Обмінний курс залишається важливим для монетарної політики НБУ – віце-голова BlackRock Філіпп Хільдебранд

Філіпп Хільдебранд під час виступу на конверенції в НБУ

Філіпп Хільдебранд під час виступу на конверенції в НБУ

Реформу банківської системи, яку останнім часом проводить Національний банк України під керівництвом Валерії Гонтарєвої, схвально оцінюють міжнародні експерти і нещадно критикують в Україні. Регулятору у нас закидають девальвацію гривні, масове банкрутство банків, через надто негнучку політику та відсутність кредитування.

Такий дуалізм не випадковий, адже НБУ проводить реформи за лекалами, які з’явилися в світі після фінансової кризи 2008 року. Та не всяке лекало можна бездумно використовувати, не зважаючи на специфіку країни. Про це йшлося під час Міжнародної дослідницької конференціі НБУ, що відбулася в Києві в середині травня.

В ході цієї події НВ Бізнес обговорило українську банківську реформу і роль, яку повинен грати НБУ,  з відомим в світі економістом членом так званої Групи тридцяти Філіппом Хільдебрандом. В минулому він очолював центробанк Швейцарії, а зараз є віце-головою міжнародної інвестиційної компанії BlackRock, яка керує капіталом у $4,6 трлн. Він розповів про те, що яку роль в країні має відігравати сучасний центробанк.

Зокрема йшлося про те, як швидко треба закривати проблемні установи і чи завжди правильно зосереджуватися лише на досягненні запланованого рівня інфляції, нехтуючи підтримкою курсу національної валюти.

Для того, щоб розмова виявилася менш теоретичною, в ній взяв участь заступник голови НБУ Владиславом Рашкован.

НВ: Ми звикли до того, що в світі існують центробанки. Але так було не завжди, і не обов’язково буде у майбутньому. Тож яке майбутнє для центробанків у світі?

ХІЛЬДЕБРАНД: Я думаю, що під час кризи ми навчилися двом речам. Коли все йде нормально, незалежні центробанки мають дуже важливе завдання -- створювати монетарне середовище, яке б сприяло максимальному зростанню добробуту. Тобто таке, в якому ціни стабільні у середньо та довгостроковій перспективі. Під час кризи роль центробанку інша. Він має діяти швидко і рішуче -- надавати ліквідність, там де це необхідно, активно допомагати вирішувати кризу, консолідувати банківську систему. Я думаю, що обидва напрямки дуже важливі і обидва будуть дуже важливими у майбутньому.

НВ: Оглядаючись назад, на кризу, чи можете ви сказати, що центробанки мали б щось зробити інакше?


Віце - голова ІК BlackRock Філіп Хільдебранд вважає , що під час кризи центробанки повинні діяти жорстко і швидко
Віце - голова ІК BlackRock Філіп Хільдебранд вважає , що під час кризи центробанки повинні діяти жорстко і швидко


ХІЛЬДЕБРАНД: Якщо говорити про загальні уроки, то я б сказав, що під час гострої кризи, чим швидше і рішучіше діє центробанк, тим краще в довгостроковій перспективі. У деяких країнах це важко робити через існуюче законодавство і частково з політичних причин. Що до мене, то я переконаний,  чим довше центробанк змушений чекати перш ніж зважиться на рішучі кроки, тим гірші і тим триваліші будуть наслідки. Тому так важливо, щоб центробанк був незалежним і компетентним, щоб в ньому були люди, які добре знаються на технічних деталях і можуть все зробити правильно, коли потрібно діяти рішуче.

НВ: Владиславе, з огляду на сказане й те , що відбувається в Україні, скажіть, який найбільший виклик для центробанків у майбутньому?

РАШКОВАН: Центробанки, особливо у країнах G-20, вже значно знизили рівень інфляції. Це призвело до пониження відсоткових ставок, а у деяких країнах навіть до встановлення від’ємних ставок – і облікових, і навіть банківських. А як залучати інвесторів, коли дохідність банківського бізнесу під питанням? З  іншого боку на центробанки покладено важкий тягар регулювання багатьох банківських операцій, починаючи з управління активами і закінчуючи позиками і залученням депозитів. Жорстке регулювання призводить до того, що ці операції поступово залишають банківський сектор і переходять у так званий тіньовий банкінг, який у більшості країн не регулюється. Ось про про що центробанки в усьому світі мусять думати.

НВ: А що ви думаєте про це?

ХІЛЬДЕБРАНД: І в усьому світі, і в Україні центробанки, завдяки активним заходам не допустили повторення Великої депресії і колапсу фінансової системи. Але для того, щоб рухатися вперед, самого лише регулювання і моніторингу не достатньо. От наприклад в Україні, центробанк досяг визначних результатів як у стабілізації макроекономічного становища, так і у реформуванні своєї роботи. Але якщо Україна хоче повернутися на шлях сталого розвитку і процвітання, то наступний крок не зможе зробити лише Центробанк. Ініціатива має йти головним чином від політиків. Це стосується реформ і інших кроків, які стануть фундаментом для майбутнього зростання.

НВ: Від керівництва НБУ ми чули, що регулятор намагатиметься перетворити цю установу на сучасний центробанк. А як має виглядати сучасний центробанк?

ХІЛЬДЕБРАНД: Під час свого візиту, я побачив, що Нацбанк багато в чому дуже схожий на сучасний центробанк. Наведу один приклад.  На мій погляд, одним із важливих кроків програми стабілізації в Україні була консолідація банківської системи. Наскільки я розумію, що понад 70 банків було закрито. Це дуже вражає. Дехто скаже, що Європі є чого повчитися з українського досвіду. Адже цілком зрозуміло, що без добре структурованої і добре капіталізованої системи важко сподіватися на зростання.

НВ: І чому ж саме Європі можна в нас повчитися?

ХІЛЬДЕБРАНД: Вона може навчитися тому, що для того, щоб стабілізувати ситуацію, треба мати мужність вирішувати проблеми неефективних недокапіталізованих банків. І часом, якщо це потрібно, треба бути готовими до консолідації банківської системи. І дозволити деяким банкам припинити бізнес, або закрити їх. Тут Європа має звернути увагу на досвід України.

НВ: Дуже схвальна оцінка дій НБУ. Але, все ж таки,що нашому регулятору варто було б робити далі?


заступник голови НБУ Владислав Рашкован пояснює, з чим пов'язана девальвація гривні
заступник голови НБУ Владислав Рашкован пояснює, з чим пов'язана девальвація гривні


РАШКОВАН: Те що називається сучасним центробанком сьогодні, не обов’язково буде таким через десять років. Але головне, щоб був прогрес. І щоб ми йшли в ногу зі змінами, що відбуваються в Європі. Зараз у Європі в значний мірі змінюється банківське регулювання. Утворюються єдині наглядові механізми. Механізми банківських резолюцій. Ми також працюємо з цим. Ми близько співпрацюємо з Європейським центробанком. Це також частина нашого бачення. Національний банк України хоче стати частиною сім’ї європейських центробанків. І тому ми маємо й далі рухатися вперед.

НВ: А про які зміни ми тут говоримо?

ХІЛЬДЕБРАНД: Я думаю, в Європі  найбільшою зміною є створення Банківського союзу [наглядова і дозвільна система ЄС – НВ]. Зокрема вона передбачає створення механізму нагляду. Він дозволяє Європейському центробанку через загальноєвропейські наглядові механізми брати на себе відповідальність, наглядати та оцінювати роботу найбільших європейських банків, а це 130 установ. Це дуже й дуже важливий крок в напрямку європейської інтеграції. Адже не можливо й думати, про європейську інтеграцію з фрагментованою банківською системою. На протязі останніх років найбільш важливими кроками в напрямку розвитку банківської системи ЄС були консолідацію нагляду за банками в Європі, з подальшими заходами з рекапіталізації банківської системи.

НВ: Україна, наскільки я розумію, теж рухатиметься в цьому напрямку. Але ж ми не є частиною Євросоюзу. Чи йдеться про щось інше?

ХІЛЬДЕБРАНД: Ось що я скажу з цього приводу. Є найкращі практики, які з’явилися під час кризи, і наскільки я розумію, Нацбанк України працює для того, щоб їх застосовувати в Україні. І я б сказав дуже успішно.

НВ: З самого початку реформ, НБУ казав, що не буде утримувати національну валюту, а сфокусується на таргетувані інфляції. Як результат наша валюта знецінилася утричі всі цим незадоволені. Як ви думаєте, це була правильна політика? Чи треба НБУ продовжувати її, чи може регулятор натомість мусить більше виступати в інтересах суспільства?

ХІЛЬДЕБРАНД: Чесно кажучи, на протязі десятирічь, і особливо з огляду на досвід кризи, ми впевнилися, що цінова стабільність – це дуже важливо. І це основа довгострокового економічного зростання і добробуту. Тому дуже важливо створювати і підтримувати умови для цінової стабільності. А все інше має робитися з огляду на те, як досягати цієї мети.

Криза також навчила нас ще й того, що ми можливо ігнорували раніше – до 2008 року. Ми зрозуміли, що цінової стабільності недостатньо. І в якійсь мірі навіть можна сказати, що частково кризи виникла тому, що ми фокусувалися на ціновій стабільності і ігнорували фінансову стабільність.

Тому, я можу припусти, що  сучасний центробанк у майбутньому муситиме фокусуватися на ціновій стабільності – тут нічого не змінилося. Але ми також навчилися, що вкрай важливо мати збалансовану і стабільну фінансову, збалансовану і стабільну банківську систему в якій є конкуренція.

НВ: А як що до Національної валюти?

ХІЛЬДЕБРАНД: Національна валюта – це частина того, що складає загальну монетарну систему. У малих відкритих економіках, якою ви є, національна валюта дуже важлива. Чим більшою і чим закритішою є економіка, тим менш важливою є національна валюта. Ось Швейцарія також дуже маленька і відкрита економіка. І тому національна валюта має дуже вагомий вплив на визначення монетарної політики. Але в решті решт основна мета – це цінова стабільність. В залежності від того, наскільки важлива національна валюта, й надається певна важливість. Але я б розглядав національну валюту як частину того, що ви повинні робити для досягнення цінової стабільності, а не навпаки.

НВ: Владиславе, вибачте, але мені здається, що сказане суперечить тому, що робив Національний банк. Ви казали, що національна валюта не так важлива, чи може я помиляюся?

РАШКОВАН: Я думаю, що ви частково помиляєтесь. Нещодавно Моріс Обстфельд, головний економіст МВФ, у своєму виступі  під час конференції, яку було організовано НБУ, розповідав, що обмінний курс з одного боку є ціллю, а з іншого інструментом. І кожен центробанк має напрацювати навички для того, щоб працювати з цією дилемою. 

Насправді, ми казали й раніше, що обмінний курс гривні до іноземної валюти – це дзеркало, яке відображає стан національної економіки. Коли економіка розвивається, коли вона почувається добре, гривню цінують. А якщо економіка падає, якщо є проблеми і хвороби економіки, може спостерігатися девальвація гривні. Проблема виникає коли цією логікою нехтують. Коли ви намагаєтеся штучно утримати курс національної валюти на рівні, який протирічить ринковим тенденціям, ви починаєте створювати в економіці структурні дисбаланси. Це те що ми вже спостерігали протягом багатьох років до 2014 року. І девальвація, яку ми спостерігали у 2014 році була результатом намагання зафіксувати курс протягом 2011,2012,2013-го років, коли курс штучно підтримувався за рахунок резервів Національного банку України. Фактично резерви проїдалися задля підтримки такої політики.

Одна справа- проводити структурні реформи, які б сприяли розвитку економіки та збільшенню експорту, що підтягувало би національну валюту до цього рівня. Але все було по-іншому. Фіксування курсу та відсутність реформ призводили до структурних дисбалансів. В країну надходило все більше імпорту. Оскільки курс був не ринковий, імпортувати ставало набагато вигідніше, ніж виробляти щось усередині країни.

НВ: Я хочу сформулювати проблему дуже просто: люди в нашій країні звикли думати в доларах. Це стосується цін, збереження грошей, накопичень, тощо. НБУ має їм допомагати в цьому, чи воювати з цим?

ХІЛЬДЕБРАНД: Знову ж таки, я цілком погоджуюся з тим, що сказав заступник голови. Україна -- мала відкрита економіка. Обмінний курс й надалі буде дуже важливим фактором, для формування монетарної політики для досягнення цінової стабільності.

Я думаю, що краще, що може зробити Нацбанк з огляду на довгострокову перспективу, це створити макроекономічну стабільність, цінову стабільність. Це стане підвалинами створення оптимального середовища для зростання.

Але цього, знову ж таки, буде недостатньо. Я ще раз хочу наголосити, що для майбутнього важливо, що коли ви стабілізуєте макроекономіку, важливо буде проводити політичні реформи, які зроблять зростання можливим. І це буде на користь всього народу України.

НВ: В продовження цього, які одна-дві речі важливі для Національного банку. Що,на вашу думку, їм варто було б робити?

ХІЛЬДЕБРАНД: Мені здається в Україні розуміють, що зробив Нацбанк за два роки. Він стабілізував макроекономічну ситуацію. Але як іноземний інвестор ось що я скажу: для того, щоб рухатися вперед, для того, щоб дійсно залучити значні інвестиції, політикам потрібно зробити все для того, щоб повернулася впевненість. Для цього потрібні економічні реформи, політичні реформи, які підтримуватимуть зростання по-друге, дуже важливо, щоб тут зайнялися питанням корупції в державних органах влади. Я думаю, що це найважливіший фактор, який вплине позитивно, чи негативно на залучення інвестицій.

У вашої країни дуже великий потенціал, наприклад сільське господарство, це та сфера де спостерігаються велика зацікавленість в Україні. Але для того, щоб дійсно з’явилися інвестиції, які б дійсно принесли користь всім українцям, треба щоб були зміни у цих двох сферах. І,звісно ж, ці завдання лежать поза межами відповідальності Національного банку.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Економіка ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: