Пити чи не пити – ось в чому питання

коментувати

Протягом останніх кількох тижнів в Україні перейшли в наступ прихильники "індустріальної політики" (активного державного втручання, наприклад у вигляді інвестицій, привілеїв, протекціонізму тощо з метою розвитку окремих галузей і підприємств, особливо в промисловості).

Прийняті в першому читанні законопроекти, що наділяють податковими пільгами «індустріальні парки»; уряд (за ініціативою Прем'єр-міністра) утворив Національний комітет з промислового розвитку на чолі з колишнім регіоналом; в МЕРТ відроджується сумно відомий департамент промислової політики...

Все це аргументується тим, що, мовляв, «в інших країнах працюють подібні інструменти», та й взагалі – «нам же потрібно дати поштовх розвитку, а як же інакше це зробити»? Як відомо, будь-яка складна проблема має принаймні одне, просте й очевидне, неправильне рішення – це саме той випадок, і я, як фахівець з інституційної та політичної економікм, готовий дуже переконливо пояснити всім охочим, чому саме. Напевно, потрібно буде написати про це велику і серйозну статтю.

Але, на щастя, суть питання можна зрозуміти на простому побутовому прикладі: Індустріальна політика – це вживання спиртного. Немає такої країни, де держава утрималася б від спокуси «покермувати» економікою в тому чи іншому вигляді. І, точно так само, майже всі хоч раз пробували алкоголь, а багато п'ють його регулярно – з тієї ж причини: корисно це чи ні, але, дуже важко втриматися від спокуси зробити собі краще тут і зараз. Плюс, звичаї, приклад інших, і т. д. Так, все ж, це шкідливо чи корисно? Основний аргумент прихильників «індустріальної політики»: «якщо всі успішні країни так роблять (робили), і є очевидний ефект – значить, корисно».

Але це – улюблений прийом шахраїв, які експлуатують поширену логічну ілюзію, відому під назвою «помилка того, хто вижив». Насправді, з того, що всі успішні люди (може, за рідкісним винятком) принаймні на якійсь стадії свого життя вживали спиртне, а деякі – навіть зловживали, ніяк не випливає, що саме тут лежить ключ до успіху. Навіть якщо в якихось випадках, наприклад, музикант каже, що написав геніальну пісню, надихнувшись з допомогою пляшки коньяку)). Адже пили спиртне – всі, а успішними стали небагато. Більш того, ми знаємо набагато більше людей (правда, в основному – куди менш відомих), яких зловживання алкоголем звело в могилу, або зробило недієздатними.

Ось і з країнами так само... «Ну, і якщо не допоможе – то гірше вже точно не зробить! – відступають на наступну позицію любителі «покермувати», – шкоду-то ніхто не довів!». Так, дійсно, не довів – в тому сенсі, що ні індустріальну політику, ні алкоголь, немає достатніх підстав вважати абсолютним злом. Це правда, що здоровим дорослим людям помірні дози алкоголю, принаймні, не завдають істотної шкоди. Як, мабуть, і помірні дози "індустріальної політики" – країнам з хорошим рівнем держ. управління, та й взагалі розвиненим.

Ось корисні вони чи ні – тут чітких доказів отримати не вдалося (в обох випадках), тому залишається простір для «точок зору», «позицій», «переконань», і т. д. Тим більше, що якість «напоїв» теж має значення: від паленої горілки, якою бавляться гультяї – можна й копита відкинути, а благородні напої, які споживаються багатіями, однозначно менш шкідливі. Я особисто вважаю індустріальну політику злом, але, як сумлінний вчений, визнаю, що в описуваному випадку (ще раз: країн з високою якістю державного управління) це моя думка, не підкріплена достатніми незаперечними емпіричними доказами.

Однак, є випадки, коли алкоголь категорично протипоказаний і в будь-якій формі – при ряді хвороб та вроджених дефектів (у деяких етносів, наприклад північноамериканських індіанців, генетично відсутні потрібні ферменти); дітям; а також вилікуваним від алкоголізму. Також, немає двох думок серед фахівців з приводу великих доз, особливо які вживаються регулярно – аргументи з розряду "мій дід щодня випивав по літру самогонки, і прожив здоровим до 95 років" свідчать тільки про видатне здоров'я діда, і більше ні про що.

Знову ж таки, повна аналогія з «індустріальною політикою»: країнам з незрілими державними інститутами, а також тим, що страждають високим рівнем корупції, і т. д. вона протипоказана стовідсотково, зокрема Латинську Америку подібні підходи свого часу загнали в повну ... ну, як би це м'якше сказати ... стагнацію (причому, що характерно, в той час – за підтримки міжнародних фінансових організацій). Само собою, ті, що бажають заробити – за рахунок інших! – на усіляких привілеях, які роздають в рамках «індустріальної політики» про це воліють не згадувати.

А треба б частіше озиратися на подібні приклади, адже Україна, з такої точки зору – це дитина північноамериканського індіанця, яка страждає важкою формою пакреатиту, та ще й «зашита» від алкоголізму, який ледь не звів її в могилу (на початку і в середині1990-х). А тепер питання: чи можна такій дитині вирішувати «пити чи не пити», ґрунтуючись на аргументах виробників алкоголю та рекламі їх продукції?

PS. Індустріальна політика – далеко не єдиний спосіб досягти високих темпів зростання. Але про це – іншм разом

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: