Українці змушені їсти хліб з різними домішками і розпушувачами та ще й після клопа-черепашки – Олексій Вадатурський

Олексій Вадатурський вважає, що покращити економіку й виробництво можливо за умови більш якісного інвестування
nibulon.com

Олексій Вадатурський вважає, що покращити економіку й виробництво можливо за умови більш якісного інвестування

30 вересня СП Нібулон почало новий інвестиційний проект у Херсонській області.

Реалізація проекту дозволить побудувати новий надсучасний перевантажувальний термінал із відвантаження зернових та олійних культур для річкового та морського транспорту.

Тоді як іноземні компанії згортають свою діяльність в Україні через кризу і ризик війни, Олексій Вадатурський не шкодує інвестицій у своє дітище, яким опікується понад 25 років.

Бізнесмен вважає, що сьогодні гарний час для інвестицій, оскільки ціни знизилися більш ніж на третину і для того, щоб щось збудувати зараз, потрібно набагато менше коштів, ніж це було б кілька років тому.

В інтерв'ю НВ Бізнес Вадатурський розповів, що потрібно зробити, аби аграрна галузь давала більш змістовний  результат, чому наша продукція поки не може в повному обсязі підкорювати західні ринки та завдяки чому кожен аграрій може стати більш прибутковим.

– Як ви оцінюєте ситуацію для розвитку аграрного бізнесу в Україні?

– Україна – це аграрна країна. Ми повинні цим пишатися і нічого тут поганого немає. На аграрному секторі можуть піднятися всі галузі економіки України. І якраз цією галуззю необхідно займатися бізнесу. Ми розуміємо, що ця галузь є тим локомотивом економіки, який може потягнути за собою всі інші галузі і підняти економіку на зовсім інший рівень.

– Чи можливо нашу аграрну галузь використовувати більш ефективно?

– Потенціал нашого аграрного сектора дуже великий. У наступні 5-10 років можна підвищити обсяги виробництва сільгосппродукції в два рази. З моменту розпаду Радянського Союзу Україна пережила різні етапи розвалу аграрного сектора, потім його становлення. Зараз для нас уже не проблема виростити 70 млн тонн зерна. І загалом, у найближчі 10 років зібрати 80-100 млн тонн і це не межа, це досить реальні цифри.

– А що саме треба зробити, щоб це відбулося?

– Потрібно, щоб законодавчу базу привели в порядок. Сьогодні 30-40% оберту зернових та інших агрокультур знаходяться в тіні, і це досить велика частка. Дуже багато зловживань в агарному секторі України. Загалом, це не дає можливості займатися по-дорослому інвестиціями в аграрний сектор України. Окрім того, постійні розмови щодо зняття чи продовження мораторію з продажу землі також впливають на цю галузь.

– А ви за мораторій чи за те, щоб продавали зерно?

– Особисто я, як бізнесмен і як ринкова структура, за те, щоб мораторій зняли. Але хто що б не говорив, сьогодні нічого не робиться в Україні для того, аби цей мораторій зняти. Зараз земля вже де-факто кимось приватизована. Землі де-факто вже підпорядковані офшорним компаніям. Якщо зараз зняти мораторій, то кількість знедолених людей збільшиться, вони де-факто ніде не зможуть довести, що є володарями тієї чи іншої земельної ділянки.

– Тобто просто прийдуть і заберуть у них землю?

– Сьогодні навіть реєстрація землі може паралельно проводитися. Зараз я можу зареєструвати цю ділянку землі, а фактично обробляє її хтось інший. І теж зареєстрований. Тобто може бути реєстрація на одну і ту саму ділянку землі або по іншій межі цієї землі і т. п.

– Поговорімо про торгівлю на зовнішніх ринках. Є інформація, що за дев’ять місяців цього року подвоївся експорт пшениці з України. Із чим це пов'язано?

– Це ситуативна ситуація. Весною, можливо, менше будуть експортувати, ніж восени. Головне те, що Україна не виростила пшениці вдвічі більше, ніж у позаминулому році. Якщо взяти баланс, коливання з вирощування пшениці порівняно з попередніми роками становитиме приблизно 1-2 млн тонн. Тому фактично ми не можемо експортувати вдвічі більше. Також в Україні, загалом як і у світі, дуже великі перехідні залишки.

– Може стару пшеницю продавали?

– Сьогодні у світі обсяг перехідних залишків пшениці найбільший за останні 20 років, а кукурудзи – взагалі за останні 40 років. Зараз дуже важко реалізовувати сільгосппродукцію на зовнішніх ринках. У цьому випадку це ринок покупців, усі обирають, де купити якомога дешевше. Сьогодні ринок зернових знаходиться в ямі низької ціни. Ціни падають паралельно і на суміжних ринках. Якщо світовий ринок впав у ціні, то і ми, українські аграрії, також це відчуваємо.

– Ви очікуєте результати маркетингового року порівняно з минулим роком, вищі чи скромніші?

– У нашій компанії зараз найкращий показник з об'єму експорту за останні шість років.

– Це в тоннажі чи в грошах?

– У тоннажі, тому що ціни сьогодні на експортну продукцію впали. Якщо порівнювати 2015-2016 маркетинговий рік із 2014-2015 роком, то ціни на зернову продукцію впали на $40-60 за одну метричну тонну. У грошовому еквіваленті ми, можливо, менше отримали виручки у валюті, у гривні значно більше. А у фізичному плані ми експортували більше.

Сьогодні 30-40% оберту зернових та інших агрокультур знаходяться в тіні

– Є багато інформації про інвестиції вашої компанії. Як вам вдається в такій непростій ситуації інвестувати, знаходити гроші? Що ви для цього робите?

– Ми пережили 1990-ті, дуже бурхливі роки. Тоді було набагато складніше інвестувати в економіку. Але ми й тоді інвестували. Зараз, я вважаю, це короткострокові проблеми в країні, вони нас зовсім не лякають. Не повинні лякати й Україну. Саме в такі складні часи треба й інвестувати в економіку, тому що в цей період це зробити дешевше. Робоча сила є, підприємства будівельної галузі не зайняті. Зараз будь-яке обладнання у світі можна купити до 30-40% дешевше у валюті, ніж воно було три роки тому. У мене як власника компанії є на меті далі бути конкурентоспроможним, бути серед лідерів. Тому ми повинні йти вперед, незважаючи на будь-які ситуації в країні.

– У які напрямки зараз ви інвестуєте?

– Ми займаємося досить серйозно річковою логістикою. Я вважаю, що це козир нашої компанії.

– Чому саме логістика?

– Зараз лише ледачий не говорить, що в нас погані шляхи. А якщо говорити конкретно про нашу область, на жаль, з 10 найгірших автомобільних шляхів України наші три автомобільні шляхи займають у рейтингу перші місця, тому що це портова транзитна область. І весь потік іде в порти через Миколаївську область на Одесу. Тому ми хочемо бути незалежними від цих обставин.

– То ви хочете бути незалежними від українських доріг?

– Ми для себе вже давно прийняли рішення бути незалежними від Міністерства інфраструктури, від Укрзалізниці, від автомобільних шляхів. Узагалі щось зробити таке, щоб ми були хоч у чомусь незалежними. Тому зараз ми незалежні в плані річкових перевезень.

– А що ще ви будете будувати?

– Сьогодні немає суден, які могли би з півдня на північ возити якусь сільгосппродукцію. Ми самостійно вирішуємо цю проблему. Ми сьогодні будуємо судна. Завдяки цьому відроджується суднобудування і металургія, а також відроджується Дніпро і Південний Буг. Але є серйозна проблема – за 25 років незалежності України річки дуже обміліли. Якщо в 1990-х роках Україна перевозила Дніпром до 70 млн тонн вантажів, то сьогодні ці обсяги становлять 5-7 млн тонн.

– Але це для вас допоміжний бізнес, чи ви так про це розказуєте, наче хочете і далі розширятися, може, на північ?

– Аби бути успішною компанією, експортером продукції, треба бути успішною в усьому. Ми є ефективним аграрним виробництвом, маємо власні сертифіковані елеваторні комплекси для збереження продукції. Для того аби бути кращим, треба ще будувати й судна самим. Для цього ми і придбали декілька років назад суднобудівний завод. Ми будуємо неабиякі судна, а спеціалізовані, які здатні ефективно перевозити продукцію Україною.

– Ви не думали про те, щоб бути успішним у переробці? Адже кажуть, що багато ми вивозимо сировини, можливо, краще переробляти тут і перевозити вже більш вартісний продукт?

– Це дуже примітивна думка. Світовий ринок розділився. Країни, які отримують зерно, мають свою переробну промисловість, достатню для того, щоб забезпечити себе. Наприклад, у Єгипті ніхто не чекає наше борошно, наше м'ясо, наші ковбаси. Так, як і в багатьох інших країнах. Тому що там дуже велика проблема із зайвою робочою силою. І вони будуть робити все, щоб купити якомога дешевшу сільгосппродукцію в тієї самої Америки, Аргентини, Франції або України чи Росії.

Тобто у світі немає місця для продукції більшого ступеня переробки з України?

– Ні. Так теж говорити не можна. Не треба кидатися чи в одну, чи в іншу сторону. Населення у світі збільшується. Щороку у світі народжується понад мільярд людей. І тенденція збільшення залишається, а отже, збільшується попит на сільгосппродукцію. Від цього можуть виграти як сировинний ринок, так і виробничий.

Що ми можемо запропонувати?

– Мені сумно говорити, але відвідуючи різні країни світу і експортуючи туди пшеницю, я пересвідчився, що українці їдять хліб гіршої якості, ніж люди в дуже бідних країнах. Україна повинна вирощувати більш якісну продукцію, а не пшеницю фуражної або товарної кондиції, як зараз. Але, на жаль, ця глобальна для України проблема ніким не піднімається. На рівні держави ніхто цим не займається, а сільгосптоваровиробники залишилися сам на сам із цією проблемою. Нормативною документацією також не передбачено заходів, спрямованих на боротьбу з вирощуванням неякісної пшениці. І виходить, що ми змушені їсти хліб з різними домішками і розпушувачами та ще й після клопа-черепашки. Для порівняння, частка зараження цим шкідником української пшениці доходить до 7%, тоді як, наприклад, частка зараженого зерна пшениці, яке дозволено експортувати в Йорданію або Ефіопію не повинна перевищувати 0,7-1%. Після цього стає зрозумілим, чому наші лікарі не радять нам їсти хліб, адже від неякісної продукції виникають проблеми з травною системою людини.      

Українцям повинно бути соромно годувати населення світу після клопа-черепашки. Якщо зможемо вирощувати більш якісну пшеницю, значить, і отримуватимемо більшу ціну й дохід. І на базі цього можна і переробляти, і виробляти більш якісні продукти харчування. Оскільки ми не можемо сьогодні виростити якісну пшеницю, ми не можемо зробити з неї якісний продукт, а отже, й не можемо без якісного продукту завоювати ринки країн, які розвиваються. Тому сьогодні на світовому ринку торгівельна ціна на українську пшеницю на $10-15  нижча, ніж на американську, австралійську чи з країн ЄС. І якщо, наприклад, ми експортуємо 15 млн тонн пшениці, то нескладно підрахувати, що втрати наших сільгосптоваровиробників сягають $150-250 млн. Тож є над чим працювати і над чим замислитись.

Вільна економічна зона в галузі – це погано

– А реально покращити нам якість?

Так, досить реально. Сільгосптоваровиробник повинен бути зорієнтований вирощувати якісну пшеницю. Треба зробити домашнє завдання, привести в порядок нормативну документацію. Повинен бути потенціал, вимога часу, виробник повинен мати мотивацію - за кращу якість отримувати більшу ціну. Те, що ми бачимо зараз, схоже на Радянський Союз. Ми ніяк не відірвемося, і горезвісний вал, як був тоді, так він і залишається зараз. Тому сьогодні немає зацікавленості виробляти більш якісну продукцію.

– Це не тільки проблема, це і потенційна можливість, так?

– Так. Якщо говорити і про кукурудзу, то вона в Україні була неконкурентна щодо бразильської, аргентинської, американської. Сьогодні, на жаль, досить низький рівень технологій, починаючи з виробництва, зберігання, відвантаження на експорт кукурудзи українського виробництва. Вона не витримує конкуренцію, і в плані ціни вона на $10-20 дешевша, ніж американська. Наша кукурудза не має товарного вигляду. Тому що ми не приділяємо цьому уваги.

– Ви казали, що аграріям не потрібні ніякі пільги. Чи правильно я вас розумію?

Так. Це візитівка нашої компанії.

– Чому?

– Українська аграрна галузь – це вільна економічна офшорна зона, сьогодні єдина у світі, яка взагалі не сплачувала ніяких податків. Історично так склалося, що аграріям завжди все прощали, вони ніколи не платили за рахунками у колишньому Радянському Союзі. Наша позиція – аграрний сектор повинен бути цивілізованим, він повинен сплачувати податки на рівних умовах з іншими галузями. Тому Нiбулон від самого початку на загальних формах оподаткування сплачує податки на прибуток і всі інші податки вже 25 років. І ми стали потужною, досвідченою, успішною аграрною компанією в Україні.

– Багато хто з вами не погодиться, скажуть, що в Європі дають дотації, дають якусь підтримку, і через це європейська продукція більш конкурентоздатна, ніж українська.

– Ганьба в Україні мати такі чорноземи і бути збитковою аграрною компанією. Наші партнери кажуть про українську землю, як про дуже родючу територію, на якій, де не посієш, завжди виросте. Для порівняння, у Європі просто так, як у нас, нічого не виросте, а щоб щось виросло, треба багатомільйонні інвестиції в землю. Якщо ми будемо вкладати гроші як треба, то можна значно покращити економіку, виробництво. Взагалі сьогодні аграрне виробництво без проблем може бути прибутковим. Воно зобов'язано бути прибутковим.

– Ви кажете, ніхто не платить податків. А чому тоді всі скаржаться, що їм не повертають ПДВ?

– ПДВ був завжди самий корумпований податок. Зараз я вважаю, що він вже не такий корумпований, але сьогодні з ПДВ більш-менш вирівнюється ситуація.

– Зараз проблем із цим немає?

– Якщо аграрний сектор працює за прозорою схемою, то в цих експортерів немає проблем із поверненням ПДВ. Якщо експортер працює з українським резидентом, який купує продукцію через посередників, які, у свою чергу, купляють її за тіньовими схемами, то в цих компаній будуть проблеми з поверненням ПДВ. У нас затримка на місяць. У нинішніх умовах це несуттєво. Головне, щоб ми розуміли, що ПДВ буде повертатися. Якщо ти працюєш прозоро, то будь впевнений, що ПДВ тобі поверне держава.

– А чому скаржаться американські компанії, наприклад, той самий Cargill, інші?

– Повторюся, треба менше працювати з українськими посередниками, які скуповують сільгосппродукцію, використовуючи тіньові схеми. І тоді вони будуть інше говорити. Подивіться на інші термінали, де купують сільгосппродукцію західні компанії, і там у черзі люди, які нам ніколи не здають її, тому що знають наші вимоги. Тому вони реалізовують продукцію офшорним компаніям. Таким самим непрозорим офшорним компаніям. А ці офшорні компанії вже реалізують західним компаніям, які не перевіряють її походження. Є така проблема. Але якщо ви займайтесь бізнесом по-дорослому, то повинні знати, в кого купуєте, тому що вас ніхто не захистить, якщо щось піде не так. Раніше ми теж якийсь час працювали через посередників, але пізніше відмовилися і працюємо виключно із сільгосптоваровиробниками. Зараз більше 90% сільгосппродукції постачається сільгосптоваровиробниками.

– Але західний експортер, напевно, не має багато часу на такі перевірки. Який ви бачите вихід?

– Аграрну галузь в Україні перестали перевіряти. Це воля країни, воля Кабміну не мучити бізнес. Але результати цієї недоторканності дозволяють стати на новий рівень тіньовому бізнесу в Україні. Компанії можуть відкриватися на один квартал, попрацювати, а потім піти з ринку. Згодом з’являєтеся нова схожа компанія і працює так само квартал. І ні в кого не виникає питань до таких підприємств. Усе начебто легально робиться.

– Ви, мабуть, перший аграрій, який каже, що не треба знижувати тиск на бізнес.

– Не зовсім так. Я за те, щоб у нас були рівні вимоги порівняно з іншими галузями. Вільна економічна зона в галузі – це погано. З іншого боку, сьогодні найкраще для галузі, на мою думку, це не стільки зміни в законодавстві, скільки зміна психології самого сільгосптоваровиробника. Я вважаю, аграрій виграє, якщо ще й сам буде займатися експортом. Тоді він не буде в Україні платити ПДВ, він буде ще й мати можливість відшкодовувати ПДВ за матеріальні ресурси, які він купив в Україні. І він отримає значно більший дохід від реалізації сільгосппродукції. Сьогодні із цими людьми не проводяться жодні роз'яснювальні роботи, люди не володіють тими можливостями, які в них є. Люди просто не рахують кошти. Багато хто вибирає короткий шлях: піти здати продукцію й отримати в банку валюту. А потім вони вважають, що вже стали забезпеченими людьми.

Але життя показує інший приклад. Правоохоронні органи знають, що він тіньовик, беруть із нього побори, так само роблять інші установи, аграрій бігає по колу. І врешті-решт, він побори на місці платить більше, ніж як чесна людина заплатила податки в Україні. Я готовий ділитися цим досвідом на будь-якому рівні. Витримати будь-яку перевірку, будь-які відносини. Я готовий доводити, що в Україні можна бути успішною людиною і чесно працювати в аграрному секторі. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: