Якою буде економіка майбутнього

коментувати

Welcome to the feature — досить модний зараз слоган для будь-якої сфери діяльності, адже на порозі чергова технологічна революція, яка кардинально змінить в планетарному масштабі основи життєдіяльності людства.

Як зазначив в Давосі'2016 швейцарський економіст Клаус Мартін Шваб, "такого масштабу і складності змін людству ще ніколи не доводилося відчувати", бо основним результатом четвертої НТР прогнозують фатальне поглиблення соціальної нерівності. Мабуть, і не варто пояснювати, що стоїть за руйнуванням ринків праці, коли роботи почнуть замінювати живих людей, коли побачення з штучним інтелектом зійде з екранів фантастичних кінострічок, а наступ технічної сингулярності перетворить нашу планету в один гігантський комп'ютер.

Отже, вже до середини XXI століття світ буде зовсім іншим. Це закономірно і зумовлене життєвими циклами розвитку цивілізації, в еволюції якої настає постіндустріальна епоха. Однак нехай вас не бентежить додаток «пост», який насправді зовсім не означає повернення до минулого. Це насамперед пояснення суті змін в економіці, які відбуваються у переході людства до інноваційності подальшого руху. Так, ще Адам Сміт підкреслював роль інновацій як загальноекономічної закономірності і одночасно спонукального мотиву прогресу суспільства в цілому.

І ті, хто перші і найбільш вдало здійснили назрілу (вистраждану, обумовлену ринком, потребами споживачів — ваш вибір) інновацію, ті і винагороджуються надприбутками або соціально-політичним успіхом. Чому ж тоді ця рушійна сила, яка безумовно підвищує результативність діяльності людини в усіх аспектах, не змогла допомогти запобігти світовій кризі, уникнути глобальних змін в економіці не тільки країн, що розвиваються, але й розвинених? І що таке насправді інноваційний прорив, за якого після останнього Давосу раптом заговорили усі — політики, вчені, практики? В чому суть тих нововведень, які допоможуть вдосконалити наш світ?

Останні 20-30 років наукові інновації дрімали в очікуванні чергового еволюційного циклу, який, до того ж, припускає наявність певного обсягу інвестицій, що стало досить проблематичним через кризу, військові дії, політичну нестабільність тощо. Так, країни з розвиненою економікою досить довго генерували проривні інновації (від пороху до мікропроцесорів), які дозволяли їм в умовах обмеженості природних ресурсів полегшити доступ до сировинних запасів третіх країн. Так і жили за принципом «ти — мені, я — тобі», тобто передові країни виробляли необхідні іншим товари з високою доданою вартістю, країни третього світу розплачувалися ресурсами і дешевою робочою силою. Це — один із чинників, який спровокував так звану інноваційну паузу. Адже якщо раніше інвестори вкладалися в компанії, що володіли перспективними технологіями (залізні дороги, автовиробництво, напівпровідники, комп'ютери і ін), то ще до недавнього часу точками прикладання інвестицій були спекулятивні, не пов'язані з інноваціями сфери діяльності. Тому й виникала надлишкова пропозиція грошей на фінансових ринках і ринках нерухомості, що призвело спочатку до стрімкого зростання цін та створення відповідних «бульбашок» і «пірамід», а потім через істотну різницю між очікуваною і фактичною дохідністю — до різкого скидання інвестицій і падіння цих ринків.

Однак, думаю, буде абсолютно правильним не розпорошуватися на проривні технології ХХІ століття в цілому, хоча було б цікаво поговорити і про інтелектуалізацію телекомунікаційних і комп'ютерних систем, і про альтернативні джерела енергії, гібридні види транспорту або генетично модифіковані організми, впровадження нанотехнологій в людський мозок тощо.

Важливіше, вважаю, зосередитися на сценарії інноваційного прориву на основі економіки розуму, покликаної усунути диспропорцію між цунамі четвертої науково-технічної революції і духовним розвитком людства. І хоча Україна впевнено увійшла в ТОП-50 рейтингу інноваційних економік, так само актуальними залишаються теми переходу рубікону нової технологічної ери, обумовлених нею соціальних викликів та кардинальних змін, розриву послідовних та ефективних зв'язків теорії з практикою, науки з освітою, яскравих презентацій — з реальним станом речей в економіці.

Яким же чином можливий інноваційний прорив в Україні в найближчі непрості роки, коли економіка країни перебуває в занепаді, а рівень життя населення не просто достатньо низький? Цілком очевидно, що ще довго буде зберігатися сировинна спрямованість економіки — галузеву структуру неможливо відновити за 2-3 роки.

Однак визначити пріоритетні для інвестицій галузі надважливо вже сьогодні. І в цьому списку безумовно повинні знаходитися такі наукомісткі виробництва, як авіакосмічна та нафтохімічна промисловість, судно - та машинобудування, медицина і електроніка, біо - і нанотехнології, що представляють високотехнологічний комплекс країни, здатний стати тим локомотивом, який витягне нас з кризи.

І якщо реально буде обрана та реалізована стратегія інноваційного прориву, коли сили науки, бізнесу, освіти та держави сконцентруються на вивченні та поширенні базисних інновацій нового століття, постіндустріального суспільства, в України з'явиться шанс радикально модернізувати не тільки провідні галузі економіки, але і соціум в цілому.

Для цього у нас є чимало, і насамперед — багатий інтелектуальний потенціал, щоб не пасти задніх і, сподіваюся, не залишитися у стані країн-дауншифтерів, які, за словами Германа Грефа на Гайдарівському форумі'2016, вже програють у конкурентній боротьбі на світових товарних ринках і ринках капіталів.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: