Хто виграє від "банківської чистки"

коментувати

Останні закриття низки українських банків пов'язані з тим, що в системі накопичилася велика кількість макроекономічних ризиків.

Дія валютного ринку, валютного курсу, девальвації на банківський баланс закінчилася, я вважаю, в кінці 2015 року. Зараз ми бачимо, як погіршується якість активів кредитів. Нові кредити не видаються, а старі все складніше і складніше обслуговувати. Ми бачимо, що десь до 10 банків у системі показали негативний чистий відсотковий дохід. Це означає, що їх відсоткові доходи за кредитами менше, ніж вони виплачують відсотки за депозитами. І я думаю, що це банки, у яких немає підтримки від акціонерів, це ті банки, які є першими на виліт. Ми знаємо, що в системі є банки, які не повертають депозити, які затримують, сперечаються з великими компаніями з приводу повернення цих депозитів. Я теж думаю, що навіть за умови, що у них хороша фінансова звітність, напевно, якщо детально розібратися і подивитися, то ми побачимо, що ця звітність не зовсім правдива і не зовсім відображає реальну дійсність. Тому десь в районі від 10 до 20 банків, я думаю, до кінця року ще підуть з ринку. Це очікувано, прогнозовано і з цим навряд чи щось можна вдіяти.

Звичайно, ми можемо помилятися. Якщо хтось з акціонерів підставить плече, як це було з російськими банками в Україні або з французькими банками, австрійськими. Але ми бачимо, що українські акціонери рідко коли йдуть на погашення реальних збитків банків і часто їх закривають. Останні дефолти... Я не буду говорити про дефолти банків, які виведені з ринку з формальних причин – невідповідність структури акціонерів або ще щось. Я не вважаю це дефолтом. Це виведення з ринку по причині невиконання вимог регулятора. Те, що стосується економічних дефолтів, які виправдані, я не бачу тут причин, за якими ці банки не могли не виводитися з ринку. Їх вивели тому, що вони не обслуговували зобов'язання. А що з ними потрібно було ще робити, якщо вони не в змозі були обслуговувати клієнтів?

Останні дві втрати ринку – "Фідо" та "Михайлівський" – я вважаю, були закономірними. Вичікували якийсь час, давали їм можливість врятувати ситуацію, у тому числі акціонерам. Але менеджмент поводився неправильно. На жаль, менеджмент і акціонери банків, особливо з українським капіталом, вони недооцінюють елементи транспарентності, не йдуть на контакт з клієнтом, з пресою, не розповідають їм про свої проблеми і невдачі. Про невдачі та проблеми ніхто взагалі не хоче говорити. Потім ці банки стають уразливими по відношенню до негативних чуток. І приклад "Фідо" показав, що там за тиждень вивели майже півмільярда грошей депозитів. Будь-який середній банк, в який ми ткнемо пальцем в таблиці Національного банку, не витримає такого натиску. Тому тут потрібно розуміти, що ти повинен бути хорошим банком, ти повинен ще добре взаємодіяти з суспільством і бути транспарентним по відношенню до основних стейкхолдерів, вкладників. Якщо ти запускаєш цю політику і вона у тебе непрозора, ти махаєш руками, що рейтинги не потрібні, ні фінансова звітність не потрібна, ні публічна, не потрібно її доносити до споживача – ти одержиш такий результат. Я думаю, що "Фідо" можна було врятувати, якби цим займатися цілеспрямовано весь перший квартал.

Від того, що сталося, не виграє ніхто. Тому що від втрати банків падає кредитна підтримка економіки. Ми бачимо зараз, що система знаходиться в надлишковій ліквідності, але ця ліквідність розподілена між банками нерівномірно. Це означає, що ті рецепти, які закладає в нас МВФ, а саме зниження відсоткових ставок істотне, відновлення кредитування, що ми йдемо до цієї точки, але ми досягнемо ефекту за цим рецептом через якийсь час. Але не через той, який планував МВФ. Грубо кажучи, якщо планувалося 3-6 місяців, то ми будемо йти 6-9, може і 12 місяців до цього ефекту. Тому що ті надлишки ліквідності, які накопичуються в системі, вони фактично на ринку не працюють. Вони лежать мертвим вантажем або в ОВДП, або у касах, або у депозитних сертифікатах Нацбанку. Вони не потрапляють в реальний сектор і немає пожвавлення економіки.

У першому кварталі у нас був зафіксований невеликий приріст ВВП – 0,1%. Економісти можуть сперечатися, добре це чи погано, але видно, що ми відштовхнулися від дна. Але немає ефекту швидкого відновлення економіки. І це показує непряма статистика і по промвиробництву, і по сільському господарству. Видно, що система не виконує одну зі своїх функцій щодо кредитування реального сектору. І парадокс у тому, що змушувати конкретні надійні банки зараз кредитувати теж не можна, тому що на ринку є реальний дефіцит позичальників. Потрібно пом'якшувати монетарну політику, йти в тому напрямку, в якому зараз йде Національний банк. Знижувати облікову ставку, але можливо більш агресивними методами. Бо якщо у нас зараз облікова ставка 18%, то, наприклад, французькі банки залучають гривню під 11-15% річних у фізосіб. Безризикова ставка, встановлена ринковим шляхом, коливається десь в районі 10-15%. Питається, чому у нас облікова ставка 18%. Я бачу, що Нацбанк рухається в правильному напрямку, але робить це дуже повільно. Нам би хотілося, щоб він робив це набагато швидше.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: