Навіщо потрібна хай-тек стратегія?

коментувати

Міністерство економічного розвитку і торгівлі підготувало Стратегію розвитку високих технологій. Чому така Стратегія необхідна? І чому Стратегія високих технологій має стати основою економічної стратегії?.

Про високі технології і високотехнологічні сектори

Існує кілька класифікацій того, які сектори економіки є високотехнологічними. Загалом все зводиться до комплексного показника, який включає в себе наукоємність і додану вартість і таким чином до високих технологій відносять ті, які володіють найбільшими показниками. Такий підхід має право на життя, коли структура економіки має чіткий розмежувальний характер. Але в умовах зростання взаємопроникнення технологій, глобалізації та інтеграції виробництв зазначений підхід не застосовний, оскільки складно однозначно виділити "сектор". Саме тому у Стратегії використаний не "секторальний", а "інтегральний" підхід. Це дозволяє акцентувати увагу на розвитку високотехнологічних складових у будь-якій сфері економіки від агро до роздрібної торгівлі.

Про цілі та завдання стратегії

Ідеальною метою будь-якої реформи та стратегії в кінцевому підсумку має стати Людина та її розвиток. Це ідеальна мета. Але для того, щоб досягти моменту часу, коли ми зможемо перемкнутися з режиму "виживання" в режим "розвиток", нам необхідно побудувати ефективну економіку як основу всього. Ефективна економіка це синонім економіки інноваційної високотехнологічної цифрової, економіки знань. Тому ключове завдання стратегії це трансформація традиційної (неконкурентоспроможної, сировинної, з низькою доданою вартістю тощо) в інноваційну. Трансформація це, по суті, перехід з одного стану в інший. Завданням стратегії є синтез таких механізмів, які дозволять виконати цей перехід максимально ефективно.

Крім того, що Стратегія є відображенням державної політики в питанні розвитку високих технологій, це ще й сигнал бізнесу та інвесторам про те, що є пріоритетними напрямами розвитку, зокрема, про те, що країна накреслила шлях переходу в цифрову еру.

Про моделі та способи і ролі держави

Одним з ключових дискурсів у формуванні Стратегії є роль держави. Існують дві крайні моделі: вертикальне держуправління і максимальна лібералізація. Тому можна виділити два основних способи побудови високотехнологічної економіки: "згори вниз", "знизу вгору". Перший спосіб передбачає штучну побудову необхідної інфраструктури і практично пряме державне управління. У СРСР цей спосіб був прийнятний, оскільки модель планової економіки дозволяла формувати/регулювати замовлення, а значить і попит на високотехнологічні товари. Але навіть за бездоганного управління сформувалося технологічне відставання від країн ринкової економіки. Одна з причин – відсутній драйвер розвитку – система перебувала в рівновазі - попит на товари формував держплан і економіка його задовольняла. Єдиним нерівноважним фактором була гонка озброєнь, як результат розвивалися вискокотехнологічні сфери ВПК і супутні сектори. Ринок-це конкуренція, конкуренція це нерівновагу, нерівновага це розвиток. Тобто ринкові відкриті економіки здатні швидше адаптуватися до змін. В умовах відкритої ринкової економіки побудова вертикальної системи управління високотехнологічними секторами абсолютно неефективна. У цієї моделі є важлива особливість – "швидко, дуже дорого і не завжди ефективно". Приклад – Росія, Сколково.

Другий спосіб це створення сприятливих умов для формування високих технологій "знизу вгору". Іншими словами, держава створює умови для появи високотехнологічних бізнесів, для кооперативної самоорганізації та діяльності (США, Кремнієва долина). Природно очікувати, що для зародження необхідні не тільки умови, але і насіння у вигляді знань, досвіду, людського капіталу і т. д. Все це в Україні є, а ефекту немає.

Обидві моделі мають право на життя, але на першу немає коштів, друга вимагає багато часу. Ні коштів, ні часу у країни немає. Тому логічним буде використовувати комбінований метод, а саме з мінімальним, але корисним і ефективним втручанням держави якомога швидше збудувати екосистему розвитку високих технологій,яка дозволить привести броунівський рух на різних рівнях (наука, освіта, суспільство, бізнес, промисловість, держуправління) в осмислене кооперативну взаємодію з єдиною метою – трансформації і переорієнтації економіки.

Роль держави не повинна обмежуватися виключно межами дерегуляції та створення макроумов. Важлива так звана рольова модель. Державна система управління-це свого роду унікальна соціальна мережа, і це потрібно використовувати. Існує поняття "дифузія інновацій", яке визначає способи поширення нових технологій. Оскільки держапарат так чи інакше задіяний у всіх без виключення сферах, то він є "ідеальним провідником" для передачі і впровадження інновацій. Тому держава має виступити основним ініціатором технологічного перетворення країни, а також основний споживач інновацій.

Про минуле і майбутнє

Безумовно, в координатах планової економіки СРСР Україна відігравала одну з провідних ролей у сфері високих технологій (від підготовки кадрів до випуску готової продукції). Але як тільки перестали надходити плани і рознарядки система показала свою закостенілість і неможливість адаптуватися в умовах відкритого ринку і конкуренції. Провина держави,швидше, не в тому, що не було прямої фінансової підтримки, а в тому, що не були створені необхідні умови для самостійного розвитку. Потенціал тієї системи частково вдалося зберегти і дотепер. Сьогодні Україна технологічно відстає від провідних країн, і розрив продовжує поглиблюватися. Так, у нас є чим пишатися, є точкові перемоги і успіхи, але цього недостатньо. В горизонті 5-10 років звичайно ж збільшення розриву не буде помітним, але з часом ми ризикуємо опинитися та закріпитися на задвірках розвиненого світу. Розраховувати на світовий ріст попиту на продовольство не доводиться (з тієї причини, що зростання народонаселення, зміна клімату і т. п. спровокує появу нових технологій, здатних забезпечити людство продуктами харчування), і тому позиціонування України як світової житниці, звичайно ж, добре, але досягти істотного прориву за рахунок тільки агросектору в принципі неможливо.

Про стратегії

Основу Стратегії формують такі компоненти:

1. Створення сприятливого середовища, шляхом впливу на макроекономічні чинники. З одного боку макроекономічні фактори є необхідними (але недостатніми) умовами розвитку, з іншого вони визначають еволюцію системи в довгостроковій перспективі. В якості класифікації макрофакторів обрано модель економіки знань, яка передбачає групування за напрямами:

- економічний режим (тарифна та регуляторна політика)

- розвиток інновацій (інноваційна інфраструктура, науковий супровід, захист та охорона прав об'єктів інтелектуальної власності)

- розвиток ІКТ інфраструктри (ключовий фактор для цифрової економіки)

- розвиток освіти (підтримка та розвиток інтелектуального капіталу, вищої та професійно-технічної освіти)

2. Синтез перспективних напрямків інтенсивного впровадження інновацій і знань з використанням сучасних технологій. Як вже зазначалося, використання секторального підходу неактуальне, тому доцільніше говорити про інтегральні напрямки. Під час вибору напрямків було враховано:

-Можливості та конкурентні переваги України: кваліфікований і освічений людський капітал низька вартість робочої сили, запаси земельних ресурсів, географічне розташування, сировинна ресурсна база.

- Ключові компетенції: високий рівень підготовки і значна кількість фахівців інженерних та природничих спеціальностей, ІТ-фахівців, розподілена транзитна інфраструктура, багатогалузева промислова інфраструктура, аерокосмічна галузь, зростаючий агросектор.

- Фактори довгострокового попиту на внутрішньому і на зовнішньому ринках. Внутрішній попит - модернізація транспортної та енергетичної інфраструктури, розвиток військово-промислового комплексу, зменшення енергоємності продукції, енергозбереження, імпортозаміщення, підвищення продуктивності праці в промисловості та АПК; зовнішній попит – створення нових матеріалів і компонентів, створення високотехнологічних сервісів і цифрових робочих місць, зниження собівартості та аутсорсинг бізнес-процесів.

Також до уваги було взято висновки і рекомендації з роботи " Форсайт економіки України. наук. керівник проекту акад. НАН України М. З. Згуровський". Таким чином, вдалося синтезувати такі інтегральні напрямки:

- розвиток інноваційної екосистеми;

- розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ);

- застосування ІКТ в АПК, енергетиці, транспорті та промисловості;

- високотехнологічне машинобудування;

- створення нових матеріалів;

- розвиток фармацевтичної та біоінженерної галузі.

Окремий акцент на ІКТ цілком обґрунтований, якщо взяти до уваги той факт, що підвищити конкурентоспроможність можливо за рахунок інновацій. У 21 столітті (нагадаємо, в епоху переходу від 3-ої до 4-ої технологічної революції) значна кількість інновацій, так чи інакше, засновані на застосуванні ІКТ технологій і рішень. Тому ІКТ (інформатизація, дигіталізація) це свого роду "інноваційна ін'єкція" в тому числі і традиційні напрямки з метою вивести їх на новий якісний рівень.

Відмінною рисою цієї стратегії є форма її реалізації. Як правило, будь-яка стратегія в Україні складна як за формою так і за змістом. За результатами затвердження по ланцюжку змінюються або вносяться зміни в нормативно-правові акти, історія розтягується на багато років. До того ж зміна поколінь, влади, адміністративної структури призводить до розпорошення результатів. Тому однією з форм реалізації Стратегії є проектний підхід, а саме "TOP 5 ActionPoints" – набір ключових проектів:

  • Офіс Високих Технологій (HighTechOffice), - програма підтримки інноваційних проектів.
  • Розвиток експортно-орієнтованої інноваційної екосистеми – програма створення екосистеми комерціалізації знань.
  • Цифровий порядок денний для України (DigitalAgenda) – програма тотальної інформатизації.
  • "Залучення" інноваційних ТНК (Welcome MNC) - програма заохочення та залучення світових високотехнологічних лідерів до розвитку виробництва, проведення наукових досліджень і створення робочих місць в Україні.
  • "Високотехнологічна нація" (HighTechNation) – програма популяризації високих технологій, науки і техніки для населення України, насамперед у молодіжному середовищі.

Виконання зазначених програм дозволить запустити маятник трансформації економіки, а також генерації, трансферу та комерціалізації інновацій і не лише в традиційних для України сферах.

Розвиток високих технологій це шанс для країни зайняти гідне місце серед провідних країн світу. Стратегія для відсталої країни могла б полягати виключно в пошуку дешевого способу надолужити і наздогнати лідерів. В умовах розвитку технологій такий сценарій призведе до постійного відставання і на наступному колі наздогнати лідера буде коштувати все дорожче і дорожче. Україна володіє незаперечною конкурентною перевагою – людським капіталом, це наша точка опори, а значить у нас все є для того, щоб здивувати світ. Залишилася справа за малим – взяти і зробити. Стратегія це все лише документ, який окреслює один із шляхів розвитку країни. Важливі бажання та мотивація змінювати нашу країну на краще.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: