Нам потрібно щось змінити у себе в голові. Великий виробник хліба про українські реалії

коментувати
Генеральний директор компанії «Теремно хліб» Андрій Тищенко вважає виробництво хліба непривабливим для інвестицій

Генеральний директор компанії «Теремно хліб» Андрій Тищенко вважає виробництво хліба непривабливим для інвестицій

Вартість зерна на світових ринках продовжує знижуватися. Це змушує українських виробників підвищувати експорт пшениці.

Що може спричинити дефіцит і подорожчання хлібобулочних виробів в самій Україні. З такою точкою зору виступив генеральний директор "УкрАгроКонсалт" Сергій Феофілов.

На його думку, крім низьких цін на зерно, свою роль відіграє і зростання витрат на вирощування зерна (насіння, пальне, добрива). Тому аграрії прагнуть вивозити більше пшениці на експорт. Вони також планують істотно скоротити посівні площі.

Що насправді відбувається на ринку хліба і що заважає йому розвиватися, в інтерв'ю НВ розповів представник одного з найбільших виробників – генеральний директор компанії «Теремно хліб» Андрій Тищенко.

Що відбувається сьогодні на ринку хліба?

Якщо дивитися на сам ринок, то десь починаючи з початку 90-х років, з розпадом Союзу, він скорочується. Причому щороку йде тенденція до скорочення. Є в нас два чинники. Перший – це у нас зменшується кількість населення. Друге – це у нас змінюється культура споживання самого продукту та культури харчування населення. Тобто хліба вживають все менше і менше, норми хліба зменшуються.

Якщо говорити про структуру ринку, що зараз він із себе представляє?

Якщо говорити про структуру виробників, у нас є кілька великих холдингів, які об'єднують кілька хлібозаводів. Це "Хлібні інвестиції", "Київхліб", "Формула смаку", "Кулиничі", "Хлібпром" та "Лауфер". Решта – це або поодинокі заводи, або це якісь маленькі напівлегальні пекарні. На жаль, у нас дуже великий сегмент ринку знаходиться в тіні. За різними підрахунками, це десь від 60 до 69% всього ринку. Це маленькі пекарні, які печуть хліб у підвалах. Вони нелегальні, вони не платять ні податків, нічого. Там вже навіть не йдеться про якусь елементарну санітарію. Не варто забувати, що хліб – це харчовий продукт. І повинні бути дотримані вимоги тієї ж санстанції. Якщо перейти конкретно до цифр, можемо розглянути це на прикладі Волинської області. Сама область невелика, всього лише мільйон жителів. І на всю область 40 виробників хліба. З них ми брали цифри, дивилися статистику заради інтересу – всього 4 платять податки, платять людям офіційну зарплату. Ситуація така. В інших або оформлено по кілька десятків чоловік і зарплата десь в районі 1200-1300 гривень, що не дуже реально.

Ви хочете сказати, що з тіньовим сегментом ніхто не бореться?

По-моєму, за два роки у нас особливо нічого не змінилося. Мені здається, навіть тіньовий ринок стає більше, збільшується. Якихось конкретних кроків держави, на жаль, цього немає. Хоча, чесно кажучи, дивно, тому що країна знаходиться у стані війни, країні потрібні поповнення бюджету. І це якраз той шлях поповнення бюджету у вигляді податків, який може бути для держави. Але чомусь ніхто нічого не робить.

А чи є якісь реальні механізми для цього?

Мені здається, потрібно просто починати займатися цим, виводити з тіні. Потрібні елементарні перевірки. У податковій і у державних органів є всі дані. Якщо бачать, що на підприємстві оформлено 10 чоловік, зарплата 1200 гривень, чому ніхто не йде туди на перевірку? А у нас склалася така традиція, що на перевірку йдуть до того, хто працює в білу, хто показує всі дані. Бо з ними легше. Запустять на територію, нікуди їх не відправлять, їм надають дані для перевірки. Вони з них намагаються здерти все більше і більше. А ось з "чорним ринком" – на це очі закриваються.

У нас досить велика частка аграрної продукції, яку ми споживаємо імпортується. Наскільки реально вирішити цю проблему, щоб більша частина продукції вироблялася всередині країни?

Що стосується хліба – він у нас і буде вироблятися всередині нашої країни. Є невеликий сегмент, який імпортується. Але я навіть не можу це назвати хлібом. Тому що хліб, який зберігається 30 діб і не псується, залишається м'яким, по-моєму, це не хліб і це в їжу краще не вживати в принципі. Якщо ж дивитися нас і європейські країни, то наш хліб на порядок якісніше. Тому що ми зуміли зберегти старі технології і наш хліб виробляється за нормальними технологіями, з бродінням, з усіма процедурами, які повинні бути. А ми були, наприклад, у Польщі не хлібозаводі. Ми ходимо по заводу і дивимося – немає силосів для борошна. Питаємо: куди ви борошно? Вони кажуть: у нас немає борошна. – А як? Їм привозять в мішках суміш. Там все відразу. Вони в діжу розмішали, розбавили водою і з цього концентрату печуть хліб. Тобто у них немає всіх цих процесів, всіх цих понять. Зрозуміло, що він і виглядає, можливо, десь краще, і аромат у нього, і не черствіє він тижнями. Але це хімія.

Що стосується решти продукції, то тут, мені здається, державі необхідно змінити парадигму. І те, що ми так довго хотіли перезавантаження – воно все ж таки не відбулася. У нас ролі неправильно розставлені. Завдання бізнесу – це заробляти гроші, забезпечувати робочі місця та платити податки. А завдання держави – всіляко допомагати цьому бізнесу будь-якими методами. А у нас все залишилося, на жаль, по старому. І чиновники, навпаки, більше створюють якісь бар'єри і перешкоди, ніж допомагають бізнесу. Це перша складова. І друга – всім нашим виробникам треба щось змінити в голові у себе і налаштуватися на роботу на глобальних ринках. Тому що ми не дуже до цього готові. Ми все ж таки залишаємося закритими, ми залишаємося зосередженими на собі, на своєму місті, районі, області, країні в кращому разі. Але мислити більш глобально, на жаль, ми поки не навчилися. Але я думаю, що з часом ми навчимося.

Якщо брати хлібну галузь, то вона інвестиційно взагалі не приваблива. Чому? Тому що у нас досі регулюється ринок хліба. У нас на соціальні сорти, масові сорти рентабельність обмежена на рівні 5%. При цьому ці масові сорти на хлібозаводах десь займають від 70 до 90% всього випуску. Ми розуміємо, що на 5% багато не заробиш. І галузь насправді дуже капіталомістка. Я вам наведу приклад, що одна тунельна піч коштує приблизно 400 тисяч євро. При цьому з рентабельністю 5% на неї заробити нереально. І більшість заводів в Україні працюють на старому обладнанні, якому вже 30 років, і воно вже вичерпує себе. Саме через те, що чомусь у нас ринок регулюється. Хоча якщо взяти навіть сусідні країни, не кажучи вже про європейські, навіть у соціалістичній Білорусі ціна і рентабельність на хліб не регулюється державою. Якщо ми йдемо в Європу і хочемо працювати на європейському ринку, чому ми застосовуємо якісь норми ще радянського держрегулювання, не перебудовуємося на норми Європи?

Це стосується тільки хліба або багатьох інших сфер аграрного ринку теж?

У нас насправді, я думаю, що проблеми у всіх спільні. Не можна сказати, що одна якась галузь страждає більше або менше.

Перше, що треба зробити на ринку хліба це скасувати обмеження на рентабельність. Якщо хтось боїться, що буде дуже великий стрибок цін на хліб – його не буде. Не буде з однієї простої причини. Тому що у нас вже є конкуренція на ринку. Якщо в одній області 40 виробників, то ринок за ціною не виросте. Тому що 10 піднімуть, 20 не піднімуть і ті, хто підняв, вони програють просто-напросто. Навіть приклад з оподаткування можу вам сказати. У тій же Польщі для хлібного бізнесу ПДВ 8%. У Росії – теж 8%. У нас 20%. Це реальна підтримка держави, яка в тих країнах є. У нас, на жаль, ми цього не бачимо.

Те ж саме стосується кредитування для розвитку бізнесу. У Польщі заводи кредитуються під 2% річних. У нас мало того, що 30%, так їх ще й не візьмеш. Якщо 30% треба віддати за обладнання при рентабельності 5% – то така інвестиція апріорі невигідна.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: