Як позбавити привабливості офшорні схеми

коментувати

Для того щоб вирішити проблему використання українським бізнесом сірих і чорних схем по оптимізації податків, досить провести всього лише одну ключову реформу - зробити більш ліберальним валютне законодавство.

Минулого тижня розгорівся неабиякий скандал, пов'язаний з витоком інформації з панамського реєстратора офшорів Mossack Fonseca, в результаті якого широкій громадськості стало відомо про офшорні компанії, підконтрольні першим особам різних країн світу.

Основна проблема офшорів, через яку вони досі успішно існують і користуються популярністю, полягає в тому, що, з одного боку, реєстратори офшорних компаній часто не контролюють походження капіталу і його дійсну приналежність акціонеру офшорної компанії. Тому найчастіше формальними засновниками офшорних компаній виступають спеціально призначені для цього особи - номінальні акціонери, а не фактичні кінцеві бенефіціари. З іншого боку, державні органи офшорних юрисдикцій найчастіше не вимагають від компаній розкривати інформацію про акціонерів або кінцевих бенефіціарів (за винятком деяких випадків, коли мова йде про кримінальне судочинство у справах, пов'язаних із загрозою тероризму або розповсюдженням наркотиків) і не поспішають ділитися такою інформацією з контролюючими органами інших країн.

Глобальні деофшоризаційні тренди поступово приводять до того, що офшорні юрисдикції вже замислюються про розкриття інформації і про контроль походження капіталу, в іншому випадку вони ризикують втратити частину своїх клієнтів через посилення обмежень по роботі з ними з боку інших юрисдикцій. Але поки це не привело до дійсної прозорості офшорів, яка дозволяла б виявляти несумлінних інвесторів, які приховують свої доходи в податкових гаванях. Наприклад, один з найпопулярніших в світі офшорів - Британські Віргінські острови – на початку січня 2016 року внесли зміни в Закон про компанії, які зобов'язують всі компанії, зареєстровані в даній юрисдикції, подавати відомості до Реєстру компаній про директорів. Однак це мало що дає, тому що в більшості випадків директорами офшорних компаній є наймані менеджери, які не мають нічого спільного з кінцевим бенефіціаром. Навіть якби компанії на Британських Віргінських островах були зобов'язані подавати ідентичні відомості про акціонерів компаній, це не дало б потрібного ефекту, тому що, знову ж таки, акціонер офшорної компанії і кінцевий бенефіціар офшорної компанії - не одне і те ж.

Не можна заперечувати той факт, що офшорні компанії є ефективним інструментом податкової оптимізації і приховування доходів або активів, але варто сказати, що саме по собі створення і використання офшорної компанії не може бути прямим доказом податкової оптимізації, порушення українського законодавства, приховування доходів, одержаних злочинним шляхом. Точно так само, як наявність пістолета у людини саме по собі не може свідчити про скоєне нею вбивство. Офшорна компанія - лише інструмент і як він буде використаний, залежить від сумлінності його власника і від пильності Державної Фіскальної служби України, яка повинна супроводжуватися удосконаленням системи обміну податковою інформацією з іноземними юрисдикціями.

Заради справедливості варто помітити, що українські реалії багато в чому самі сприяють тому, що український бізнес ховається в податкових гаванях, а іноземні інвестори часто не поспішають освоювати такий, здавалося б, перспективний ринок. В Україні відносно невисокі податкові ставки в порівнянні з деякими іншими європейськими юрисдикціями, проте в силу загальної багаторічної нестабільності (економічної, політичної, законодавчої), високого рівня корупції і особливостей валютного регулювання, наша країна поки не може гідно конкурувати на світовій бізнес-арені.

Наприклад, отримання доходів від бізнесу рано чи пізно призводить до думки про необхідність накопичення грошових коштів, а в подальшому також до необхідності їх реінвестування. Довгострокове накопичення коштів на депозитах в українських банках - вкрай ризиковане рішення, навіть не дивлячись на досить високі відсоткові ставки українських банків по депозитах, а питання про розміщення коштів в іноземних банках або про інвестування в іноземні цінні папери незмінно наштовхується на необхідність щоразу отримувати індивідуальну ліцензію національного банку України. Створення іноземної бізнес-структури, яка, як правило, поєднує в собі компанії як в низькоподаткових юрисдикціях, так і в юрисдикціях, що не визнаються низькоподатковими, може стати в цьому випадку ефективним інструментом для довгострокових накопичень і альтернативного інвестування в закордонні активи. Така структура дозволить акумулювати прибуток в іноземній юрисдикції (що не є рівносильним ухиленню від оподаткування в Україні, податок в Україні може бути сплачений в повному обсязі) і реінвестувати її в закордонні активи з рівня іноземної компанії (що теж суперечить українському законодавству).

Якщо припустити, що в кінці цієї структури стоїть офшорний холдинг, кінцевим бенефіціаром якої є резидент України, який отримав в установленому порядку вищезгадану ліцензію Національного банку України, справно декларує свої доходи від офшорної компанії і платить податок, то це не є порушенням будь-яких норм українського законодавства. Однак імовірність того, що в кінці такої структури буде резидент України, а не його «довірена особа» вкрай низька, отже, Україна ніколи не зможе стягнути належний їй податок на дивіденди, навіть якщо Державній фіскальній службі України стане відомо ім'я акціонера офшорного холдингу.

Мабуть, однієї тільки реформи валютного законодавства на даному етапі могло б вистачити для того, щоб частина українського бізнесу відмовилася від багатьох чорних і сірих схем податкової оптимізації. Але як не дивно, про серйозну реформу українського валютного законодавства, яка наблизила б Україну до існуючих світових глобальних бізнес-трендів поки мова не йде. Більш того, в 2014-2015 роках були вигадані нові «заходи по врегулюванню ситуації на валютному ринку». Одна тільки заборона на виплату дивідендів чого варта, якою напевно ще більше розполохали іноземних інвесторів, які розглядали можливість виходу на український ринок, і ще раз дали підстави українському бізнесу придумувати нелегальні схеми для альтернативної прихованої виплати дивідендів.

В цілому українське законодавство (особливо податкове і валютне) непередбачуване як погода в весняний день, а бізнес - це риба, яка любить тихі води. Тому нещодавно анонсовані заходи по деофшоризації української економіки повинні бути спрямовані не тільки на посилення обміну податковою інформацією та впровадження нових заходів по виявленню фактів ухилення від оподаткування з використанням офшорних юрисдикцій, а й на одночасне створення стабільного законодавства, вироблення єдиних і справедливих підходів в правозастосуванні, на усунення зайвих валютних обмежень, що заганяють бізнес в тінь, і на створення комфортних умов для функціонування бізнесу всередині країни в цілому.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: