"Хворі" банки загрожують сектору і економіці - голова Райффайзен банку Аваль Володимир Лавренчук

Голова правління Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук про проблеми та перспективи банківського сектору

Голова правління Райффайзен Банк Аваль Володимир Лавренчук про проблеми та перспективи банківського сектору

Одне з головних питань, яке турбує сьогодні бізнес та й широкий загал – коли нарешті банкопад завершиться активним кредитуванням за прийнятними ставками..

Хоча точно дати відповідь на це питання й неможливо, все ж можна окреслити фактори, від яких це залежить. Своє розуміння цього питання НВ Бізнес пояснив голова правління однієї з найбільших банківських установ Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук.

Як ви оцінюєте реформу, яку понад півтора роки проводить Національний банк?

– За своєю складністю ця реформа унікальна, а за масштабом викликів – екстраординарна. І тому великий респект тому, хто за цю реформу взявся і сміливо її впроваджує. Адже банки, які пройшли кризу 2008-2009 років і не зробили висновків, не внесли капіталу, не впровадили відповідних заходів з посилення контролів і зменшення ризиків - кризу 2014 року не пройшли. Закрито 74 банки, можливо, будуть ще. Адже ми точно знаємо,  що хворі банки загрожують сектору і економіці. Подібне трапляється у всіх країнах, і Україна тут не є винятком.  Ситуація, хіба що, ускладнюється через політичну, військову і економічну кризу.

– І на якому етапі ми знаходимось? Ця розчистка закінчилась чи вона ще буде продовжуватись?

– Хотів би сказати, що задача виконана… Але читаєш газети і бачиш: ще один банк або ще два банки вчора-позавчора закрились. На мій погляд, більша частина хворих банків визначена. Питання лише в тому, як поводитимуться акціонери. Внесуть капітал – значить, вважатимемо, що програма завершена, місія виконана, банківський сектор надійний, якісний і на нього можна спиратись підприємцям, організаціям, населенню. Це покажуть найближчі 3-6 місяців. Переважна кількість тих контактів, що маю я і наш банківський інститут, говорять про те, що наміри більшої частини інвесторів, які заявили про докапіталізацію, серйозні. Але можуть бути випадки, коли інвестори не внесуть грошей, як ми це бачили на прикладі банку «Хрещатик».

– На ваш погляд, чи потрібно було проводити таку радикальну реформу та закривати стільки банків? Чи можна було вчинити дещо ліберальніше?

– Ми в Райффайзен Банку Аваль однозначно вважаємо, що ця програма по виведенню з ринку слабих, безнадійних у фінансовому плані інститутів є вірною і, безсумнівно, її треба робити якомога швидше. Те, що наразі відбувається, є дуже швидким. І альтернативою цій програмі буде затягування відновлення економіки, затягування економічної кризи. Чим швидше розчиститься сектор, тим швидше на нього економіка може спиратись. Не може економіка спиратись на хворі банки. у них просто немає можливості дати економіці гроші. Це відтягування хвороби у безкінечний процес, це безнадійно видані кредити, які  не повертаються. І ця загроза для економіки не може бути довгою. Ми всі хочемо відновлення економіки, ми скучили за цим підйомом. Банківський сектор, друзі мої, не має альтернатив. Страхові компанії, пенсійній фонди, компанії, які потенційно є альтернативою банківському сектору, – це все в майбутньому. А зараз єдиний фінансовий сектор, який може дати економіці цей важіль, – це банки. І вони мають бути здоровими.

Реформу Національного банку дуже схвалюють на Заході та професійна спільнота. Натомість економісти, підприємці, навіть великі підприємці, вважають, що вони роблять щось не те. Чому так відрізняються погляди?

– Тут є більш ніж одна причина. По-перше, в Україні, я так думаю, є дефіцит професійної експертизи. З одного боку, у нас є високоякісна експертиза і є набір формул, знань і умінь, як прорахувати один з найкращих сценаріїв для стабілізації фінансового сектору. З іншого боку, є практика обговорення, яка базується на анекдотах та історіях минулого, кшталт: «Я колись в 2001 році зробив таке, чому ми не можемо вчинити так само?». Не можемо, друзі мої, тому що вже немає 2001 року і немає 2005 року. І фінансовий сектор, банківський особливо, і економіка знаходяться на іншому етапі взаємовідносин:  і регламенти інші, і важелі інші. Експертиза є, але нам треба більше популяризувати професійну дискусію.

Друга причина – це банківський сектор як такий. Якщо 74 банки закрито, то я знаю, що всі 74 банкіри виступали проти закриття. І я вважаю, що це теж непрофесійно. Якщо банк не має перспективи, то чесна поведінка банкіра  полягає в тому, щоб професійно закрити банк, а не дробити вклади, не виводити гроші. Натомість все, що залишилось, в професійній формі розпродати і повернути вкладникам гроші. Проте, у 2015 році ми не бачили, щоб жоден з 74 банків закрився за власною ініціативою. Якщо немає капіталу і інвестори не вкладають гроші, то банкір має ініціювати закриття, щоб зберегти репутацію свою і колективу, щоб максимально зберегти гроші, які залишились для вкладників. Але таких прикладів я не знаю.

У нас не вистачає експертизи у професійному середовищі, що вже казати про населення. Люди дезорієнтовані. Вчора цей банк рекламувався, сьогодні він вже закривається. І як взагалі в цій ситуації обрати банк? Якому банку довіряти зараз? Чи є якісь загальні критерії?

– Це слушне запитання. І на нього відповідь можна буде надати протягом певного періоду часу. Сьогодні, допоки індустрія недокапіталізована, це питання є актуальним. Мені видається, що суспільство, знаючи цю слабкість банківського сектору, має підтримати жорсткі вимоги НБУ задля розчищення сектору. Адже є компенсація від Фонду гарантування вкладів – 200 тисяч гривень, і це закриває питання, напевно, 98% всіх вкладників. Очевидно, що Фонд не компенсує втрати підприємців, організацій та держави, але це окреме питання. Отже, повертаючись до вкладників і до населення як найменш захищеної частини в економічному плані, - Фонд їх захищає. Це і є відповідь на запитання, наскільки держава опікується. Ми всі знаємо, що це опікування лягає на бюджет. Усі знаємо, що замість інвестування в госпіталі, в поліклініки і в дороги ці кошти йдуть на покриття збитків банків, які закриваються. Але іншого шляху не придумано. Тому ми всі страждаємо від того і втрачаємо.

– Я почув, що ми маємо підтримати зміни, ми маємо підтримати жорстку політику, але все ж таки я не почув якихось критеріїв, для того щоб обирати надійний банк зараз.

– В Україні є надійні банки. Це ті, в яких є капітал, в яких інвестори заявляють про підтримку банку і вносять цей капітал. Слідкуйте за тим в газетах. І державні банки, де інвестор-держава заявляє про внесення грошей в капітал. Це і є критерій. Цим банкам можна довіряти.

Хотів би вас запитати про ринок. Зараз маємо змішані сигнали. З одного боку, Джордж Сорос розглядає у перспективі можливість купівлю банку в Україні. З іншого – російські установи йдуть з ринку? Чи це все політичні ігри?

– Це не ігри. Поодинокі випадки є і можуть бути. Та зараз немає причин говорити про масовий інтерес до українських банків. Його немає до банків взагалі у світі, тому що банківська індустрія знаходиться під великим пресом регламентуючих норм. І для заробітку все менше і менше простору. Банки не є високодохідними інститутами сьогодні і часто демонструють навіть збитки у зв'язку з тими явищами, про які ми з вами говорили. Україна не є виняток.

Плюс в Україні високі ризики політичні і військові, і економічні. Тому очевидно, що ситуація не є привабливою для масового інтересу до українських банків. Але є інвестори, які полюбляють високий ризик, то очевидно, що для високоризикових інвестицій Україна може бути деякий період часу цікавою. Хоча ці ризики зменшуються, процентні ставки йдуть вниз. А це означає, що маржа доходів піде вниз.

Буде менше ризиків, більше регламенту, більше надійних банків, дешевші кредити, але й дешевші депозити і менше дохідності. Цей інтерес високодохідних ризикованих інвесторів – він є короткостроковий. Я би сказав, максимум 2 роки, а далі з’являтимуться звичайні інвестори. Але мені видається, що банківський сектор навряд чи може конкурувати з аграрним сектором або з ІТ-індустрією стосовно привабливості інвестицій. На жаль, про нас так багато пишуть негативного. Інвестори читають газети.

– Ви кажете, будуть знижуватись депозитні ставки, будуть знижуватись кредитні ставки. А коли це відбудеться? Коли кредитні ставки відчутно понизяться?

– Я назву два основних фактори, які на це впливають. Перший – макроекономічна стабілізація і один з її параметрів – інфляція. Ціль на цей рік – 12%, що  прямо впливатиме на відсоткові ставки. Ставки по депозитах вже йдуть вниз і це продовжуватиметься. Кредитні, я очікую, теж.

Другий фактор – інституційний. Банки ставлять різні ставки. Сьогодні горизонт ставок складає від 0 до 25 в гривні. Очевидно, що немає середньої температури по лікарні в таких випадках. Вона завжди вища, ніж середня. І чим менше буде цей горизонт ставок, чим менше буде хворих банків, тим ближче ми будемо до середньої ставки. А середня ставка має бути дуже близькою до інфляції. У випадку, якщо наші макроекономічні прогнози здійсняться, ми з високою часткою ймовірності побачимо зниження кредитних ставок  вже цього року: мої очікування – 14-15%. І це вже може стати важелем для початку масового кредитування. Особливо – малого і середнього бізнесу.

Якщо коротко, до чого зараз рухається банківська система у найближчій перспективі?

– Ми продовжуємо себе організовувати. Найближчі 3-6 місяців переважна кількість банків себе організують. Це підходить до завершення цього року, а далі вже збільшуватиметься конкуренція. Адже, коли ти переконаний, що ти існуєш і будеш існувати, з’являються амбіції. А це означитиме більше кредитних пропозицій. Ближче до кінця року можна говорити про зростання кредитного портфеля матеріально.

Ми віримо в те, що подальша перспектива буде кращою. Ми пройшли точку, яка була сумнівною. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Економіка ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: