Навіщо іноземні банки скуповують наші держпапери

коментувати

Більшість великих банків із західним капіталом з початком кризи значно знизили свій «апетит до ризиків» в кредитуванні населення та бізнесу та обрали більш консервативну стратегію.

Причини очевидні – рецесія в економіці, повне перезавантаження економічних зв’язків підприємств, девальвація гривні та інфляція, і як наслідок – значний тиск на регулятивні капітали банків через наростання проблемних боргів та переоцінку власних ризикових позицій.

До моменту стабілізації та відпрацювання нових бізнес-моделей з компетентними ризик-підходами банки можуть вести збиткову операційну діяльність. Перший етап антикризового управління пройшли сьогодні практично всі самодостатні банки. Відбулося урізання операційних витрат, оптимізація персоналу та точок продажу, замороження капітальних інвестицій, зниження процентних витрат через згортання кредитних портфелів та повернення фондування, резервування проблемних боргів. Невелика частина банків знайшли ефективні підходи до побудови бізнес-моделі та управління ризиками в нових реаліях та працюють в високомаржинальному сегменті кредитування.

Якщо говорити про іноземні банки, то скоротивши свої кредитні портфелі та отримавши приріст депозитних клієнтів внаслідок «бігу в якість», вони мають на руках значну гривневу та валютну ліквідність. Додатковими джерелами нарощення ліквідності в системі є виплати з ФГВФО та монетизація Нацбанком державних облігацій.

Проте ліквідність має свою вартість залучення, а тому критично необхідними є рентабельні інструменти розміщення.

Власне, придбання облігацій Міністерства Фінансів та депозитних сертифікатів НБУ частково вирішують проблему утримання позитивного операційного результату для банків із іноземним капіталом та забезпечують доступ до ліквідності.

Також основними учасниками ринку державних цінних паперів є державні банки.

Крива дохідності валютних ОВДП на 1,5-2,0 % вища за індекс ставок за валютними депозитами фізичних осіб (для найбільших банків – різниця ще вища), що означає рентабельність придбання облігацій та залишає маржу для покриття розриву ліквідності в термінах фондування та погашення паперів. Рівень попиту на валютні ОВДП буде стабільним, зважаючи на необхідність рефінансування попередніх емісій та стійкий попит зі сторони банків з валютними «подушками» ліквідності.

В той же час, валютні облігації Мінфіну для банківського ринку є набагато привабливішими за гривневі ОВДП. Причин декілька.

По-перше, довгострокові суверенні облігації конкурують з короткостроковими депозитними сертифікатами НБУ, за рахунок яких Нацбанк стерилізує ліквідність з банківського ринку. Це дозволяє знизити тиск на валютний курс та інфляцію. Відповідно коротший термін погашення сертифікатів є більш цікавим з точки зору доступу до ліквідності.

По-друге, дохідність за депозитними сертифікатами коливається в залежності від терміну від овернайту під 18% до 14-денних 20% та перевищує дохідність за облігаціями Мінфіну (результати останнього аукціону від 5 квітня встановили номінальний рівень дохідності від 16,2% на 3 місяці до 19,7% на 2-річні папери). Отже висока дохідність розміщення квазі-міжбанківського кредиту в Нацбанку виглядає цілком переконливо.

По-третє, облігаціям Мінфіну також доводиться конкурувати із сертифікатами НБУ на вторинному ринку. І перший і другий інструмент може бути наданий як застава під кредити рефінансування від НБУ чи використовуватись як інструмент торгівлі ліквідністю на міжбанківському ринку. Як наслідок, ринок переважно підтримує  депозитні сертифікати НБУ, а державні банки – формують попит на гривневі ОВДП.

Отже, ключовим фактором для попиту для гривневі ОВДП є облікова ставка НБУ та конкуруючі інструменти - короткі депозитні сертифікати, овернайти та свопи на міжбанківському ринку. Тому для стійкого ринкового попиту на гривневі облігації потрібно побудувати «правильну» криву дохідності зі зростанням ставки в залежності від терміну розміщення. Чи через зниження ключової ставки і дохідності альтернативних інструментів, чи через збільшення навантаження на держбюджет – питання тактичне і лежить в площині монетарної та бюджетної політики.

Проте, на наш погляд, тільки регулюванням процентних ставок не слід обмежуватись. В короткостроковій перспективі пропозиція інструментів для розміщення надліквідності є правильним кроком. Це дозволить банкам не сприймати зайву ліквідність як баласт, який потрібно якнайшвидше скинути. Швидше, сформована надліквідність системи є ресурсом, з яким банки стоять «на низькому старті» в очікуванні старту кредитування економіки, щоб першими зайняти вільну нішу на ринку. Банки потребують впевненості в кредитуванні якісних позичальників серед населення та реального сектору економіки, упорядкування відносин банків та позичальників, зниження рівня фроду серед клієнтів. І до моменту виправлення ситуації банкам залишається тестувати різні сегменти кредитування та «тимчасово» розміщати свою надліквідність в боргові цінні папери Мінфіну та НБУ.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: