Ми все одно заплатимо за російський газ

коментувати

Заборона на імпорт нафтопродуктів з Росії, про яку вчора заявив Арсеній Яценюк, не на жарт сколихнула громадськість.

Преса пише про зникнення російського бензину, хоча його з РФ ми фактично не купуємо вже багато років – там брак цього продукту. Наймасовішим ж рядком у поставках є дизельне паливо (ДП). У першій половині минулого року його частка на ринку ДП досягала 30%, можливо, була б ще вищою, якби сама російська влада не закрили експорт ДП в Україну в жовтні 2015 року.

Однак в російському експорті є ще одна позиція, яка є дуже впливовою на внутрішньому ринку. Це – скраплений газ, який все частіше використовується в Україні як моторне паливо, витісняючи бензин. За моїми останніми даними, на кожні 10 літрів проданого бензину на середньостатистичній українській АЗС вже припадає майже 8 літрів скрапленого газу. При цьому дизпалива на 10 л бензину продається 12 літрів. Між тим за результатами I кварталу 2016 р. частка російських постачальників пропан-бутану на українському ринку впритул наблизилася до 45%.

У цьому ключі ймовірна заборона на постачання зрідженого газу з Росії виглядає набагато більш загрозливим. В 2015 р. дизпаливо надходило з десяти джерел, тоді як 94% імпорту скрапленого газу – лише з двох: Росія і Білорусь.

Чи є життя після такої заборони? Треба сказати, що це питання курсує по ринку від самого початку бойових дій в Донбасі, через який, до речі, приходив майже весь імпорт з РФ.

Будучи під боком у одного з найбільшого виробника енергоресурсів, Україна ніколи особливо не потребувала інших джерелах поставок. На це далекоглядно була спрямована і держполітика в енергетичній сфері. Тепер ситуація інша.

В першу чергу, звернемо увагу на Польщу, яка є справжнім хабом скрапленого газу у Східній Європі. Польський ринок, один з найбільших в Європі, аналогічно живиться з Росії. Останнім часом поляки диверсифікують джерела поставок, беручи газ з півночі, де розташовано ще більше скупчення ресурсу – кущ АРА (Амстердам-Роттердам-Антверпен). Північно-Західна Європа в свою чергу віднедавна активно освоює пропан з США, де він виробляється в надлишку і його вартість переважно складається лише з транспортування через океан. Більше того, вже зафіксовані поставки американського пропан-бутану в Туреччину.

З 2010 р. ми проводимо одні з найбільших конференцій щодо зрідженого газу – LPG Ukraine. На подію стабільно приїжджають гості з Польщі, Словенії, Сербії, Угорщини. Ще шість років тому делегати зі Східної Європи цікавилися одним питанням – закупівля газу у росіян, казахів і «сябрів». Зараз же європейці почали пропонувати свій «на Україну». Наприклад, в минулому році компанія зі Словенії пропонувала газ з відвантаженням з власного сховища за ринковими цінами. Вартість його доставки до українсько-угорського кордону – близько €40, що нівелювало всю економіку. Але: у разі потреби постачальник обіцяв ресурс у Львові через три дні оплати.

Загалом, газу вистачає, а його вартість для України завжди буде дорівнювати ціні російського плюс витрати на логістику (ну і з невеликим собі приварком трейдера). Якщо в грошах, то це $50-60 на тонні газу або 0,85-1 грн на літрі. При сьогоднішніх цінах це до 15%. В цілому, враховуючи, що газ в останні два роки і так непристойно дешевий, таке зростання споживач «проковтне».

Диверсифікація коштує грошей, це факт. Успіх російських постачальників в Україні обумовлений низькою вартістю їх продукції. Росія – один з найбільших виробників скрапленого газу в світі і це паливо в країні в стабільно великому надлишку на відміну від тих же бензинів, з яким регулярно там трапляються дефіцити. З експортом теж не все так солодко. На відміну від дизпалива, далеко не весь скраплений газ російського виробництва проходить європейські вимоги якості. Це підстьобує росіян до наполегливої боротьби за ринки збуту, де найефективнішим інструментом залишається ціна. А в умовах, коли логістика на низькому ринку «з'їдає» до 80% ціни продажу, найближчі ринки найбажаніші, і Україна з її зростаючим споживанням – те, що треба.

Сьогодні єдиний конкурент росіян в Україні – Білорусь, яка має велику перевагу в логістиці. Що буде, коли канал постачання з РФ закриється, ми вже знаємо. У вересні 2015 року найбільший постачальник – «Роснефть» - в силу невідомих причин майже на місяць припинив поставки. Відхід з ринку трейдера такого масштабу оперативно накрутив ціни у всій Східній Європі. Українські трейдери відзначають, що якби ще пара тижнів такого «голодування» і ресурс точно б почав просочуватися з Заходу. Не виключено, що порти в Одесі та Іллічівську, які відвантажують зараз транзитний газ на морі, вирішили б переорієнтуватися на перевалку газу на територію країни. Я не сумніваюся, що в осяжній перспективі всі ці стежки будуть протоптані. Не виникає сумнівів і в тому, що в підсумку до нас потрапить той же російський газ, тільки він буде дорожче на розмір логістики і маржі європейського трейдера. Білоруський газ, який подорожчав, до речі, аналогічно зроблений із російської сировини.

Так що без газу не залишимося, як не залишиться Росія без нашого ринку. Запрацюють росіяни, запрацюють білоруси, зароблять європейські трейдери. Оплатимо все це – ми.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: