Правила виживання для банків

коментувати

За останні кілька років кількість банківських установ в Україні скоротилася на третину.

Ключова задача, яка стоїть перед банківським сектором і регулятором сьогодні – забезпечити стабілізацію діяльності банків, що залишилися, і сприяти створенню «буфера», який у разі можливих проблем в економіці в майбутньому допоможе банкам вистояти. Буфером може також виступити фінансування, що надається міжнародними фінансовими урядовими та неурядовими організаціями. У процесі досягнення завдання стабілізації банківського сектора з ринку можуть піти з різних причин ще кілька десятків банківських установ. За результатами діагностики банківської системи за замовленням МВФ ми можемо окреслити кілька ключових проблем, притаманних банківській системі в цілому.

Діагностики підтвердили думку експертів про серйозний рівень недокапіталізації всієї банківської системи, включаючи першу двадцятку. За моїми оцінками, обсяги дефіциту капіталу ТОП-20 банків як і раніше становлять до 100 мільярдів гривень. Основною причиною недостатності капіталу є визнання збитків від діяльності, у першу чергу в результаті формування резервів за активами банків з індикаторами знецінення.

НБУ поставився до цього дуже серйозно – проводиться ретельний моніторинг ситуації в системі, відносно ТОП-20 банків сформовані і практично узгоджені плани докапіталізації. Мова йде про продовження підвищення вимог до капіталізації (7% у наступному році, 10% – через три роки).

Є очікування, що акціонери далеко не всіх банків в найближчі три роки зможуть знайти необхідні для виконання цих вимог грошові кошти. Адже для власників/акціонерів банків вимога НБУ означає, що вони повинні отримувати необхідні гроші з обороту в небанківському секторі з підконтрольних їм діючих компаній, якщо у них такі є. Відповідно, у них виникає дилема: або послабити діючі компанії небанківського сектору, або піддати свої банки ризику невідповідності вимогам регулятора по капіталізації. На жаль, в умовах стагнуючого ринку та нерозвиненість фінансових інструментів інших джерел залучення коштів практично не залишається.

Раніше питання докапіталізації вирішувалося досить просто. Видавалися кредити, або здійснювалися операції з цінними паперами, що дозволяло виводити кошти банку на певні особи з подальшим довнесением в статутний капітал. Ланцюжок угод міг бути коротким або довгим. Але результат один – за допомогою спеціально структурованих операцій з'являються гроші для внесення в статутний капітал. Зараз регулятор жорстко взявся за контроль цих операцій: застосовуючи вимоги щодо розкриття фінальних бенефіціарів, структур підпорядкування і пов'язаних сторін; застосовуючи відповідні нормативи, які обмежують обсяги операцій з пов'язаними сторонами; перевіряючи джерела наповнення капіталу. При послідовних і правильно організованих зусиллях НБУ прозорість банківської системи має суттєво покращитися. Але якщо грошей у власників немає, а від банку відмовитися вони не хочуть, то, швидше за все, не залишиться іншого шляху, крім як застосовувати різні схемотехніки для зниження показника контрольного нормативу. Наприклад, здійснювати взаємні перерозміщення в активи інших банків, щодо яких позичальники не є пов'язаними сторонами. Таким чином, проблема з недостатністю капіталу може зберігатися, а проблема кредитування пов'язаних сторін – посилюватися. Крім того, постраждає прозорість всієї банківської системи.

На сьогоднішній день серед багатьох банків, включаючи великі, частка кредитування пов'язаних сторін досить висока, і це є серйозною проблемою для банківської системи. Ситуація ускладнюється тим, що у діючих регулятивно-нормативних документах, які використовуються для відповідних нормативів банківського контролю, визначення кредитування пов'язаних сторін відрізняється від трактування, що застосовується у Міжнародних стандартах фінансової звітності. Вимоги нагляду щодо дотримання певних нормативів з кредитування пов'язаних сторін посилюються, і банки просто зобов'язані їх виконувати. Зрозуміло, що в умовах стагнації ринку кредитування швидко змінити структуру кредитного портфеля буде дуже складно. Якщо Нацбанк цього не врахує і замість пильного моніторингу ситуації з пов'язаними сторонами почне застосовувати жорсткі санкції, банки можуть не витримати тиску.

Мабуть, банкам необхідно розглядати всі можливості для докапіталізації. Найбільш очевидний шлях – внесення умовно вільних грошових коштів. Слабо реалізований в умовах слабкої економіки, низької маржинальності корпоративного бізнесу та низького доступу до дешевих ресурсів на зовнішніх ринках капіталу. Можливим є розмивання власності деяких найпривабливіших банківських установ за допомогою продажу істотних пакетів акцій новим вітчизняним акціонерам, які раніше з різних причин не особливо цікавилися банківським бізнесом і заробляли в інших секторах економіки. Що більш ймовірно, банківську систему чекає серйозний процес примусового об'єднання тих, хто захоче вистояти. «Примусового», тому що, якщо власники цього не захочуть робити або не зможуть домовитися, вони втратять активи, так як альтернатива – ліквідація банку. Ще один пункт, який можна виділити – технічний. Банки будуть продавати умовно непрацюючі активи, виводити їх за межі банків за реальні гроші з тим, щоб подальше погіршення стану активів не призводило до формування резервів та «з'їдання» капіталу. Я припускаю, що ми побачимо якусь комбінацію всіх трьох варіантів і, звичайно ж, скорочення кількості банків на ринку. Ми очікуємо, що до кінця 2017 року банківський сектор скоротиться до рівня 50 банків максимум.

Ще один з викликів, що стоїть на порядку денному у банкірів – це впровадження системи управління ризиками, яка включає і систему раннього оповіщення про погіршення якості кредитів, методики оцінок, що застосовуються тим чи іншим банком, управління ціновими ризиками в рамках операційної моделі банку, а також автоматизацію і параметризацію кредитних портфелів. Сюди ж відноситься створення адекватних баз даних та історичної інформації – це мінімум, необхідний банкам, щоб вижити в нових умовах.

Характерно, що МСБО 39 за умови правильного застосування, дає зріз якості активів у вартісному вираженні і дозволяє бачити стан якості активів. Але на практиці це працює не у всіх банках, що є однією з першопричин недостатності капіталу в банківській системі. А вже через півтора року буде введено МСФЗ 9, що передбачає принципово нові підходи до формування резервів і може привести до істотного збільшення резервів від 40 до 60%.. Правильне застосування МСБО 39 могло б полегшити процес переходу, даючи необхідну базу та історичні дані, які застосовуються в МСФЗ 9.

В цих умовах НБУ залишається ставитися до ситуації конструктивно: м'яко контролювати і коригувати скорочення обсягів операцій з пов'язаними сторонами, при цьому вимагаючи від банків адекватного застосування МСФЗ до оцінки активів і формування резервів, дотримуватися стратегії докапіталізації системи, постійно проводячи оновлення результатів діагностики і коригуючи плани щодо докапіталізації. Такий підхід більш прийнятний в нинішніх умовах і призведе до поступового вирівнювання ситуації.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: