, бо крім олігархічних способів ведення бізнесу, вони не принесуть щось нове країні. Бо іноземні інвестиції – це не тільки гроші, які допомагають стабілізувати національну валюту, це нові технології, це нові робочі місця, це новий світогляд для країни. І це міг би бути великий крок України у світову цивілізовану спільноту.

Спочатку приходять фінансові інвестори, потім прийдуть великі міжнародні компанії. Якщо по галузях, то Україна завжди була привабливою для сільськогосподарських виробників. Хоча лише, як виробник сировини. А ми повинні навчитись, переробляти зерно, і продавати хоча б борошно. І ось для цього нам потрібні іноземні інвестиції.

І насправді, ми дуже-дуже привабливі для інвестування. Але є ризики, які не дозволяють цивілізованим інвесторам приходити в Україну. І найголовніше – це подолати українську корупцію і зробити так, щоб в Україні нарешті почав працювати закон. Закон єдиний для всіх, і для олігархів, і для іноземних інвесторів, і для малого бізнесу. Коли інвестор буде відчувати себе захищеним, він зможе планувати довгострокові інвестиції, а не щоб прийти сюди, щось вхопити і втекти, як роблять більшість українських бізнесменів.

Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії

Іноземний інвестор – це компанія, яка хоче отримати прибуток. Наприклад, вона відкриває своє виробництво, продає товари під своєю торговою маркою, а прибуток виводить на материнську компанію. Це так звані прямі іноземні інвестиції для захоплення ринку, щоб продавати нам свій продукт. Зараз Україна з точки зору таких інвесторів виглядає не дуже привабливою. Тому що внутрішній попит дуже сильно знизився. Таким чином очікувати прямих інвестицій, що орієнтовані на захоплення споживчого ринку, у дуже великих обсягах, марно.

Україна може стати майданчиком для інвестицій по виробництву товарів на території країни і продажу їх за кордоном. Тому що є дешева робоча сила, тому що є кордони з ЄС, є угода про асоціацію, яка дозволяє більш вільно торгувати, ніж з країнами, які такої угоди не мають. Але є кілька проблем організаційних. Наприклад, дістати дозволи на будівництво без корупції, чи підключитись до електромереж, до водних мереж, побудувати інфраструктуру, у т.ч. дороги. Завжди враховується, скільки витрат інвестор понесе на різні стадії організації виробництва. І якщо цей грошовий потік не дає йому дохідність, якої він вимагає, то він не відкриє завод або фабрику.

Окрім того, ми маємо, на жаль, дуже непередбачувані умови. Наприклад, мінімальна заробітна плата була одна, і неочікувано збільшилась у два рази. Те саме сталося з вартістю підключення до електромереж, коли НКРЕКП змінила методологію, але неочікувано відбулося й зростання вартості. Те саме можна сказати про ціни на електроенергію, коли запровадили тариф Роттердам-плюс. Те саме можна сказати про абонплату за підключення до газових мереж, яка вираховується із потужності лічильника. І така невизначеність і непередбачуваність є дуже високими.

А щодо українських олігархів, то варто говорити не стільки про інвестиції в економіку, скільки про те, що вони взяли з української економіки. В часи неконтрольованої приватизації, ці люди отримали у свої руки активи, яких вони не створювали. Ці люди отримали монополію на обслуговування споживачів. Звісно, вони інвестують, але це не ті інвестори, які Україні потрібні. Бо олігархи звикли отримувати свій дохід і свою ренту за бар'єри на входження до галузі. І ті, хто не мають політичної влади, не мають медіа-ресурсу, не мають можливості конкурувати з такими потужними людьми, які використовують неринкові сили. Тобто спотворюється ринкова конкуренція.

«Діалоги про майбутнє»

НВ представляє: «Діалоги про майбутнє» з Уільямом Тейлором, Павлом Шереметою і Дмитром Кулебою.

Київ-Вашингтон-Брюсель
Яке місце займає Україна у цьому трикутнику? Якою нашу країну бачать у Європі та США?

Відвідати лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: