Я б порівняв це з кріпосним правом. Голова Держкомзему про те, навіщо потрібна земельна реформа

Глава Держслужби з геодозии, картографії та кадастру Максим Мартинюк виступає за консервативний варіант земельної реформи

Глава Держслужби з геодозии, картографії та кадастру Максим Мартинюк виступає за консервативний варіант земельної реформи

Цього тижня міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий заявив, що ринок землі в Україні запрацює вже у 2017 році.

За його словами, уряд вже підготував відповідний законопроект який до кінця року прийме Верховна рада.

Цей Документ готувався в Держслужбі з геодозії, картографії та кадастру. Про те, навіщо потрібна земельна реформа, як вона буде проходити і чого очікувати аграріям і власникам землі найближчим часом, НВ розповів глава відомства Максим Мартинюк.

-- Навіщо в принципі в Україні створювати ринок землі?

-- Ринок землі, може бути, нам і був би не потрібний, якби не дві проблеми. Перша – морально-етично-юридична. У нас є 27 мільйонів гектарів землі, яка знаходиться в приватних руках. Нею володіють майже 7 мільйонів громадян. І ці 7 мільйонів громадян не вільні розпоряджатися своєю власністю. На відміну від мільйонів інших громадян, які мають квартири, будинки, автомобілі і можуть їх продавати, віддавати в заставу і по-різному розпоряджатися. Власники землі, на жаль, можуть тільки передати її в оренду. Або - як це не сумно і цинічно звучить - можуть померти і таким чином передати її у власність в інші руки. Більше ніяких у них, на жаль, можливостей немає. Я б порівняв це з кріпосним правом - ми, напевно, єдина країна в Європі, в якій склалася така ситуація. Землю можна дозволяти продавати, не можна дозволяти продавати, але оскільки вона вже в приватних руках, далі з цим треба щось робити. Або викупити назад ділянки, або дозволити розпоряджатися землею тим, хто нею володіє.

І друга проблема, яка нас підштовхує до введення ринку землі, – потреба у кредитних заставних механізмах в сільськогосподарському виробництві. На сьогоднішній день сільське господарство кредитується, в тому числі під землю, але якість застави дуже низька. Звідси високі ставки, з цієї ж причини банки не дуже охоче дають ці кредити. Якщо ж запустити ринок, землю можна передати в заставу. У разі неповернення кредиту цю заставу буде продано. І, власне, все буде працювати так, як має працювати в ринковій економіці.

-- Тоді що буде являти собою земельна реформа?

-- По-перше, хотілося б, щоб цей ринок з'явився. Це перше, заради чого в принципі все затівається. Як вона виглядатиме? Ми прихильники консервативного сценарію запуску ринку з цілим рядом обмежень. Ми розуміємо ризики та розуміємо, що ці ризики потребують введення визначених рамок. Один з ризиків полягає в тому, щоб, умовно кажучи, 5 сімей не скупили всі сільгоспземлі України. Ще одне завдання - щоб ринок дав не тільки якийсь рух грошових коштів та земельних ділянок, але й стимулював розвиток сільських територій. Розумний запуск ринку землі може вирішити багато проблем, нерозумний – створить нові. Якщо говорити про конкретні речі, то ми прихильники введення обмежень щодо площі землі у власності – передбачено, що один громадянин не може володіти більше, ніж 200 га сільгоспземлі. Сільгоспземлею взагалі може володіти тільки фізособа і тільки громадянин України.

Також передбачається, що ринок буде запускатися в два етапи. На першому етапі ми виставимо на відкриті аукціони державні сільгоспземлі. Це робиться виключно для того, щоб визначити бенчмаркінг і виставити орієнтир ціни для громадян. Перший етап триватиме 2 роки. А на другому етапі на ринок вже вийдуть громадяни і, маючи орієнтир ціни, будуть поводити себе як покупці і продавці.

-- Яку модель реформи ви для себе обрали?

-- Насправді це буде компіляція різних дослідів. Ми вивчали практично всі європейські країни. Є деякі речі, які для нас схожі, в Іспанії, є речі, які схожі на нашу ситуацію також в Чехії. Наприклад, у Чехії теж були колгоспи - вони називалися кооперативами, там теж відбулося розпаювання. Там було запущено ринок, сформувалися фермерські господарства і насьогодні в чеському сільгоспвиробництві відсутнє поняття агрохолдингів. Звичайно, масштаб країни інший. Тому ми, виходячи з нашої унікальної ситуації, яка створилася у зв'язку з мораторієм, виходячи з досвіду європейських країн, змоделювали своє бачення запуску ринку.

-- Чому, на вашу думку, в Україні питання приватизації землі настільки заполітизоване?

-- Я був у Верховній Раді, коли приймали законопроект про продовження мораторію. При тому, що насправді юридично ситуація виглядала так, що мораторій все одно автоматично продовжується у зв'язку з відсутністю закону про обіг земель, деякі депутати мало не поламали трибуну в праведному гніві. Насправді можна політизувати будь-яке питання. Але земельне питання політизувати особливо легко, тому що для українців земля – це сакральна категорія. На цьому відіграють, насамперед, популістські партії причому і аргументація у них мега-популістична. Вони кажуть, що земля – це надбання народу і не можна її продавати, передавати. Але при цьому ми робимо вигляд, що не знаємо, що у нас вже всі сільгоспземлі знаходяться в приватних руках за результатами розпаювання. І знаходяться вони в приватних руках з кінця 90-х років. Це аксіома, з якої ми виходимо, але настав час з цим щось робити. Один з варіантів - держава має виділити якісь мільярди гривень на викуп цієї землі у приватних власників, і тоді ми говоримо, що в нас модель, за якої ми не продаємо землю, а тільки передаємо в оренду. Держава є найбільшим землевласником і так далі.

-- Така модель ринку взагалі десь діє?

-- Наскільки я розумію, Ізраїль використовує таку модель, там земля може бути тільки передана в оренду. У них це грунтується на різних історичних моментах, в тому числі і припущенні, що арабські нафтові гроші можуть просто купити територію держави Ізраїль. У них це питання національної безпеки. У нас теж це питання не найостанніше. Тому що у нас є російські нафтові гроші, які можуть купити територію України. Тому в нашій моделі запуску ринку ми виставляємо такий запобіжник, як власність лише у громадян. Тому що за юрособою можна заховати будь-якого іноземця. Як би ми не ідентифікували бенефіціара, насправді є енна кількість юридичних механізмів, з фіксацією за британським правом, з розглядом спорів у лондонському арбітражі, при якому іноземці де-факто будуть власниками землі, якщо тільки ми вирішимо володіння юрособам землею. Це перший запобіжник. І другий – це обмеження по площі в одних руках. Це дуже консервативний момент запуску ринку. Він не дасть ніяких мільярдів гривень, мільярдів доларів додаткових інвестицій, але він оживить цілий пласт економічного життя, де зараз нічого не відбувається. В селах люди отримують наприкінці року за пай пару мішків зерна, якого навіть не вистачає на те, щоб адекватно вести своє підсобне господарство.

-- Що зміниться в роботі великих агрохолдингів після земельної реформи?

-- Ми проводили значну кількість зустрічей з агробізнесом, у тому числі з великим. Коли вони почули презентацію нашої моделі – кажуть: зрозуміло, у нас зараз, умовно, 10 тисяч орендодавців, а після того як ви введете в такій моделі ринок, у нас буде не 10 тисяч, а тисяча орендодавців. В їхньому баченні нічого не зміниться. Насправді, я думаю, багато що зміниться. Тому що коли потенційний підприємець на селі купить 200 гектарів собі, 200 гектарів дружині... Одна сім'я може сконцентрувати до тисячі гектарів. Це вже міцний фермер. В силу того, що вони не такі технологічні, як агрохолдинги, – їх бізнес передбачає створення робочих місць. Це соціальна інфраструктура, тому що вони тут живуть. Є соціально відповідальні агрохолдинги, але є й такі, які кажуть, що ми платимо податки, тому школі ми допомагати не будемо. Фермери ж живуть в селі, тут живуть їхні діти, напевно, вони збираються тут далі жити. Це може призвести до розвитку сільських територій зовсім в іншому вигляді, ніж у тому, у якому вони зараз розвиваються.

-- Зараз ваше відомство досить часто звинувачують в корупції, в тому, що земля виділяється непрозоро. Чи є якісь механізми прозорого виділення землі?

-- Перефразую Черчілля. Аукціон – це не найбільш ідеальний спосіб виділення землі, але це найкращий з тих, які можливі. До недавнього часу у нас насправді були можливості безаукціонної передачі землі. Вони були скасовані законопроектом 2279. Він був внесений народними депутатами, ми його підтримували. Цей законопроект забрав практично всі можливості безаукціонної передачі землі в оренду, що призвело до двох речей. По-перше, знизився рівень корупції. Тому що ніхто не може гарантувати результати аукціону. По-друге, аукціони у нас стали проводитися як реальні торги. Тому що до цього сформованою практикою була ситуація, коли аукціони організовувались під окремо взятого конкретного замовника. Тому що більше ніхто туди не приходив, нікому це не було цікаво. Зараз же аукціони перетворилися на реальну конкуренцію. Ми отримуємо, як правило, завжди вище, ніж 12% орендної плати річних. Це дуже позитивний результат. Плюс, зараз йде робота над законопроектом 4355, за яким розпорядження землями планується передати місцевим радам. У всякому разі, з корупцією в тому органі, який я очолюю, буде покінчено. А вже як буде з корупцією в місцевих органах влади – це ми подивимося.

- Може варто просто перевести торги землею в онлайн?

-- Ми зараз працюємо над платформою, у нас є ідея запустити такий онлайн-майданчик. Цей проект має робочу назву «земельний eBay». Але, по-перше, це вимагає технічних рішень, хоча це не найбільша проблема, ми над нею працюємо. Зокрема, підписали меморандум про розвиток електронних аукціонів на основі технології Blockchain. Це нова ідея, яка підтримується широкою громадськістю. Але є куди більш глобальна проблема законодавчого врегулювання цього питання. На жаль, у Верховній Раді законопроекти, пов'язані з землею, розглядаються не так швидко, як нам би хотілося.

-- А які законопроекти потрібно прийняти?

- Необхідно прийняти законопроект, яким у правовому полі  можна буде врегулювати порядок проведення аукціонів в електронному вигляді. Тому що зараз всі процедури виписані тільки під особисту присутність.

-- Навіщо взагалі щось придумувати. Є ж ProZorro, можна на нього рівнятися...

-- ProZorro теж врегульоване законом. До того, як було прийнято спеціальний закон, ProZorro існувало у вигляді ініціативи, причому досить слабко врегульованій законодавчо. В принципі, все, що через ProZorro проходило до прийняття закону, це було на стику [легальності]

-- Ну добре, припустимо, вам вдасться зробити те, що ви запланували. Чи означає це, що я зможу, сидячи за комп'ютером, слідкувати за тим, де яка земля продається і оперативно придбати ділянку?

-- Так. Ідея полягає в тому, що будь-яка людина може з комп'ютера або смартфону взяти участь у торгах, що різко розширить кількість учасників. Зараз це пов'язане з рядом чисто організаційних складнощів – так виписана процедура. Ось, наприклад, ви хочете купити землю в Полтавській області. Вам треба сісти і поїхати в Полтавську область. Вам треба знати, коли буде проходити цей аукціон, зробити ще енну кількість всяких операцій: зареєструватися, і сплатити реєстраційний внесок і так далі. При запуску онлайн-майданчика всі ці процедури, може бути, теж збережуться але ви той самий внесок зробите карткою, реєстрацію зробите через банк ID участь у торгах ви прийміть дистанційно... Звичайно, за часом аукціон буде фіксований, але ви зможете брати участь у ньому, сидячи в кафе.

-- Скільки після реформи буде коштувати гектар чорнозему в аграрній сфері України?

-- Важко сказати. Зараз на "чорному" або "сірому" ринку ходять ціни близько 1-1,5 тисяч доларів за гектар. Коли запуститься ринок, він стане білим і прозорим, я думаю, що ця ціна може становити і до 3-5 тисяч доларів за гектар. Все залежить від стану економіки держави, від стану світових ринків сільгосппродукції, від капіталу, який є в аграрній галузі. Насправді точну відповідь на це питання ми отримаємо тільки тоді, коли ми відкриємо ринок і проведемо хоча б серію аукціонів на держземлі.

- Коли ви розраховуєте закінчити цю реформу? Який ваш дедлайн?

-- Насправді, все залежить від Верховної Ради. Ми цей законопроект написали, ми чітко розуміємо, як ця модель може працювати, як вона повинна працювати. Ми інституційно готові до цього. Система земельного кадастру, яку часто називають причиною проблем із запуском ринку землі, до цього теж готова. Все готово, треба законодавчо врегулювати це питання.

-- Припустимо, закон прийнято. Скільки після цього чекати появи цивілізованого ринку?

-- Розрахунки дуже прості. З моменту прийняття закону нам необхідно півроку на запуск аукціонів. Аукціони будуть йти один рік. Ще півроку нам необхідно на переусвідомлення цієї практики, можливо, внесення змін в те законодавство, яке ми приймемо. Тобто від моменту прийняття закону 2 роки необхідно для першого етапу. Після цього запрацює ринок. Потім періодично до цього питання треба буде повертатися. Можливо, знімати якісь обмеження. Припустимо, 200 га в одні руки – це ліміт, який може бути переглянутий в більшу або меншу сторону

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Статті ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: