Правила життя журналістів. Віталій Сич про те, як робити, що хочеш і працювати, з ким хочеш

коментувати
Віталій Сич, головний редактор видання «Новий Час», переможець конкурсу PRESSZVANIE; фото - Катерина Корогод

Віталій Сич, головний редактор видання «Новий Час», переможець конкурсу PRESSZVANIE; фото - Катерина Корогод

.

В рамках спільного проекту премії PRESSZVANIE і порталу «Новое Время» – «Правила життя українських журналістів» – Віталій Сич, головний редактор видання «Новое Время» (далі-НВ), переможець конкурсу PRESSZVANIE, розповідає про свою професійну та особисту місію.

  1 Про місію

Якщо говорити про професійну місію, мені хотілося б побудувати найвпливовіший медіахолдинг в країні. Можливо, він не був би найбільш охоплюваним, тому що для цього потрібно бути телебаченням або таблоїдом, але він точно може бути найавторитетнішим, найпливовішим і з хорошою репутацією. Що стосується особистої місії – це особистісні та економічні свободи. Економічна – без корупції, бюрократії, а особистісна – це свобода слова, право віросповідання, свобода подорожувати. Просто комфортно жити, коли вам не нав'язують, якою мовою говорити, у що вірити, і ви не боїтеся сказати те, що ви думаєте. Дуже багато країн, які завдяки реформам «третього світу» перейшли в «перший». Я б хотів, щоб наш журнал і сайт були вікном у світ, показували кращі приклади, де країни змінилися і яким чином. Моя журналістська місія – бути локомотивом цих перетворень, штовхати країну вперед.

    2 Про мотивацію

По-перше, потрібно робити свою роботу добре, навіть якщо ти не мотивований, це все одно треба робити. По-друге, коли на ринку все росте, вам легше знайти мотивацію, так як ви бачите, де будете завтра. А якщо ринок стагнує, як зараз рекламний ринок, економічний, то мотивацію знаходити складніше. У цьому проекті, на відміну від «Кореспондента» моя участь, моя роль набагато більше. Наприклад, я б не хотів зараз працювати у Верховній Раді, тому що моя ефективність була б 5-10%. А тут на скільки я хочу, на стільки я можу бути ефективним. Це теж мотиватор. Коли твій коефіцієнт корисної дії досить високий, ти відчуваєш причетність.

    3 Про кордон між особистою думкою і фактами

Раніше в американській журналістиці було дуже суворе розмежування між статтею і тим, що називається opinion. Стаття – тільки факти, а все, про що ти думаєш – opinion, будь ласка. Я теж завжди був прихильником того, щоб люди не вставляли свою думку в статті. Але зараз я дещо змінив свою думку: якщо журналіст зрілий і досвідчений, він може подавати різні теми репортажів, фактичні події і тренди таким чином, що там буде достатньо його експертної думки. Мені здається, що це не погано. Особисто я сам еволюціонував від фактичної журналістики до авторської.

      4 Про соціальні мережі і лайкозалежність

Я був дещо лайкозалежним. Коли ти робиш пост, природно будь-яку людину турбує, що їй написали: якусь гидоту або людям це сподобалося. Я вважаю, що поборов це захворювання. Вже два роки я не читаю коментарі. Це багатьох дивує. А навіщо читати? Завжди знайдеться кілька ідіотів, які напишуть, що ти дурень. В основному, це такі самі придурки або нещирі люди, чи то боти якоїсь політичної сили, чи то щось ще, і нерозумно витрачати свою справжню нервову енергію на несправжніх людей. Тому коли мені пишуть, що «ти повісив гидоту», я з радістю вже «вішаю» таку гидоту. Facebook – це сила, але можна зробити так, щоб його використовував ти, а не він використовував тебе. Бо як промо-інструмент – це дуже круто. У мене 30 тисяч підписників, якщо я щось поширюю з нашого сайту, там трафік зростає в кілька разів, і це промо для обкладинки, промо для номера видання.

      5 Про невдачі

Коли від тебе йдуть люди, якими ти в професійному сенсі дорожив, це залишає певний осад. У мене це так часто відбувалося, що я вже сумую недовго. Звик. Були можливості піти і на телебачення, і в політику, але я не пішов. Не знаю, факап це чи правильне рішення. Іноді в житті важливіше не те, що ти зробив, а те, чого ти не зробив. Я наприклад радий, що не пішов у політику.

    6 Про досягнення

У мене троє дітей, але досягнення це чи ні, буде видно, коли вони виростуть. Журнал «Кореспондент» - великою мірою моє досягнення. Це був найпомітніший і найвпливовіший щотижневий журнал в Україні, і він вимагає багато сил, ентузіазму і захоплення. Коли нас вижили з «Кореспондента», ми зібралися, знайшли інвестора і по новому все розробили: від шрифтів, дизайну і верстки, до структури і колірної гами, і журнал, і сайт, розробили концепцію того, як вони будуть співпрацювати між собою, створили хорошу обстановку. Це непросто. Ми це зробили за 2 місяці, і мені здається, що вийшло добре. І сайт за менше трьох років вийшов на 200 тисяч унікальних хостів на добу. Я роблю, що хочу і працюю, з ким хочу. Мені здається, це теж досягнення.

7 Про премію PRESSZVANIE

Колеги цінують номінаціями в цьому конкурсі і від нашого видання весь час беруть участь. Мені здається, конкурс користується гарною репутацією у колег і у всій індустрії галузі. Я не знаю, що є більш поважне на даний момент, до чого журналісти ставилися з великою повагою.

    8 Про скромність журналіста

Раніше я соромився дзвонити і турбувати людей, але якщо ти не збереш коментарі для статті, у тебе нічого не вийде. І я це швидко зрозумів. Не потрібно бути нахабним. З нахабною і дурною людиною ніхто не хоче спілкуватися. Такт ніхто не відміняв. Але боязкість – це не те, що тут потрібно. У нашій системі координат які люди стають успішними? Не завжди відмінники або скромні люди. Якщо людина хоче чогось досягти в кар'єрі, скромність - це не найкращий інструмент.

      9 Про пристрасті та захоплення

На жаль, робота займає більшу частину часу, але я ходжу в спортзал, бігаю вранці. Дуже люблю подорожувати. Якось на рейсі сидів рахував, що в 46-ти країнах вже був і є завжди топ-10, в яких я хочу побувати наступного разу.

  10 Про конкуренцію

Конкуренція є і вона стала більш універсальною, в тому сенсі, що раніше конкурували щотижневі видання з щотижневими, телеканали з телеканалами, тепер всі ЗМІ конкурують між собою за репутацію, за охоплення, за рекламні бюджети, за увагу аудиторії. Здорову конкуренцію вбиває власність олігархів, тому що вони субсидують телеканали і свої медіа, їм все одно, вийдуть вони в прибуток чи ні. І в цьому сенсі нам важко конкурувати. Вони можуть платити високі зарплати, ставити низькі розцінки на рекламу. Це вбиває конкуренцію, через це рекламні доходи розподіляються нездоровим способом. І це вбиває сам сектор медіа, тому що медіа не можуть платити гідні зарплати і йде відтік таланту в інші галузі.

  11 Про виклики

Найвищі завдання і виклики стоять перед нашим сайтом. За рейтингом bigmir'а ми входимо в першу десятку, а хочемо бути в топ-3. Наша основна задача – це нарощувати трафік. Нарощувати його можна різними способами: більш якісний контент, аналітика, breaking news, просування сайту, промо та маркетинг. Це один з наших викликів, так як ми хочемо зберегти репутацію і авторитет, але в теж час швидко отримати велике охоплення. Зазвичай це взаємовиключні речі. Ми хочемо робити щось консервативне і серйозне, але при цьому отримати більшу аудиторію.

  12 Про головний в житті урок

Не жаліти себе, вірити в себе і бути рішучим – це досить важлива річ.

 

Довідка

Конкурс PRESSZVANIE – показник лідерства та професіоналізму в журналістиці. Щорічно премія нагороджує кращих ділових та суспільно-політичних журналістів України. Особливістю премії є відкриті оцінки на сайті конкурсу. Організатором конкурсу виступає компанія Mainstream Communication & Consulting.

Автор: Юлія Чухно.

Читайте також у рубриці "Правила життя журналістів"

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Правила життя журналістів ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: