Коболєв: споживачі мусять платити за газ самостійно

Ми повинні покінчити з крос-субсидуванням
Фото: VoxUkraine

Ми повинні покінчити з крос-субсидуванням

Голова Нафтогазу про майбутній процес приватизації активів компанії.

НВ зустрілося із Андрієм Коболєвим, головою правління одного із найбільших державних монополістів НАК Нафтогаз України 23 квітня, під час семінару Мікроекономіка від перших осіб. Перед численною публікою, зібраною аналітичною платформою VoxUkraine та Київською школою економіки, очільник Нафтогазу поділився своїм баченням стратегії розвитку держкомпанії та планом її дроблення, а також оцінив перспективи продажу активів.


Нафтогаз має виконувати свою головну місію – забезпечення споживачів газу у максимально ефективний і фінансово сталий спосіб. Споживачі мають сплачувати за спожитий газ самостійно, а ті, хто не в змозі, можуть розраховувати на адресні субсидії. А вплив політики на бізнес мінімізується. Стара модель передбачала, що Нафтогаз виконував не природні функції: дотував споживачів через дешевий газ, що компенсувала держава з податків. Ця модель була зручною особливо з точки зору можновладців. Бо, коли ти даруєш комусь газ, то цей хтось не буде ставити багато запитань щодо капітальної програми, процесу купівлі газу, навіщо нам РосУкрЕнерго. Зі зміною корпоративного управління, запровадженням незалежної наглядової ради можна зробити Нафтогаз компанією, яка відповідає міжнародним стандартам і вимогам.


Нафтогаз за своєю суттю є компанією, яка виконує дві функції. Окрім тієї, для якої багато років тому її реально створювали – а це консолідація корупції, другою функцією є крос-субсидування. За рахунок інших монопольних бізнесів, як продаж газу на промисловість і транспортування газу, де знаходиться контракт з російським Газпромом, усі інші сегменти є збитковими. Таким чином збитки одних сегментів перекриваються доходами від інших [протягом 2015-2017 років кроссубсидування, за якого компенсація занижених тарифів для населення лягала на промисловість, ліквідують].


Нафтогаз лише частково є монополією. На українському ринку Нафтогазу належить 73% в сегменті видобування газу. Сегмент є регульованим, що означає, що продавати цей газ ми маємо дозвіл лише населенню. При цьому, з точки зору економічного прибутку підприємства, сегмент є збитковим, оскільки ціна, за якою цей газ продається, нижче собівартості. У сегменті транспортування газу Нафтогаз контролює 100% Укртрансгазу. У будь-якій країні світу цей сегмент монопольний. Це природна монополія: очевидно, що будувати паралельну газову трубу високого тиску сенсу немає. Сегмент зберігання газу так само на 100% контролюється Нафтогазом, хоча теоретично він може бути демонополізованим. В сегменті постачання газу кінцевим споживачам є три підсегменти: це постачання газу власного видобутку населенню, теплокомуненерго, промисловість. Єдиним не регульованим лишається останній сегмент, тобто промисловість. Інші сегменти, хоч і не мають заборони на вхід на цей ринок, бажаючих постачати на даний момент немає, оскільки ціна регулюється державою, і вона лишається нижчою, за ринкову. 


Першим компонентом розділення Нафтогаза є відокремлення транспортування газу але, перш за все, важливо зберегти транзит російського газу територією України. Втратити це дуже легко через Північний потік-2: технічно доведено, що це зробити можливо, труби вже замовлені, перші поклали. Ми в Нафтогазі, і не тільки, робимо усе можливе, щоб цей проект не був реалізований. Важко переконати росіян цього не робити – для них цей проект не є економічним. І, зважаючи на їхнє бажання перемогти у війні проти українців, перемогти нас доцільніше економічним шляхом, а не військовим, що тягне за собою санкції Заходу. Доказом того, що Північний потік-2 – не економічний проект, є Північний потік-1. Коли його будували, ставка транзиту територією України була найнижчою у світі, але це не завадило Газпрому вкласти мільярди доларів у будівництво газопроводу. Тому переговори: ‘‘Давайте знизимо тарифи на транзит, і ви не будете будувати транзит в обхід України’’, на них не діє. Європу ж сьогодні вмовляють будувати цей транзит кажучи, що наш потік є ненадійним, що Україна нікого не пускає до контролю газотранспортної системи (і дійсно росіян ми допускати не збираємося). До того ж, побудувавши Північний потік росіяни сильно збільшать свої можливості по дискримінації північного ринку Європи через газ.


page8_01
із презентації Коболєва


Лишаючи в стороні участь цього сегменту в питанні геополітики і переговорах із Росією і Європою, транспортування газу приносить $2 млрд доходів на рік і є складовою нашого ВВП. Тому й важливого його зберегти. Збереження транзиту можливе за умови залучення європейського оператора до управління українською ГТС. Йдеться не про приватизацію труби (газопровід лишається у державній власності), а про входження у капітал управляючої компанії. Ми готові виділити ГТС в окрему незалежну від Нафтогазу компанію, з новими принципами корпоративного управління. І в цю нову компанію залучити великого міжнародного інвестора, тобто оператора, який буде зрозумілим Європі. Одразу є й погані новини – черги з охочих взяти участь в управління ГТС серед іноземних інвесторів нема. З Заходу точно. Зі Сходу є один охочий, який каже, що він, загалом, готовий. Але ми кажемо: ‘‘Ми, загалом, не готові, тому до побачення’’.

Вимоги західних інвесторів щодо входження в ГТС в першу чергу стосуються прозорості юридичної структури, мають бути зрозумілими права на використання ГТС, а також зрозумілі механізми розподілу доходів у майбутньому. Але так само важливо досягнути юридичної чистоти, бо наразі в Укртрансгаз обсяг проблемних питань можна легко обрахувати двома цифрами. Це 11 млрд спірних кубів газу з групою Приват (Укрнафта) і 4 млрд з Фірташом. Маємо велику низку судових рішень: десь це вже перейшло в лондонські і стокгольмські суди, десь ми змогли це зламати на рівні Верховного суду в Україні, але все ж таки проблеми існують. При наявності цих питань будь-який інвестор відмовиться входити в бізнес, у якому вартість юридичних проблем складає $3 млрд.

Питання юридичної чистоти стосується, і в першу чергу, підземних сховищ газу (ПТС). Якщо Приват і виграє суд щодо спірних питань сховищ газу (а вони то виграють, то програють, залежно від того, який це суд), то ця проблема сконструйована в підземних сховищах. Сховища повинні бути окремими. Незважаючи на стогнання українських газовиків (для яких ГТС – це сакральне питання: нічого чіпати не можна, ділити не можна), підземні сховища газу можуть працювати окремо технічно. Але за поточним держрегулюванням вони не зможуть бути фінансово стабільними, оскільки доходи від надання цих послуг менші, ніж витрати, бо вони так само сьогодні крос-субсидуються через роботу ГТС.

Враховуючи, що 49% газотранспортної компанії може належати іноземному інвестору, найбільш доцільним наглядовим органом буде Фонд державного майна України. Це дозволить приватизувати оператора уже в 2017 році. Окрім приватизації газотранспортної компанії і компаній, які будуть управляти ПСГ, так само частково треба приватизувати Укртранснафту. Ці інфраструктурні компанії мають стратегічне значення для держави, але залучення іноземних інвесторів потрібне для підвищення якості управління та збільшення ефективності.

Що стосується ПСГ, то ми пропонуємо розділити сховища на декілька компаній. А потім ці компанії приватизувати, залишивши у державній власності сховища, критичні для забезпечення споживачів. Чи буде у іноземних інвесторів бажання приватизувати ці сховища, тісно пов’язано з питанням завершення судового процесу із Газпромом. Наш актив у вигляді транзитного контракту з Газпромом, який закінчується у 2017 році, є цінним. Він укладений із Нафтогазом саме тому, що Нафтогаз був єдиною групою і оператором транзиту. Відповідно, виведення активів з Нафтогазу автоматично призведе до розриву контракту з боку Газпрому. Тому спочатку ми маємо закінчити суд у Стокгольмі.

Сам Нафтогаз бажано передати під нагляд холдингу з управління державними компаніями через незалежну наглядову раду. Після цього ми запустимо процес приватизації решти активів Нафтогазу. Через рік-два після виведення Укртрансгазу, Укрнафти і т.д. вирішуватиметься доля Нафтогазу. Якщо менеджмент Нафтогазу зможе створити повноцінний бізнес із трейдингу і транспортуванню газу, закріпитися на сегменті продажу газу, то ця компанія буде мати певну цінність. Компанію, яка має цінність, можна продати, яка не має цінності – ліквідувати.


page3
із презентації Коболєва


Судовий процес у Стокгольмі розпочатий в серпні 2014 року, і ми очікуємо, що у першому кварталі 2017 року вже буде остаточне рішення. Ми подавали позивну заяву про те, що транзитний контракт має бути не лише переглянутим в частині тарифів і принципів роботи, але й в тому, що він буде переведений на нового оператора ГТС. З огляду на європейську практику у 100% подібних кейсів усі суди казали, що контракт повинен бути на операторі ГТС, а не на іншій компанії. Без переведення цього контракту, будь-який новий оператор не буде незалежним: якщо Нафтогаз буде отримувати прибуток від транзиту (а це 80% всієї дохідної бази ГТС України) і потім платити цій компанії, то остання не буде вважатися офективно відділеною. Бо будь-який керівник Нафтогазу матиме величезний вплив на рішення оператора. Як власне зараз і відбувається: я знаю в якій залежності Укртрансгаз перебуває від нас, бо я вирішую, скільки грошей ми їм продаємо кожного звітного числа. Паралельно суду, тобто протягом 2016 року, ми пропонуємо запустити нову юрособу, провести інвентаризацію ГТС, провести формальне розділення між ПСГ і системою газопроводів. Паралельно з цим ми будемо проводити перемовини із міжнародними компаніями (потенційними інвесторами). В результаті побудови цієї нової моделі ми маємо тримати ефективний ринок газу, що призведе до мінімізації вартості газу для споживачів.

Суд у Стокгольмі також може відкрити перед нами сегмент перетоку газу між ринками України і Європи. Існуючий контракт із Газпромом блокує віртуальний реверс, який не дозволяє нам використовувати існуючі в Європі газопроводи. Без цього бізнес сховищ газу не буде ефективним, бо європейські компанії бояться подавати газ в Україну на зберігання. Вони бояться, що через блокування Газпрому вони бояться не повернути цей газ в Європу у період необхідності.

Інший судовий процес із РФ стосується питання купівлі-продажу газу. Тут, з одного боку, Нафтогаз вимагає компенсації переплат по контракту і, одночасно, збереження найнижчої ціни по відношенню до європейських хабів у майбутньому. А Газпром, з іншого боку, вимагає компенсації КРІ, яку вони ніколи не платили. Тут у нас є високі потенційні ризики вимог Газпрому. Ми можемо вважати, що виграли суд, якщо статус-кво покращиться хоча б на $1. Аналіз подібних позовів Газпрому і до Газпрому в Європі показує, що вони програли майже усі суди. А ті, по яких не програли, результат невідомий, бо було досудове рішення, а вони конфіденційні. Хоча нещодавно ми дізналися, що багатьом позивачам проти Газпрому дозволили перейти на принцип формування ціни хаб, тобто нема більше прив’язки до нафти. Ще 10 років тому РФ були категорично проти такої моделі формування ціни.

Загальна вартість двох позовів складає $50 млрд. Вартість складається із компенсації минулих переплат, зміни діючих умов роботи і з майбутніх вигод. Заради $50 млрд є сенс напружитись і поборотися. Супроводжують суди норвезькі юристи, які у свій час виграли вже кілька знакових справ проти Газпрому.

Продаж газу на східному кордоні України – повне табу для росіян, і, скоріше за все, так воно і залишиться. Їх ніхто не переконає це робити до того моменту, поки у них діє закон про монопольне положення Газпрому щодо експорту газу. Проте є ознаки того, що відповідний закон може бути пролобійовано паном Сєчіним [Ігорем, президентом Роснєфті] в обхід пана Міллера [Олексія, голови правління Газпрому], і російські компанії тоді можуть вийти на цей ринок. Одночасно якщо ми зможемо впровадити віртуальні потоки гази, то зможемо дати доступ операторам, які купують газ у Газпрома, на свопові операції. Тобто це не буде фізична передача газу на сході. Такі операції трохи дорожчі, ніж продаж, але це відкриє ринок газу України повністю.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: