Електронний кабінет та податок на капітал

коментувати

Найефективніша система зборів податків у світі – естонська система.

Естонці для збору 100 євро податків витрачають до 0,4 євро (витрати бюджету на податкові та митні органи). В Україні, за найскромнішими підрахунками, ця цифра в два – три рази вище. Така ефективність досягається естонцями за рахунок максимальної кількості електронних сервісів та дотримання принципу, що якщо зусилля не виправдовує ефект, то не варто робити таке зусилля. Електронні сервіси побудовані за принципом єдиного вікна - якщо щось було надано один раз державі, то другий раз не надається, держава вже це має і сама забезпечує взаємодію між державними органами і базами даних. Ці принципи повинні стати фундаментом податкової реформи в Україні.

Електронний кабінет

Виходячи з цих принципів, були розроблені зміни до податкового кодексу в частині електронного кабінету платника податків. Дані зміни передбачають передачу баз даних з ДФС в Мінфін, можливість вчиняти платником ВСІ дії, пов'язані з адмініструванням податків, які можуть бути реалізовані в електронній формі через електронний кабінет. Є підстави вважати, що запропоновані зміни сприйняті Мінфіном і ще з минулого року підтримуються Комітетом ВРУ з податкової та митної політики (законопроект 3357).

Електронні сервіси та електронний документообіг (відмова від паперового) економлять європейській економіці до 2% ВВП. Ця величезна сума видаткової частини бюджету варта того, щоб держава вклалася в ці сервіси. Для прикладу, в Україні весь податок на прибуток зараз дає приблизно ті ж 2% ВВП

В цьому аспекті прийняття законопроекту про електронні довірчі послуги та повний перехід на електронний документообіг з державними органами і бізнесом має велике значення і для податкової сфери, оскільки підвищує ефективність адміністрування і значно скорочує витрати, що саме по собі виступає компенсатором для зниження податкового навантаження на платників.

Податок на прибуток - передумови для реформування

Податок на прибуток в Україні давно не є бюджетоутворюючим податком, будучи при цьому досить шкідливим для стимулювання підприємницької активності. По своїй суті – податок на прибуток є інструментом прямого вилучення капіталу у власника, шляхом визначення розрахунковим чином бази як «прибуток». І якщо реально прибутку у власника немає, то це не означає відсутність податку. Але і це ще не все. Порядок розрахунку бази з використанням фінансового результату + податкові коригування + завищені вимоги до первинних документів + коригування на «фіктивні операції» не гарантують платнику передбачуваність остаточної суми податку. В цей же час існуюча модель податку на прибуток дає можливість, маючи реальний прибуток, не сплачувати податок або сплачувати його за ставкою від 0 до 5 відсотків.

Складні правила розрахунку податку, що забезпечують податковим органам максимальну дискрецію в правилах, з одного боку, і існування легальних механізмів оптимізації в існуючих правилах, з іншого боку, призводять до максимального навантаження на сумлінних платників податків і роблять його нейтральним для інших. Практичні наслідки такої ситуації наочно демонструють такі цифри.

Всього в Україні 264 тис. платників податку на прибуток. За перший квартал 2016 декларація з податку на прибуток була подана від 21 тис. платників (з доходом вище 20 млн грн в рік). Прибутковими виявилися всього 12 935 платників, які забезпечили надходження до бюджету 13,7 млрд грн. Причому 11,2 млрд грн із них забезпечили всього 1087 платників. Це означає, що 1087 платників заплатять 45 млрд грн з 50 млрд грн, запланованих в бюджет від податку на прибуток. Аналіз цієї категорії платників показує, що це, як правило, компанії з іноземними інвестиціями та державні підприємства. Це ті платники, модель поведінки яких приблизно постійна – вони платять податок і розподіляють дивіденди. Вони це роблять незалежно від ускладнень або спрощень у податок на прибуток.

Ще 8 тис. платників податків з 21 тис. є збитковими компаніями. Сума накопичених збитків склала 1 трильйон 68 млрд грн! Здавалося б, збитки – прояв кризи в економіці. Але є одне АЛЕ. Ці збиткові компанії у вигляді пасивних доходів тільки за перший квартал вивели з України 12 млрд грн, з яких податків на доходи нерезидентів було сплачено за середньою ставкою 3%, що склало 355 млн грн за перший квартал 2016 року. З такою динамікою пасивних доходів збитковими компаніями буде виплачено протягом року близько 48 млрд грн. Виходячи з динаміки першого кварталу 2016 року, можна спрогнозувати, що пасивних доходів усіма платниками (включаючи прибуткових і малий бізнес) протягом року буде виплачено на рівні 3 млрд дол. США.

Як випливає з доповідної записки GLOBAL FINANCIAL INTEGRITY, щорічно з України в середньому виводиться 11,7 млрд дол. США. Якщо 3 млрд дол. США - це виплата пасивних доходів (відсотки, роялті), то можна припустити, що ще до 8 млрд дол. США виводяться через заниження ціни продажу товару на експорт або закупівлі послуг, товарів за завищеною ціною. Це ті операції, які потенційно підпадають під дію норм про ТЦУ. За підсумками 2015 року було подано 2800 звітів за ТЦУ, а сума коригування об'єкта оподаткування податком на прибуток склала близько 1 млрд грн, що призвело до збільшення податкових зобов'язань на суму до 180 млн грн. При виведених майже 300 млрд грн (11, 7 млрд дол. США) податкове коригування об'єкта оподаткування становить всього 1 млрд грн! Чому? Причини може бути дві: це результат накопичених збитків (понад 1 трлн грн означає, що немає необхідності коригувати об'єкт оподаткування, оскільки це не призводить до донарахування), і результат того, що ТЦУ не адмініструють належним чином.

На цьому тлі у 1086 прибуткових податків у результаті податкової коригування фінансового результату за діючими правилами податку на прибуток (без ТЦУ) база оподаткування збільшилася в середньому на 35%! (потенційне джерело для модернізації). Варто тут згадати і про вилучення у державних підприємств 75% прибутку після оподаткування. Це політика проїдання!

Для боротьби з ухиленням від сплати податку на прибуток урядом активно розробляється законодавство про контрольовані іноземні компанії (КІК), про внесення змін в правила оподаткування податком на прибуток відповідно до рекомендацій протидії розмивання бази і виведення прибутку з-під оподаткування (BEPS), нульове декларування та непрямі методи для фізичних осіб.

Списання збитків, обмеження віднесення на витрати нереалізованих курсових різниць, повернення до зв'язку витрат із господарською діяльністю та встановлення обмеження щодо включення до витрат низки виплат – це перелік можливих змін у податковий кодекс. І все це із збереженням розрахунку податкової бази від фінансового результату. Природно, що для підготовки цих змін залучені консультанти з серйозних консалтингових фірм, природно все це справа не без фінансування за рахунок грандів та підбадьорюванням з боку МВФ такими ж діючими або колишніми консультантами.

Чи запрацюють такі нові складні правила? Враховуючи історію з адмініструванням ТЦУ, а також відсутність обміну інформацією між Україною та іншими країнами, це малоймовірно. Але головне – зберігаються основні причини виведення капіталу, відсутність змін у економічної і валютної політики держави, відсутність гарантій захисту права власності. Однак складні нові правила вимагають консультування для тих, хто і так платить податки та структурування для тих, хто їх не платить.

Податок на виведений капітал

На цьому тлі для вирішення питань з податком на прибуток вбачається два підходи. Повна відміна податку і його заміна допрацьованим податком на майно з фокусом на податок на землю, або впровадження абсолютно іншої філософії до оподаткування прибутку. Можливий і змішаний варіант цих двох підходів. У цьому зв'язку варто зазначити, що податок на землю сьогодні працює практично тільки в Києві, збір податку в якому становить приблизно 20% всього податку на землю в Україні. Через пільги з податку на землю місцеві бюджети недоотримують мільярди гривень, отримуючи мільярдне фінансування з державного бюджету, в якому постійно є «дірка». Та сама «дірка», що не дає знижувати ЄСВ. Податок на майно - складний для психології платників і, особливо, для пострадянського простору. У зв'язку з цим, швидких кроків по збільшенню надходження від податку на землю навряд чи варто чекати.

Ще в законопроекті 3357 була запропонована інша модель податку на розподілений прибуток замість податку на прибуток. Доопрацьований варіант з урахуванням досвіду Естонії, особливостей українських реалій, отриманої критики та елементарного доопрацювання юридичної техніки, отримав назву податку на виведений капітал. Ідея полягає в тому, що обкладаються податком лише суми, які виводяться з бізнесу. Рішення власника, у результаті якого відбувається виведення капіталу з бізнесу, призводить до виникнення об'єкта оподаткування. Таким чином, для власника все прогнозовано і дає можливість показати реальну картину у фінансовому результаті підприємства. Це також дає можливість досягти фінансового оздоровлення підприємств за рахунок появи вільних грошових коштів у вигляді відкладеної сплати податку, що створює передумови для інвестування і капіталізації підприємств.

Ефективність адміністрування податків забезпечується простотою податкової моделі. Для довідки: ПДВ і акциз сталі в світі основним джерелом наповнення бюджету саме в силу своєї простоти – об'єктом оподаткування є конкретна операція. База (ціна операції) * ставка = податок. Все досить просто для всіх - і платників податків, і для контролюючих органів. В результаті надходження від прямих податків з юридичних осіб у Європі скоротилися з 0,5 до 0,2-0,3 % від ВВП. У Німеччині до 200 осіб адмініструють весь ПДВ, що становить майже 200 млрд євро в рік.

Тому при розробці даної моделі був закладений принцип адміністрування непрямих податків, що забезпечує значну простоту у контролі й адмініструванні. Об'єктом є операція (як і в непрямих податках), в результаті якої капітал виводиться з бізнесу. Це рішення власника про виплату дивідендів на користь неплатника податку на виведений капітал, приховане виведення у вигляді прирівняних до них платежів (роялті, відсотки на користь нерезидентів, фінансова допомога неплатникам, інвестування за кордон). Це також операції, в результаті яких необхідно провести донарахування за певних умов (контрольовані операції та операції, для яких використовуються звичайні ціни).

У запропонованій системі всі операції з платниками податку на виведений капітал не є об'єктом оподаткування. Отже, немає сенсу контролювати всі операції, які здійснюються між 264 тис. платників податків. Умовно всіх платників податку на виведений капітал можна представити як замкнуту бізнес - середовище. Поки капітал обертається в цьому середовищі - він нейтральний для податку та контролю, контролюється тільки виведення капіталу з цього середовища. Такий підхід знижує кількість контрольованих операцій і дозволяє перейти до інтелектуального відбору суб'єктів для контролю (створення профілю поведінки сумлінного платника податків) і оперативно перекривати «дірки» витікання капіталу з системи.

Оскільки немає такого поняття, як збитки, то всі коригування за ТЦУ стають прямими об'єктами, що призводить до оподаткування капіталу, що покидає Україну. Відсотки і роялті за певних умов також стають прямим об'єктом. Таким чином, основні схеми виведення капіталу без оподаткування перекриваються.Якщо сьогодні за підсумками «раптового» виявлення «ями» податкова йде до всіх, хто здійснював операції з «ямою», а потенційно це 264 тис. платників, то в запропонованій системі всі ці операції стають нейтральними, оскільки немає поняття доходи і витрати, а також збитки. Зібрані кошти в безготівковому вигляді на банківському рахунку «ями» мають вийти з системи у готівкову форму або бути відправлені за кордон. Законодавство вимагатиме включення механізму протидії таким явищам. Але це дозволить оперативно відслідковувати ситуацію, а не через півроку констатувати активність бомжа, профінансованого невстановленими особами і мільярдними збитками бюджету, які збирають з тих же 1087 компаній, які як раз всі сумлінно заплатили.

Пропонована система є саморегульованою економічною моделлю, оскільки якщо дивіденди не розподіляються, то інвестування збільшує виробництво, а в підсумку збільшує оборот товарів і послуг з збільшенням надходжень від ПДВ і податків на зарплату. Тримати в Україні гроші на банківському рахунку, просто тому, що вони не оподаткувались, з існуючим рівнем інфляції і валютними ризиками, виглядає, швидше, як теоретичний ризик. Гроші в Україні будуть бізнесом або виводитися як дивіденди, або вкладатися в розвиток. В обох випадках це дає надходження до бюджету. Ефективність даної системи підтверджує не тільки досвід Естонії та безліч досліджень. Красномовним доказом є його впровадження в Грузії.

У будь-якій системі завжди залишаються або можуть бути знайдені варіанти відходу від податків. Але треба діяти за принципом: «робимо те, що дасть економічний ефект, а те що несуттєво, відпускаємо». Це як в аудиті - ризик з незначною матеріальністю не перевіряється. Тому давайте перестанемо займатися крутійством і ускладнювати життя сумлінним платникам у спробі побудувати дуже складну систему без витоків, але з великими можливостями для податкового структурування з метою оптимізації.

Дана система податку при одночасному піднятті порогу обов'язкової реєстрації ПДВ до 5 млн грн створює умови для переходу на загальну систему малого бізнесу, який буде подавати декларації лише в тому випадку, якщо здійснює розподіл дивідендів або здійснює ряд операцій, які прирівняні до виведення капіталу, наприклад, роздає фінансову допомогу неплатникам податку.

PS:

Модель податку на виведений капітал була розроблена без будь-якого лобізму або грантів (як, власне, і електронний кабінет). Цю модель важко звинуватити у відстоюванні чиїх-небудь інтересів, окрім як спроби дійсно створити здорове бізнес-середовище в Україні. Як наслідок, модель жорстко критикується з усіх боків. Витрачений час і якість відпрацювання матеріалу дає підстави стверджувати, що законопроект готовий до прийняття у першому читанні з подальшим доопрацюванням до другого читання.

У процесі дискусії щодо можливості імплементації даної моделі, критики вказують і на дірку в бюджеті в разі впровадження моделі. Куди ж без «дірки», це найбільш забійний аргумент для всіх реформ. Заперечення про те, що дірки не буде, оскільки донарахування за ТЦУ та оподаткування пасивних доходів стають прямими об'єктами, зустрічає аргумент, що податкова ТЦУ адмініструє неякісно. І це аргумент від тих, хто повинен виконувати цю роботу! Податок на землю, який також може виступити серйозним компенсатором, не сприймається - це адже місцевий бюджет і так далі.

Знову повторюється одвічна тактика валити реальні реформи - піднімати питання про те, що існування моделі неможливо без ліквідації "спрощенки". І робиться це неспроста. Адже це означає, що "спрощенка", відчувши наїзд, допоможе мочити модель, яка невигідна зовсім іншим гравцям і насправді, дуже вигідна тим же спрощенцям. Але хто в шумі це помітить. З цього приводу треба сказати, що за існуючої динаміки відтоку капіталу в сумі 11 млрд доларів практично без оподаткування, тикати пальцем на єдиний податок виглядає як юродство з цілями, далекими від істини.

Автори зробили все, щоб модель була готова до прийняття. Далі питання політичної волі до реформ і активності бізнесу, який повинен вирішити, жити за принципом «BEPS», в страху скасування єдиного податку або ж за податком на виведений капітал.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: