Нафтогаз може позбавити Україну транзиту газу, - міністр енергетики

Ігор Насалик запевняє, що українська енергетика готується до зими з випереджаючим графіком

Ігор Насалик запевняє, що українська енергетика готується до зими з випереджаючим графіком

Ігор Насалик розповів, наскільки Україна готова до опалювального сезону.

Підготовку до цього опалювального сезону Україна почала з завданням не допустити повторення минулорічної ситуації, коли через дефіцит енергоресурсу, в країну повернувся режим надзвичайних заходів в енергетиці. Тобто енергетика почала керуватися у ручному режимі.

Проблема з браком вугілля антрацитової групи, яка докучала раніше, нікуди не поділася. І якщо раніше цю ситуацію якось балансували поставки вугілля з непідконтрольних Україні територій Донбасу і тієї ж РФ, то зараз такої можливості немає. Більш того, державою прийнято рішення працювати виключно з надійними постачальниками.

А це означає, що вугілля обійдеться державі набагато дорожче. На цьому тлі минулого тижня в Україні стався великий скандал. Енергетики та фахівці розкритикували угоду про закупівлю вугілля антрациту у США.

Так що ж власне відбувається в українському ПЕК, та чи не змерзнемо ми взимку і чи варто чекати населенню чергового підвищення цін на газ та електроенергію. Про все це НВ Бізнес вирішив розпитати людину, яка безпосередньо відповідає за стабільність українського ПЕК – міністра енергетики Ігоря Насалика.

- Чи готова Україна до опалювального сезону?

- Об’єднана енергосистема України сьогодні і та, що була у травні 2016 року, – це абсолютно різни речі. Зараз в нас немає жодних зауважень щодо підготовки до осінньо-зимового періоду. Як відомо, в січні через блокаду непідконтрольних Україні територій Донбасу було введено надзвичайні заходи в енергетиці. А зараз їх немає. Ми працюємо у штатному режими. Запасів вугілля у нас удвічі більше, ніж було на цей період минулого року. Атомні електростанції сьогодні збільшили свою частку в енергосистемі на 10%. А це дозволило зменшити частку споживання вугілля антрацитової групи і збільшити його запаси. Я не бачу жодних проблем щодо проходження опалювального сезону в Україні.

- Ви торкнулися питання антрациту. Попри зменшення його споживання, все ж таки деякі генерації працюють на ньому. А де його брати?

- У нас давно говорили про необхідність диверсифікації поставок вугілля антрацитової групи. Але в міністерстві ми прийняли кардинально інше рішення – як я вже заявляв, у 2019 році в нас взагалі не буде потреби у ньому. На антрациті працюватимуть лише теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Ми почали переводити генерації на газову групу вугілля. Прийнято принципове рішення щодо переведення на нього агрегатів державної компанії Центренерго. На цьому паливі вже працює другий блок Трипільської ТЕС, а також завершується реконструкція четвертого і п’ятого блоків цієї станції. Приватна компанія ДТЕК також вирішила переобладнати станції Дніпроенерго та Криворізької ТЕС на газову групу.

Це порушує питання сировинної бази. Нам потрібно буде за два роки збільшити об’єм видобутку вугілля газової групи на 8-8,5 млн тонн. Міністерство вже прийняло відповідну концепцію розвитку вугільної галузі. І це дає сигнал приватному бізнесу – можна інвестувати в шахти. Якщо цей план здійсниться, в нас не буде проблем з антрацитом.

- Тобто вугілля газової групи в нас теж обмаль. Де його можна добувати або звідки імпортувати?

- Всі без винятку державні шахти мають можливість збільшити об’єм видобутку, як мінімум удвічі-втричі. За останні чотири роки на державні шахти взагалі не постачалося шахтне обладнання. Ось і маємо результат – зменшення видобутку з 2014 по 2016 рік на 4 млн т. Цього року за рахунок бюджету надано майже мільярд гривень державних гарантій для вугільної галузі.  А у вересні планується розподілити ще 800 млн грн. Наступного року ми закладаємо додаткових 2 мільярди на шахтне обладнання. Втім, шахти потрібно повністю переводити на самофінансування, адже постійних дотацій вже не буде. І треба готуватися до приватизації.

Взагалі ми всі шахти поділяємо на три групи. Перша, ті, що мають промислові запаси, їх потрібно розвивати, ті, де таких запасів немає, будемо закривати. Але їх не так багато. Третя група – це високорентабельні підприємства, які за умови достатнього фінансування зможуть суттєво збільшити видобуток. Ми думаємо, що це фінансування може бути, у тому числі й приватним. Такий підхід дозволить до кінця 2018 року збільшити видобуток до 9 млн т. А у 2019-му вийти на 11-11,5 млн т.

- А скільки нам потрібно?

- Більше нам не потрібно. Разом із ДТЕК, який працює на Добропіллі і в Павлограді, ми вийдемо на необхідну кількість вугілля газової групи.

- Існує така точка зору, що після окупації Донбасу в нас не залишилося шахт. А ви кажете, що є резерви для росту видобутку. Де саме?

- В Донецькій, Луганській, Львівській і Волинській областях є 29 шахт, які мають серйозний потенціал для розвитку. Західну Україну враховували в останню чергу. Але сьогодні там видобувають 4,5 тис. т на добу. Але вони можуть вийти на 8-10 тис. т, як це було ще 4-5 років тому. Для цього ми розробили програму їх розвитку. Зокрема шахт Лісової, Степової і Відродження.

- Тобто центр вуглевидобування в нас переміститься з Донбасу на Захід?

- У нас є і Селидове, Первомайськ та й інші об'єднання. Ми підтягуємо західний регіон до можливостей східного.

- Є питання щодо поставок вугілля з США.  Експерти стверджують, що воно постачатиметься за якимись непрозорими корупційними схемами, через які воно буде на чверть дорожчим, ніж могло би бути. А на вашу думку, наскільки цей контракт вигідний для України?

- Антрацит, який споживають наші генерації, – це дуже обмежений ресурс палива. Основним його постачальником, якщо ми не беремо Російську Федерацію, є Південно-Африканська Республіка. Але там не достатньо вугілля для повного забезпечення України. Прем’єр-міністр сказав, що вугілля в Росії ми купувати не будемо.

А щодо Пенсильванії, то говорити про корупцію навіть смішно. Над цією угодою працювали Держепартамент США, посольства, ця угода обговорювалася на рівні президентів. А контракт між Центренерго і США підписувався у посольстві США.

Коли ж ми говоримо про ціну, то якщо трансформувати її з  урахуванням теплотворності, то вона буде на рівні південно-африканської. Зважте також на те, що логістичні витрати маршруту з США на 30-35% нижчі за ті, що виникають при доставці з ПАР. Я також вважаю, що якщо мова йде про довгострокові контракти, можна говорити про зниження ціни. Але я хочу наголосити, що міністерство не займається господарською діяльністю, це справа суб’єктів господарювання, хоча міністерство й несе за все відповідальність.

- Є ще одна скандальна тема. Співробітники Укртансгазу назадоволені тим, що Нафтогаз значно зменшує інвестиції  в газотранспортну систему, це негативно позначиться на її підготовці до зими. Як ви це прокоментуєте?

- Тут я на боці Укртрансгазу. Політику Нафтогазу щодо ГТС я вважаю недолугою. Вони поставили на ній хрест і не планують її використовувати у 2019 році.

- Дивно, адже Росія постійно збільшує об’єм прокачування.

- Так, позиція Нафтогазу може призвести до того, що Укртансгаз згодом технічно не зможе перекачувати газ. Але ж, останні рішення, які були прийняті, в тому числі у США, я маю на увазі санкції проти Російської Федерації і Північного потоку-2, якраз грають на користь українській ГТС. Якщо вона не буде готова, для нас це буде катастрофа.

- Коли команда Андрія Коболєва прийшла в Нафтогаз, він заявляв, що його завдання – розділити Нафтогаз на видобувальну, транспортувальну і трейдерську компанії, а потім і зовсім ліквідувати Нафтогаз. Але зараз він навпаки хоче зберегти компанію.

- Я не хочу коментувати позицію менеджменту НАК, але я повинен сказати, що нам вдалося зробити постанову про розподіл НАК Нафтогаз України, яка погоджена з нашими європейськими партнерами, з іншими фінансовими структурами. І те, що на сьогоднішній день НАК створює умови для того, щоб цей процес затягувати, мені незрозуміло як міністру, який формує державну політику в тому числі.

- Якщо говорити про реформи в енергетиці. Що вдалося зробити за останні три-чотири роки і що ще потрібно зробити?

- Перше – це закон Про ринок газу, який вже досить давно прийнятий. Але він не буде працювати доти, доки Нафтогаз не стане одним із суб'єктів постачання газу в Україну, або одним із трейдерів, які повинні існувати на ринку України. Чим швидше цей процес відбудеться, тим швидше почне функціонувати ринок газу в Україні.  Друге – закон Про ринок електричної енергії, який з великими потугами, але все ж таки був прийнятий. Зараз ми розробили і подали до Кабінету міністрів України проект щодо створення координаційного центру. Оскільки введення в дію цього закону потребує прийняття ще десь близько 120-ти підзаконних актів. І я думаю, що за ці півтора року нам вдасться максимально ці підзаконні акти впровадити. І з 2019 року впровадити закон про ринок електричної енергії у повній мірі. Це буде суттєва допомога споживачам, оскільки у них буде альтернатива вибору. 

- На цьому ринку гравців часто порівнюють з операторами мобільного зв'язку. Начебто чим більше тут буде гравців, тим стане вигідніше. Але у мобільних операторів є свої вежі і кожен намагається будувати свою мережу. А якщо ми говоримо про виробників електроенергії, то їх всього кілька в країні.

- Потрібно розуміти, що вони тепер не поставляють, вони виконують тільки функцію транспортування. Тому будь-хто може мати договори напряму з Енергоатомом. Але для покриття пікових навантажень він мусить укладати договори з Укргідроенерго і тепловими електростанціями. Він повинен прогнозувати, як буде споживання, то він повинен працювати на балансуючому ринку, і так далі. Тому не треба мати генерації, для того щоб забезпечувати електроенергією. Повинна з'являтися структура, яка має можливість формування пулу, запасу електроенергії для споживачів. І вони між собою починають конкурувати. Якщо колись рентабельність була 30-40%, то зараз ця рентабельність буде на рівні 7-8%, як в нормальних європейських країнах.

- Питання щодо приватизації Центренерго. Чи варто її приватизувати, та інші українські генеруючі активи? Якщо приватизувати, то як, хто може бути потенційним покупцем?

- Продавати Центренерго, як і обленерго, до того, як не запрацював на повну закон Про ринок електроенергії, не має сенсу. Тому що будь-який стратегічний інвестор, входячи в Україну, а стратегічний інвестор – це той, який може мати хоча би 2,5-4% всього ринку енергетичного, ніколи не зайде, якщо він не зрозуміє, які правила існують на цьому ринку. Закон Про ринок електричної енергії дав правила, які будуть існувати.

Я би все-таки розділив Центренерго на три окремі компанії. Окремо Трипільську, Зміївську і Вуглегірську. Тобто на три об'єкти приватизації. З цього і сума приватизації була б більша, і зацікавлені структури виявили б більше бажання. Потужні іноземні структури, мабуть, навряд чи могли б фінансувати Вуглегірку, оскільки вона розташована в зоні розмежування. Наші ж бізнес-структури із задоволенням могли б приватизовувати Вуглегірку.

Хоча той же самий закон Про ринок електричної енергії буде модифікувати взагалі систему генерації. Я думаю, теплові генерації будуть замінюватися смарт-генераціями та відновлювальною генерацією, в тому числі сонячною, якщо до неї буде передбачена система акумуляторних батарей. І саме такий законопроект ми зараз як міністерство розробляємо.

- Завжди вважалося, що генерація нам необхідна, щоб балансувати піки споживання, які є вдень, а вночі падіння. Ви зараз кажете, що її частку можна знизити за рахунок смарт-генерації. А що таке смарт-генерація, як це буде відбуватися?

- На сьогоднішній день по правилах ринку ми повинні утримувати на гарячому валі відповідну потужність у випадку зупинки атомного блоку. Смарт-генерація - вона не працююча, але яка може видати в систему за 2-3 секунди відповідну потужність. Ми можемо замінити один атомний блок смарт-генераціями, які не працюють, працюють на газі, екологічно чисті, але які можуть моментально замістити ту потужність, яка в якийсь момент вийшла з ладу в мережі об’єднаної енергосистеми України. Це також перспектива. Ми зараз розробляємо проект, що відновлювальні джерела енергії не повинні працювати в базі. У нас достатньо бази, яка забезпечується атомною енергетикою. І тому ми зараз розробляємо законопроект, згідно з яким як мінімум 50% сонячної енергетики, вітряної енергетики має бути побудовано спільно з акумуляторними батареями, які будуть входити в добове регулювання і частково зможуть заміщувати теплові електростанції.

- Наскільки нам необхідний експорт електроенергії? Чи варто продовжувати?

- Ми серйозно вийшли на ринок і майже на 45% збільшили його. По-перше, експорт електроенергії приносить нам валюту. По-друге, експорт здійснюється за оптовою ринковою ціною. Що це нам дає? Треба розуміти, що ми продаємо не тільки електроенергію, а в ціні цієї електроенергії ми продаємо інвестиційні проекти і дотацію нашого населення. То чи потрібен такий експорт, чи не потрібний? Очевидно, так. 1 вересня ми зможемо представити баланс на 2018 рік об’єднаної енергосистеми України. І там також передбачено ще збільшення експорту електроенергії.

- Питання, звичайно, більше до НКРЕКП, але на вашу думку, чи варто споживачу очікувати підвищення цін на електричну енергію та газ?

- З 1 січня 2017 року вперше за 25 років ціна на оптовому ринку електроенергії впала на 10%. Це не тільки за рахунок того, що ми збільшили вклад атомного сектору з дешевою електроенергією. Це і робота міністерства. Я не бачу в балансі, який ми будемо представляти, мотивації для того, щоб ціну на електроенергію збільшували. Ми бачимо мотивацію до її зменшення. Щодо газу. Газ - це не зовсім наші повноваження як міністерства. Але згідно з 187-мою постановою, яка зараз проходить на урядовому комітеті, міністерство розробило схему, яка не передбачує збільшення ціни на газ. Ще на початку моєї роботи в міністерстві була вироблена наша позиція, що Україна повинна закачувати газ з травня по серпень включно, коли газ дешевий. А для цього є всі необхідні потужності ГТС. І видавати їх споживачу в опалювальний сезон.

Тоді Нафтогаз доводив про те, що ціна суттєво повинна впасти у вересні і недоцільно закачувати, як говорить міністерство. Вони навели відповідні графіки. У результаті ми отримали, що ціна на газ не впала на 20%, як передбачав НАК, а зросла на 20%. І Україна закуповувала не за зниженими цінами, а за вищими. Розплатились споживачі і промислові структури. Тому виробляючи позицію у 187-й постанові, ми змінили систему закачування газу з 12 місяців, як передбачав Нафтогаз, на літні місяці, коли ціна нижча. За рахунок цього ціна на газ не збільшується більш ніж на 5%. А це дає можливість не збільшувати взагалі ціну газу в Україні.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: