Про приватизацію можна говорити через рік-два – голова Аграрного фонду

Голова правління Аграрного фонду, Андрій Радченко розповів, як він змінив систему закупівель

Голова правління Аграрного фонду, Андрій Радченко розповів, як він змінив систему закупівель

Раніше, якщо держава дізнавалась про змову на ринку агропродукції і завищення цін, вводилися максимальні граничні ціни. Це закінчувалося тим, що трейдери взагалі відмовлялися продавати продукцію, і вона переходила на чорний ринок.

Також для боротьби зі змовами притягувався Антимонопольний комітет. Але розслідування були затяжними, і швидко зупинити зростання цін виявлялося неможливо.

Для більш ефективної боротьби був створений механізм, при якому накопичуються запаси товарів. При підвищенні цін, держава може поставляти певний обсяг продукції на ринок і обрушити ціни, підняті спекулянтами.

Реалізацію цього механізму було покладено на Аграрний фонд. Нещодавно стало відомо, що у 2015 році установа вперше за три роки стало прибутковою.

Про те, як цього вдалося досягти і які шляхи розвитку ПАТ Аграрний фонд існують, НВ Бізнес запитало у голови правління підприємства Андрія Радченка.

– Навіщо в принципі потрібен Аграрний фонд? Для чого він потрібен країні?

– Аграрний фонд потрібен країні, з одного боку, для підтримки сільгоспвиробників, з іншого боку – як інструмент впливу на ринок. В даному випадку - зерновий. Звичайно, на сьогоднішній день у нас немає держрегулювання цін. Але побічно ми є одним з найбільших гравців на ринку зернових: контрактуємо близько 1 млн тонн зерна в рік. Так чи інакше, ми підтримуємо сільгоспвиробників грошовими коштами, а також впливаємо на ціну зерна і борошна.

Ми є одним з найбільших гравців на ринку зернових: контрактуємо близько 1 млн тонн зерна в рік

– Є ж і інші способи впливу. Поставити граничну ціну і в ручному режимі все це регулювати. Чим краще те, що ви пропонуєте?

– Ручне регулювання цін – це те, від чого ринок намагається піти. Ціни повинен диктувати ринок, а не Міністерство аграрної політики або Кабінет міністрів. Аграрний фонд створювався як інструмент непрямого впливу на ринок.

– А наскільки сьогодні істотна ваша позиція на аграрному ринку? Яку частку ринку ви займаєте?

– Аграрний фонд створювався для роботи на внутрішньому ринку. Безумовно, ми не можемо боротися з світовими цінами. Внутрішнє споживання продовольчого зерна в Україні складає 5 млн тонн на рік. Аграрний фонд займає 20% ринку. Тобто, вплив – суттєвий. Це забезпечує продовольчу безпеку країни в непередбачених ситуаціях.

– Нещодавно підвищилися ціни на гречку. Ви займаєтеся цим чи ні? Ви здатні погасити таке зростання?

– Ми займаємося цим. Питання тільки в тому, як і коли займатися. Я прийшов в Аграрний фонд на початку минулого року. Коли ми дізналися про дефіцит гречки, то почали приходити до фермерів, але гречки практично не було. Це нішева культура і фермери сіють гречку під свої потреби. Відповідно, потрібно було перебудувати модель і зробити держзамовлення. А це можливо тільки тоді, коли починається планування сівозміни. Тобто, на наступний період. Цього року ми саме так і вчинили – почали розмовляти з фермерами не тоді, коли вони посадили гречку, щоб її законтрактувати, а ще при плануванні сівозміни. Ми профінансували їх посівний матеріал, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин та добрива. Тепер ми чекаємо на майбутній урожай. Точно така ж ситуація буде з житом і вівсом. Їх мало сіють, але споживають достатньо.

Аграрний фонд займає 20% ринку

– Тобто ви маєте намір регулювати ці ринки ринковими способами?

– Ми є оператором продовольчої безпеки. Ми всі любимо житній хліб, але жито треба десь брати. Коли малий фермер збирає невеликий урожай – це одне. А що робити з великими містами? Потрібно було перебудувати модель і робити держзамовлення. Якщо ліквідність ринку продовольчого зерна більша, то для нішевих культур – гречки, вівса і жита – вона дуже маленька.

– Багато сільгоспвиробників відзначають, що вони не задоволені роботою Аграрного фонду, через купівлі їх продукції за більш низькими цінами. Що ви можете про це сказати?

– Це абсолютно недостовірна інформація. На сьогоднішній день всі фермерські господарства, які з нами працюють, задоволені, тому що ми купуємо товар за ринковою ціною. Минулого року Аграрний фонд перебудував модель роботи. Ми переорієнтувалися, змінили організаційну структуру і бізнес-модель роботи. Ми орієнтовані на дрібного і середнього фермера. Але багато що стало зрозуміло з обговорення моделі роботи з великим бізнесом. У 2014 році Аграрний фонд працював так: бралася умовна ціна і потім дисконтувалася на 10% від ринкової ціни. Це і був заробіток Аграрного фонду. Коли ми порадилися з великими холдингами, які вийшли на IPO, вони нам сказали, що не можуть звітувати перед акціонерами про продаж продукції нижче ринкової ціни. Але з точки зору фінансової звітності вони можуть нести фінансові втрати, наприклад, відсотки за кредитами. Тобто за ресурси, які Аграрний фонд надає наперед, вони готові виплачувати відсотки. Тому, коли говорять, що Аграрний фонд викуповує дешевше – це неправда. Аграрний фонд купує продукцію за ринковою ціною. Але при форвардних закупівлях, ми контрактуємо майбутній урожай і даємо гроші вже сьогодні. За це ми просимо сплатити відсотки.

– А ви можете навести приклади, коли Аграрний фонд справді серйозно вплинув на ринок, щоб зрозуміти необхідність вашого інституту. Що було б, якби вас не було?

– Давайте перейдемо від зерна до борошна. В кінці минулого року ми прийняли стратегічне рішення і вийшли на ринок фасованого борошна, тобто, - роздрібний ринок. Для нас це було принципове питання. Населення України практично нічого не знає про Аграрний фонд, і ми вирішили, що споживач повинен там побачити. Коли ми це зробили, порахували собівартість зерна, включили свою мінімальну надбавку 5% і поставили товар на полицю. Наше борошно коштує 8,5 гривень за кілограм і 17 гривень – за два. Коли в деяких регіонах виробники борошна хотіли заробити більше і увійшли в змову, на нас посипалися скарги, що Аграрний фонд демпінгує. Але Аграрний фонд не демпінгував, а знаходився чітко в рамках ринкової ціни. Ми виступили індикатором співвідношення «ціна - якість», і іншим виробникам довелося знизити ціни до нашого рівня.

Аграрний фонд купує продукцію за ринковою ціною

– А які ваші фінансові показники за минулий рік? Ви продали борошно дешевше, ніж всі інші. А заробити у вас вийшло?

– У нас не просто вийшло заробити. Ми пишаємося своїми показниками. Минулого року Аграрний фонд сукупно виплатив державі більше мільярда гривень. Я маю на увазі дивіденди за 2014 рік, податок на прибуток, ПДВ, фонд оплати праці. У 2015 році ми увійшли в топ-50 аграрних компаній. Почесне друге місце після Kernel займає Аграрний фонд. Також у 2015 році ми сформували резерв під сумнівну заборгованість, яка утворилася при попередньому керівництві. Це справа з Брокбізнесбанком, коли зникло 2 млрд гривень оборотного капіталу Аграрного фонду. Не встиг керівник розмістити там депозит, подрібнивши його на маленькі частини, як в банк була введена тимчасова адміністрація, а потім прийнято рішення про ліквідацію. Навіть з цими втратами ми змогли сформувати резервний фонду в 650 млн гривень і заплатити державі дивіденди в такому розмірі, щоб стати на другу сходинку в рейтингу великих платників податків.

– А як ви можете прокоментувати корупційний скандал, пов'язаний з цукром?

– Щодо цукру потрібно відразу зробити невелику ремарку, що аграрних фондів на сьогодні два. Один, який був створений ще 10 років тому – це державна бюджетна установа, яка працює за бюджетні гроші і є неприбутковою. Другий Аграрний фонд – це акціонерне товариство, створене в 2013 році. Створено воно було тому, що з державною установою не зовсім зручно працювати. І в 2013 році зернова група була передана ПАТ Аграрний фонд, а на балансі державної установи Аграрний фонд залишився тільки цукор.

Є цукор, який чітко належить йому: простежуються всі документи, починаючи від купівлі на заводах, завезення на склад і зберігання. А є змішаний тростинний цукор, який до Аграрного фонду взагалі міг не мати відношення. Є група зацікавлених людей, які це знають, і протягом багатьох років готували розкрадання цукру. Ми можемо побачити, як це відбувалося в Черкасах, де нібито за рішенням суду у Аграрного фонду забрали там цукор на користь приватної структури, то ніхто не розбирався, що це за цукор.

У нас не просто вийшло заробити. Ми пишаємося своїми показниками

На сьогоднішній день є два об'єкти – в Луцьку і в Броварах. І це цукор частково Аграрного фонду, а частково – ні, але був переданий йому на відповідальне зберігання. Хочу зауважити, що у цього цукру закінчується термін придатності 1 жовтня. Більше того, Аграрний фонд кілька разів продовжував його термін придатності. Цей цукор не може потрапити на полиці, він виключно для промислової переробки.

І найголовніше – в лютому нинішнього року Аграрний фонд вперше за всю історію свого існування вийшов на ринок з товарною інтервенцією. Але інтервенції припинилися вже на початку травня після того, як в держустанову Аграрний фонд почали повертатися «старі люди». Зараз там працюють 12 осіб зі старої команди і саботують подальшу роботу установи. У нас є враження, що це робиться спеціально для того, щоб цукор став непридатним, і тоді його можна буде формально списати, та ще й отримати додаткові кошти на його утилізацію.

– Про яку суму йдеться там?

– Близько 60 тис. тонн – близько 600 млн гривень. Це вартість цукру. А якщо його треба буде утилізувати, то потрібно буде виділити для цього гроші з бюджету. Приблизно 2-2,5 гривень на кілограм.

– Хто це робить, хто стоїть за всім цим?

– Я не хочу нікого звинувачувати. Є певна група людей, за якими проводяться слідчі дії. Думаю, що в рамках слідства там дуже багато матеріалів.

– А навіщо створили два Аграрних фонди? Якщо ваша компанія справляється зі своїми обов'язками, навіщо паралельно ще друга структура?

– Фактично ми знаходимося в перехідному періоді. Одна структура повинна залишитися, а другу – держустанову – необхідно поступово ліквідувати. Для цього потрібно розпродати активи, тобто, той цукор, який у нього на балансі.

– А до вашої компанії є претензії правоохоронних органів?

– На щастя, до ПАТ Аграрний фонд у правоохоронних органів питань немає. Якщо трапляються якісь інциденти на елеваторах або фермерських господарствах, ми відразу ставимо їх до відома.

– Ви кажете, що стосовно борошна були певні наміри спекулянтів. Наскільки потужний спекулятивний фактор, змови і монополізація?

– Якщо розглядати внутрішній ринок борошна, то існує можливість змови в одному або в декількох регіонах. Якщо ми розглянемо ринок зерна, то яким би потужним гравцем Україна не була, ціни диктує світовий ринок.

– Розкажіть про ваші стосунки з Мінагрополітики. Що там відбувається, є розуміння того, що реформи повинні тривати? Як ви бачите подальшу реформу аграрної галузі?

– З Міністерством аграрної політики у нас робочі відносини. Ми пропонуємо свої ідеї з реформування, капіталізації та управління активами Аграрного фонду. Команда міністерства змінюється. Досі не зрозуміло: хто буде йти, хто прийде в міністерство, і як воно буде перетворюватися. Звичайно, нам хотілося б, щоб відносини були більш динамічними. Ми вже набрали швидкість і хочемо підтримувати цю динаміку. Але ми прекрасно розуміємо, що в період змін потрібно йти на якісь компроміси.

Якщо розглядати внутрішній ринок борошна, то існує можливість змови в одному або в декількох регіонах

– А щодо реформ аграрного ринку, що необхідно зробити в першу чергу? На що потрібно звертати увагу, щоб привести його в більш європейський, цивілізований вигляд?

– Я знаю, що сьогодні є два основних питання, які обговорює Міністерство аграрної політики. Перший – ринок землі. Що з ним робити, коли відкривати і чи не стане це квитком в один кінець для власників паїв. Другий – відшкодування ПДВ на ринку зерна при експорті.

– А як ви ставитеся до ідеї приватизації Аграрного фонду?

– Дискусія навколо цього питання триває. Аграрний фонд створювався як інструмент впливу. З одного боку, його можна приватизувати. Але завтра знову може виникнути питання – а чи не створити нам новий інструмент впливу? У нас не дуже ліквідний ринок, немає відкритих бірж. Це мінус щодо приватизації. Друге питання – а що приватизувати у Аграрного фонду? Все, що є – це орендовані приміщення, співробітники та ліквідність у вигляді грошових коштів і зерна. Ми можемо розпродати зерно, повернути гроші державі і приватизувати буде нічого.

Мені часто задають це питання, і я щоразу відповідаю: для того, щоб щось приватизувати, потрібно спочатку це капіталізувати. Коли відбудеться капіталізація Аграрного фонду - він стане привабливим для інвесторів. І тільки в цьому випадку можна буде говорити про приватизацію.

А ще повернемося до цифр: статутний капітал ПАТ Аграрний фонд - 5 млрд гривень. З них понад 2 млрд було розкрадено в банках. Сьогодні активи фонду складають трохи більше 3,3 млрд гривень. Якщо зараз його приватизувати і продати все зерно, то фактично держава втратить інвестовані гроші. Тому потрібно спочатку в нього щось додати: основні засоби, виробництво, і тоді вже можна буде приватизувати. Я думаю, що про це ми можемо говорити не раніше, ніж через рік-два.

Щоб щось приватизувати, потрібно спочатку це капіталізувати

– Тобто гроші, вкладені в Брокбізнесбанк, зникли? Є шанси їх повернути?

– Вже ніяких. Ми проходили аудит за результатами трьох років. Міжнародна система обліку трохи відрізняється від української. Якщо за українськими стандартами у нас досі дебіторська заборгованість, тому що банк у стані ліквідації, то за міжнародними стандартами – це втрати. З цими грошима можна розпрощатися.

– Створюється враження, що Аграрний фонд – це правильна ідея, виходячи з того, що вам вдалося зробити за минулий рік. Але спочатку реалізація була спрямована на розкрадання.

– Тут питання в тому, наскільки держава може бути ефективним власником. Моя думка, що це можливо тільки при ефективному менеджменті. У цьому випадку, використовуючи потенціал країни, грошей, відносин і адмінресурсу, завжди можна побудувати дуже ефективне підприємство. Якщо працювати відкрито, чесно, прозоро, то це - складові успіху.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: