Необхідно посилити контроль над податковою службою - Міністерство фінансів

Юрій Буца знає, як залучити більше інвестицій від наших західних фінансових партнерів для розвитку інфраструктурних і соціальних проектів в Україні
Фото: Олександр Медведєв

Юрій Буца знає, як залучити більше інвестицій від наших західних фінансових партнерів для розвитку інфраструктурних і соціальних проектів в Україні

Заступник міністра фінансів з питань євроінтеграції Юрій Буца розмірковує над роллю міжнародних кредиторів в розбудові країни, важливістю співпраці із МВФ, як маяком для іноземних інвесторів, та стосунках між Мінфіном і фіскальною службою.

Україна залучає лише третину коштів, які виділяють нам міжнародні фінансові організації. Через бюрократичні процедури, саботаж чиновників, переслідуючих власні цілі, країна втрачає мільярди доларів, які могла б направити на побудову доріг, модернізацію тепло і гідромережі, чи направити на допомогу населенню та малому і середньому бізнесу.

Вигода від користування коштами західних фінкомпаній, чи залучення кредитів на міжнародних ринках під іноземні гарантії очевидна - вартість таких інвестицій обходиться державі в 1-7% річних. Без такої співпраці наразі Україна взагалі претендувати на іноземні інвестиції не може. А якби могла, то, за сприятливих умов (без війни і при зростаючій економіці), вартість таких ресурсів складала б щонайменше 7%.

- Почнемо із останньої публічної гарячої теми – маючи брак інвестицій до країни, Україна не залучає навіть ті кошти, які їй виділяються для розвитку соціальних і бізнес-проектів міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Яка ваша оцінка цієї ситуації?

- Якщо навести цифри, то вони нас, як позичальника по цих проектах, не тішать. У нас зі Світовим банком зараз є 10 проектів в процесі імплементації, сумарною вартістю $3,1 млрд. Вибірка по них складає $0,78 млрд, це 25,5%. З Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) у нас 11 проектів, сумарна вартість яких €2,3 млрд. Із них наразі вибірка складає тільки €0,34, тобто 14,8%. Із ЄБРР у нас 9 проектів на державному рівні імплементується. Там сумарна вартість проектів €1,14 млрд, а вибірка – €0,49 млрд, це 43%. Тож у нас в принципі проблема вибірки, не тільки по Світовому банку.

- Під які відсотки ми беремо кошти у МФО?

- Відсотки залежать від валюти фінансування і від того, яке саме МФО дає кошти. Наприклад, якщо це євро, то це EURIBOR ставка плюс маржа. Враховуючи від’ємну вартість грошей в євро в Європі, , це в принципі дешеві кошти. Маржа варіюється від 1% до 3%.

Треба рахувати ефективну ставку, але в цілому це 3-7%. При чому, ми вважаємо, що це дорого. По майбутніх проектах, які плануються, якщо ми бачимо, що ставка наближається до 6%, то вже превентивно входимо в переговори, щоб її зменшити приблизно до рівня 3-4%.

- Мінфін забрав у Мінекономрозвитку відповідальність за проекти, які фінансують МФО, на початку 2016 року. Які висновки ви зробили і як зміниться політика?

Ми провели аналіз проблемних моментів. Як це не дивно прозвучить, але одним із найбільших факторів, який зумовив затримку освоєння коштів у цьому році, стала зміна уряду. Тому що вибірка здійснюється на підставі кредитної угоди, і платіжки мають підписуватися усіма сторонами і у кілька етапів. У нас змінився фактично весь уряд і багато керівників органів центральної виконавчої влади під міністерствами, тож довелося перезавіряти всі підписи і з нашого боку, і з боку МФО. Це зайняло десь добрих 2-2,5 місяці. Враховуючи це, однією з головних цілей Мінфіну є пришвидчення освоєння коштів.

- Що конкретно зміниться по всіх цих спільних із МФО проектах під вашою опікою?

- Ми суттєво спростили процедуру самої ініціації проектів. Фактично ми забрали дублюючі документи, які подаються на двох різних етапах.

І мінус один держорган [МЕРТ], через який проходять погодження: у будь-якому випадку усі платежі проходили через Мінфін, але на етапі ініціації проектів Мінфін мав обмежену участь. Тепер ми маємо можливості працювати з проектом від його ініціації до завершення. І, так як ми бачимо увесь процес, то швидше реагуємо на проблемні моменти.

Наприклад, як показує наш аналіз, дуже багато абсолютно бюрократичних перешкод заважають реалізації проектів і залученню фінансування. Десь не було до кінця доведена постанова Кабміну, десь не було підписано рішення, десь компанії була потрібна індивідуальна валютна ліцензія, щоб провести платежі. І такі технічні речі Мінфін має можливість швидко виловлювати, маючи прямий контакт із проектами, швидко реагувати і допомагати їх вирішувати.

- Якщо документи постійно десь не підписуються, то чи спостерігаєте ви саботаж?

- Ні, я б назвав це бюрократичними затримками. На моїй практиці не було випадків, коли відмовлялися підписувати. Але я бачив випадки, коли місяць щось лежало десь в якомусь міністерстві без підпису.

- Це ж теж може бути ознакою корупції, коли документи довго лежать і за прискорення їх підписання хтось, десь щось вимагає?!

- Можливо, але така ситуація, на жаль, дуже часто трапляється просто через те, що потік документів, які є в міністерствах і можливості міністерства вчасно опрацьовувати їх не співпадають. Літом, в період відпусток,  бувають деякі документи, які мають юстуватися чи візуватися іншими міністерствами, де ми чекаємо місяць на їх підписання. Тому була чітка вказівка, що в Мінфіні ми відпрацьовуємо документи, пов'язані з МФО, в межах тижня. Ми стараємося, щоб Мінфін не був якимось бюрократичними гальмами, а навпаки був прикладом.

Одна з причин низької вибірки іноземних кредитів - проблема із землевідводом під інфраструктурні проекти.Щоб відвести землю на побудову лінії електропередач, чи дороги потрібно 1-3 роки

- Якщо говорити про бюрократію, як один із основних факторів гальмування реалізації інвестиційних проектів, наведіть конкретніші приклади, коли це затримувало освоєння коштів від МФО?

- Я можу навести приклади не стільки бюрократичних, скільки системних процедур, які дуже затримують вибірку коштів, вони більш глобальні. Наприклад, якщо дивитися на портфель проектів, то більшість із них сконцентровані у двох секторах. Це транспорт, здебільшого будівництво доріг і це енергетичний сектор, а саме лінії електропередач, модернізація ГЕС. Ці проекти самі по собі дуже комплексні навіть для компаній, як Укргідроенерго чи Укравтодор. Вони вимагають великого об'єму робіт.

І перша проблема, яка виникає, це - землевідвід. Він займав від 1 до 3 років! Щоб просто відвести землю на побудову лінії електропередач, чи дороги. І ці процедури на деяких проектах ще до кінця не завершені. Такі глобальні інфраструктурні проекти, які займають велику частину вибірки, мають і проблеми чисто технічного характеру. Довга процедура закупок по міжнародних стандартах: тендери, потім підписання тендерної документації, підписання самих контрактів. Дуже часто виникають форс-мажорні обставини, які не планувались на момент, коли проект розроблявся. І це частково теж наслідок того, що проект недостатньо якісно структурується, тому ми б хотіли у подальшому бачити більш детальне пропрацювання проектів перед тим, як будемо підписувати контракт.

- Які ще вимоги, окрім детального бізнес-плану?

- Нам важливо, щоб компанія, яка залучає кошти, мала можливість заплатити, тому що ми видаємо державну гарантію під ці проекти. Якщо компанія бере кредит на суму $500 млн, то у неї має бути такий фінансовий потік у проекті, щоб не стався гарантійний випадок. Бо ми вже маємо «цікаву» історію із Повітряним експресом, де ми банально платимо за пусте держпідприємство.

- Це ви про проект Держагентства з інвестицій Владислава Каськіва, якого сьогодні затримали у Панамі?

- Так, це про цей проект, згідно з яким планували будувати залізничне сполучення між Києвом і аеропортом Бориспіль, під який був взятий кредит в Експортно-імпортному банку Китаю. На даний час проект не реалізований, державне підприємство, створене для його реалізації, не отримувало доходів від цього проекту, оскільки жодних робіт, крім попереднього техніко-економічного обґрунтування не було зроблено.

Проте витрати держави щодо нього вже становлять колосальних розмірів. Було здійснено страховий платіж за всю суму, яка була вибрана та сплату комісій за кредитом на суму понад $40 млн. Частина коштів була перерахована на китайського підрядника. Пройшов термін погашення кредиту в $52,1 млн, а компанія з абсолютно нульовим балансом. Тому наступив гарантійний випадок і держава, як гарант, зобов'язана по гарантії виплачувати ці кошти замість підприємства. Було два платежі: минулого року по відсотках, і зовсім нещодавно – по тілу кредиту. Державою було забезпечено виконання гарантійних зобов’язань на суму понад $20 млн.

Щоб не було таких випадків у майбутньому, Мінфін в першу чергу оцінює саме можливість реалізації проекту з точки зору наявності коштів у компанії для виплат. Як правило, в таких компаній, як Укренерго, цих коштів вистачає. Тому тут у нас не виникає занепокоєння.

- Скільки у нас ще сьогодні таких проектів, які не будуть реалізовані через корупцію, у тому числі пов’язані із Держагентством з інвестицій, і за які Україні доведеться платити?

- По решті проектів, які планувало відомство пана Каськіва, вони не встигли взяти кредити. Угоди були підписані, але, на щастя, вибірки коштів не було.

- Я спілкувалася із фахівцями ЄБРР. У них вибірка в цілому по проектах складає 48,8%. І пояснюється такий високий результат серед МФО тим, що вони переважно співпрацюють із корпоративним сектором, а не із державою, як у випадку зі Світовим банком. Тому, в ЄБРР кажуть, що їм легше, тому у них вища вибірка.

- Плюс ЄБРР працює напряму з містами. Ми проаналізували кейс ЄБРР, як кращу практику з точки зору процедур, з точки зору вибірки. А Світовий банк працює тільки через державні гарантії. І тут ми фактично для кожного проекту маємо прийняти закон, щоб він пішов.

До того ж Світовий банк має муніципальні проекти, які дуже складно структуровані. Плюс у Світового банку є ще соціальні проекти. Світовий банк має проект із Міністерством охорони здоров’я і з Міністерством соціальної політики. Але що відбувається на практиці: у нас тривалість проектів довша, ніж політичний цикл в країні. Деколи виходить, що донор набагато довше розробляв політику, ніж команда міністерства працює, тому виникають питання їхнього узгодження. Коли приходять інші команди з іншим баченням реформи охорони здоров'я, наприклад, вони бачать, що є ресурс, але виникає питання доцільності його направлення саме на прописані в угоді напрямки. Ми ж маємо розуміти, куди ми рухаємося в сфері соціальної підтримки, куди ми рухаємося в сфері охорони здоров'я, куди ми рухаємося в сфері освіти. Відповідно, треба комбінувати ресурси бюджету з ресурсами, які є нас є від донорів. А переговори по зміні проекту займають дуже багато часу.

- То які проекти ви зараз переглядаєте?

- Деякі проекти, можливо, будуть реструктуризовані, тому що, крім інфраструктурних проектів, у нас є ще муніципальні, які теж залучаються під державні гарантії. Проблема, що всі ці проекти збираються Міністерством регіонального розвитку, яке теж має обмежену можливість опрацьовувати їх у великій кількості, багато часу займає процедура верифікації і подачі до Мінфіну на підписання.

Тому, оскільки у нас пройшла децентралізація і збільшилося надходження до місцевих бюджетів, вони мають більше фінансової самостійності, ми будемо пропонувати нашим партнерам МФО, відходити від централізації і працювати з кожним містом напряму. По такій процедурі, наприклад, працює ЄБРР, і ми думаємо, що інші МФО можуть також використовувати цей досвід.

- Які ще проблеми виникають у муніципалітетів?

- На рівні законодавства заважає новим проектам проблема конфлікту норм між постановою Кабміну про місцеві гарантії і закону про інвестиційну діяльність. Через нечітке формулювання вийшла колізія: проекти, які вже відібрані по процедурах і тендерах МФО, повинні ще були проходити процедури інвестиційного відбору по закону 1991 року Про інвестиційну діяльність. Це абсолютно зайва процедура, якщо вони вже пройшли конкурсний відбір МФО, якому ми абсолютно довіряємо. Тому для тих проектів, які фінансуються МФО, цю процедуру забираємо і даємо можливість напряму отримувати ці кошти. Щоб ви розуміли, ці кошти отримуються під місцеві гарантії, тому тут роль державного бюджету мінімальна, ризики всі на себе бере місто.

- Наскільки муніципалітети своєчасно реалізовують проекти, під які вони беруть кошти? Чи спостерігаєте у певних містах, регіонах неефективне використання цих коштів, чи неефективне керування проектами?

- Ми спостерігаємо в деяких місцях помилки на етапі підготовки проектів. Муніципальні проекти складніші за інфраструктурні з точки зору виконання: держава бере запозичення, міста дають проектні пропозиції і всі проектні пропозиції мають бути якісно підготовлені на місцях, щоб вони могли пройти відбір, який проводить сама міжнародна фінансова організація. Якщо місто вперше готує проект, часто не вистачає досвіду і можуть бути помилки на етапах ініціації проекту, прийняття рішення міською радою, структурування проекту.

- Скільки наразі муніципалітети залучили коштів?

- Складно сказати, тому що ми бачимо всі проекти з точки зору місцевих гарантій, але ми дивимося тільки на ті проекти, які йдуть через державну гарантію, тобто де ми розподіляємо відповідальність.

На сьогодні є два діючі проекти Світового банку для муніципалітетів – це міська інфраструктура. Один проект це $350 млн, проект другий спершу був розрахований на $382 млн, але там була реструктуризація, після чого це вже $315 млн. Також запускається зараз великий проект Європейського інвестиційного банку на €400 млн.

В плані зараз ще проект, він вже підписаний, по відновленню Донбасу на €200 млн. Це теж спільно із ЄІБ. І також на етапі фіналізації проекту KfW, Німецького банку розвитку, на €90 млн, націлений на муніципальну інфраструктуру на Сході – це вода, це тепло, це підвищення якості надання послуг. Друга частина – соціальна. Це ремонт шкіл, дитячих садків, ремонт гуртожитків для тимчасово переміщених осіб. Це модернізація соціальних сервісів, які отримує більша кількість людей, ніж вони отримували до цього. Це все направлено на міста східної України: Донецьк, Луганськ, міста Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей, які прийняли найбільший потік переселенців.


Фото: Олександр Медведєв
Фото: Олександр Медведєв


- Нещодавно Ощадбанк повідомив, що вся програма енергоефективності, яка фінансується за допомогою держави, буде згортатися, оскільки кошти вже розподілені. Сьогодні попит на утеплення будинків перевищує пропозицію. Тобто, з одного боку, у нас низька вибірка коштів, а з іншого – виділених коштів не вистачає?

- Попит суттєво перевищує пропозицію. Тому ми шукаємо додаткові джерела фінансування. Це будуть і бюджетні кошти, в тому числі. Тому що проект був вдалий. Він задумувався, як пілотний, щоб показати банківському сектору, що фінансувати енергоефективність, це не страшно, це вигідно. Дуже добре, що державні Укргазбанк і Ощадбанк, які знаходяться в полі відповідальності Мінфіну, були перші у цьому проекті.Зараз ми бачимо цікавість з інших банків з недержавною власністю.

- Якщо створюється ОСББ, люди беруть кредит, але потім це ОСББ не захоче повертати позику, бо певні власники не захочуть за них платити. То хто несе за це відповідальність, як банку повернути ці кошти?

- По-перше, рівень дефолту по таких кредитах близький до нуля. Ми аналізували практику країн східної і центральної Європи і не знайшли жодного кейсу дефолту. В Україні поки що теж не було по цих кредитах жодного дефолту. Кредит беруть ОСББ, що представляють всіх жителів будинку, цей кредит апріорі диверсифікований.

Платіж по цьому кредиту включається в щомісячну платіжку за комунальні послуги, вона автоматом оплачується. Навіть, якщо дві квартир не платять, все одно, з точки зору обслуговування кредиту, це не має великого негативного впливу.

- МФО постійно скаржаться, що їм складно фінансувати в Україні проекти, тому що вони мають фінансувати їх в іноземній валюті. То коли їм дозволять кредитувати у гривні?

- Це не МФО складно, це позичальникам складно брати кредити в валюті, бо саме вони на себе беруть валютний ризик. МФО можуть видавати кредити в гривні, вони можуть конвертувати ці кошти в нацвалюту, але це валютний ризик, який вони візьмуть на себе. І МФО не готові до цього.

Як з цієї проблеми виходити ? МФО можуть або перекласти цей валютний ризик на когось іншого, але ні банк не в захваті від цього, ні позичальник. Альтернативний варіант, це залучення коштів у гривні. Я, працюючи в Нацкомісії з цінних паперів, впроваджував зміни до законодавства, яке дає можливість МФО, якщо дозволяє це робити їх внутрішні правила, випускати облігації в гривні в Україні, і таким чином залучати ресурс.

- Тобто ЄБРР чи IFC нічого не заважає видавати кредити в гривні?

- У них немає юридичних проблем це зробити. Ринок готовий, чекає, все законодавство є. Їм просто треба прийняти рішення. ЄБРР рухався в цьому напрямку, не знаю, на якому вони етапі зараз, це рішення приймається в лондонському офісі. Тож далі питання: коли вони його приймуть, як вони його структурують, як оформлять проспект емісії облігацій.

Або ж ми маємо запровадити механізм своп-операцій або інший варіант хеджування валютного ризику. Я, як співавтор закону про деривативи, можу про це дуже багато говорити, але поки закон про деривативи не буде прийнятий депутатами у другому читанні, у нас не буде понятійної бази, у тому числі у податковому кодексі. У нас в законодавстві немає термінології навіть, з якої будувати і правильно структурувати цей інструмент, щоб він працював.

- Якщо у вересні приймають закон про деривативи, як може змінитися механізм фінансування МФО?

- Ми готові, і Національний банк готовий дискутувати і пропрацьовувати механізм свопу. Питання завжди у вартості свопу і структуруванні. Валютні кошти, особливо в таких проектах, де банки задіяні, можна віддавати під певну ставку у той самий НБУ або на ринок іншому банку і забирати гривневий потік в іншу сторону. Це стандартний інструмент, який працює у всьому світі, для нього практично не треба участі державних органів. Але у нас це поки що екзотика. Поки не приймуть закон у нас, наприклад, немає навіть типології похідних контрактів на ринку. Через це у учасників ринку можуть виникати проблеми із податковою.

- Ви, як Мінфін, який тепер слідкує за державними гарантіями, які пріоритетні напрямки фінансування від МФО визначили?

- Нам дуже важлива інфраструктура, особливо дороги. Ми б хотіли суттєво збільшити обсяги фінансування і можливості, тому що бачимо, що ці області і міста, які вже мають модернізовану дорожню інфраструктуру, значно вигідніші з точки зору залучення інвестицій. Є прямий зв'язок.

Наприклад, якщо ви будете їхати по трасі Київ-Львів, то побачити завод Cersanit, побудований біля дороги, тому що це прекрасна логістика, і з нього зручно експортувати. До західної України, де відремонтовані дороги, є цікавість з боку нових інвесторів.

Я вчора спілкувався з новим в.о. міністра охорони здоров'я, за їх підрахунками, нормальна дорожня мережа в регіонах суттєво здешевить і спростить надання первинної і невідкладної медичної допомоги, швидка буде швидше доїжджати. Можна централізувати багато процесів, якщо мати дорожню інфраструктуру. Тому дороги – це головний пріоритет.

Другий напрямок – це енергетична інфраструктура. Там вже багато проектів реалізовується, але їх треба завершити. Будівництво Канівської гідроакумулюючої електростанції дуже важливо, бо у нас недостатньо маневрених потужностей, щоб згладжувати піки в енергетичній системі.

Ще одна частина – це енергоефективність. Підняття тарифів створило дуже великий попит на енергоефективні заходи. Але є питання самої модернізації мереж, котелень, це особливо актуально для котелень невеликої потужності, де є можливість переходу на альтернативні джерела палива та зменшення споживання енергоресурсів. Зараз під координацією Міністерства регіонального розвитку створюється фонд енергоефективності, який фактично мав би акумулювати в собі кошти і підтримувати з боку держави ці проекти. Тому що це не тільки кредитні кошти, це і кошти державного бюджету, які ми зараз виділяємо.

- А як щодо бізнесу?

- У нас є два проекти, один націлений на малий і середній бізнес, інший на малий і середній бізнес, але в аграрному секторі. Це €400 млн для аграрного сектору і €400 млн для малого і середнього бізнесу в цілому. Ми їх залучаємо у Європейського інвестиційного банку. Ця схема передбачає участь банків-партнерів. Кредитний ризик ділиться з банками.Агентом є державний Укрексімбанк. Мінфін ці кошти залучає, як країна, під низьку ставку.

- Наскільки ви хочете збільшити вибірку коштів МФО?

- Ми плануємо суттєво покращити вибірку, ідентифікуючи та аналізуючи проблемні моменти, та своєчасно реагуючи на них. Їх дуже важко систематизувати, тому що в кожного проекту вони інші, різні. Але ми будемо робити усе, щоб проекти йшли в межах плану. Ми будемо орієнтуватися на стратегію потенційних бенефіціарів, будемо їм допомагати максимально залучати кошти для реалізації стратегій. Є вже рішення Кабміну про зміну до 541-го порядку по місцевих гарантіях, що розблокує шість проектів, які зараз висять.

- Що Україна втрачає, коли ми не довиконуємо план по залученню коштів МФО, чи затягуємо із реалізацією проектів?

- Це ж інвестиції. Ми втрачаємо кошти, які могли б вже інвестувати. Як результат, у нас менше відремонтованих доріг, гірша якість води, теплопостачання, муніципальний транспорт не закуповується…

Запуск електронного декларування - це не лише про співпрацю із МВФ, це також умова для отримання кредитних гарантій США та ЄС

- Є ще ситуація із державними гарантіями США під які Україна зможе отримати ще один мільярд доларів кредиту під дуже низькі відсотки. Вперше про це заговорили під час візиту міністра торгівлі США Пенні Пріцкер минулого року. Але ми їх так і не взяли

- По-перше,  ми їх незабаром візьмемо. Я особисто був присутній, коли міністр фінансів за участі президента та прем’єр-міністра підписував гарантійну угоду у травні. А розмова про неї почалася ще тоді, коли ми домовились про отримання попередніх гарантій від США на $1 млрд.

По-друге, це інший процес, відмінний від кредитування МФО, це фінансування не інвестиційних проектів, а державного бюджету, тобто це в тому числі зарплати та пенсії ми на ці кошти розраховуємо.

Але для того, щоб гарантія набрала чинності, необхідно виконати певні передумови. Більшість із них ми виконали. Що поки не виконано, так це  призначення засідання Ради Директорів МВФ, на якому має бути прийняте рішення про надання Україні наступного траншу. Наші партнери використовують співпрацю з МВФ. Тобто для них, якщо ми працюємо з МВФ і макроекономічна ситуація стабільна, то можна видавати гарантію чи кредит. Тому ми чекаємо на МВФ, і не тільки по цьому проекту, але й по макрофінансовій допомозі в €600 від ЄС, яку ми плануємо отримати. Тому для нас відновлення співпраці із МВФ це критично.

- МВФ теж є одним із наших кредиторів, який, виділяє кошти, але не дає, бо  ми не виконуємо своїх зобов’язань. От вони вже заявили, що без атестату для системи електронного декларування доходів чиновників наступного траншу не буде. Електронне декларування провалене.

- Дуже важливий момент, 15 серпня – це була наша внутрішня дата запуску, анонсована Прем’єр-міністром, але з відповідно до меморандуму з МВФ у нас є час до кінця серпня.

Ми взяли на себе зобов'язання, щоб ця система працювала. І вона в будь-якому випадку повинна працювати, щоб ми могли далі спілкуватися і продовжувати співпрацю з нашими партнерами і не тільки з МВФ, адже це також умова для отримання згаданих вами кредитних гарантій США на $1 млрд. Та найголовніше, це необхідно в першу чергу самій Україні.

- То, коли нам тепер очікувати запуск системи і відновлення співпраці із МВФ?

- Інформація від НЗК, що до кінця серпня система буде працювати повноцінно. І ми цього з нетерпінням чекаємо. Щодо МВФ, то, як правило, рішення стає відомим протягом тижня, після засідання Ради Директорів МВФ. Засідання Ради ми очікуємо у  вересні.

- Які проблеми, окрім декларування, ми ще маємо вирішити до того моменту?

- Ми виконали всі основні зобов’язання. Залишились лише деякі заходи технічного характеру, які фізично не встигли підтвердити. МВФ не збере Раду, поки не буде звіту від місії МВФ, що всі попередні заходи були виконані.

- Голова ДФС Роман Насіров заявив, що МВФ підтримує їх у тому, що саме фіскальна служба має займатися адмініструванням баз даних платників податків, а не Мінфін, який хоче це забрати собі, як анансовано у законопроекті щодо змін до податкового кодексу.

- Наскільки я знаю, офіційної заяви МВФ з цього приводу ніколи не було. Ми відслідковуємо всі заяви МВФ, офіційної такої заяви я не бачив. Всі комунікації з експертами МВФ щодо реформи ДФС проходять за участі Мінфіна і ДФС, тому, думаю, ці питання будуть обговорюватися на робочих зустрічах.

- Насіров каже не правду?

- Є дуже багато дискусій на експертному рівні по кожному питанню. Але для нас позиція МВФ, це та, яка висловлена офіційно.

- Якщо МВФ скаже залишити адміністрування баз в руках податкової, ви облишите цю ідею?

- Спрощення адміністрування податків проговорюється, як комплексний проект з МВФ. Ми не проговорюємо конкретно бази даних. Там, крім МВФ, ще дуже багато іншої технічної допомоги з інших міжнародних організації, і ми це все комплексно проговорюємо. У нас є велика команда в міністерстві, яка разом з ДФС, разом з міжнародними організаціями обговорює великий аспект заходів по спрощенню адміністрування, тому я б не виділяв якийсь один шматок. Це процес. Та важливо розуміти, що в будь-якому випадку необхідно посилювати контроль над ДФС. Це саме те, чого хоче бізнес. І передача баз даних до Мінфіну якраз і має  на меті посилення контролю та зменшення можливостей для маніпуляцій з боку ДФС.

- Якщо не говорити про позики міжнародних кредиторів і донорів, то коли нам чекати прямих іноземних інвестицій для розвитку реальної економіки?

- Проблематика давно знайома. За інвестиції ми конкуруємо зі всіма іншими країнами, які навколо нас. Наша конкурентна перевага – це дешева робоча сила, плюс логістика у регіонах, де є дороги або порти, плюс розташування, а саме близькість до кордону з ЄС. Плюс є угода про асоціацію з ЄС, яка на велику кількість видів продукції передбачає нульове мито, це дуже вигідно. Наприклад, текстильна промисловість має нульове мито, і ми можемо стати другою Туреччиною в цьому плані, і логістично доставляти всі матеріали дуже просто.

Але, з точки зору іноземного інвестора, коли він дивиться на цю країну, він бачить, що тут йде війна, а з боку є країна зі співставною робочою силою, де немає війни, і все, він вибирає. Це перша проблема.

Друге питання, це захист прав власності. Реформа судової системи тільки в процесі. Тому це теж питання для інвесторів, бо фактично це ризикова інвестиція. Пряма інвестиція означає, що інвестор або купує існуючий бізнес, або будує з нуля, це гроші, які дуже важко повернути, бо нема кому продати цей бізнес, у разі чого. Захист прав інвесторів і фактор можливих ескалацій на сході стримують, наразі вони переважають наші конкурентні переваги.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: