Голова ДПЗКУ: Китайці отримали пропозицію від міністра і від нас щодо часткового викупу нашої компанії

Керівник ДПЗКУ запевняє, що справи пішли вгору
Фото: Олександр Медвєдєв / НВ

Керівник ДПЗКУ запевняє, що справи пішли вгору

У жовтні 2016 року в найбільшому державному операторові – Державній продовольчо-зерновій корпорації України (ДПЗКУ) змінився керівник.

Замість Бориса Приходька, який займав цю посаду з травня 2015 року, головою правління корпорації було призначено (поки - у статусі в.о.) Олександра Григоровича.

Йому належить надскладне завдання – стабілізувати роботу корпорації, впорядкувавши відносини з основним кредитором – Китайською національною корпорацією машинної промисловості і генеральних підрядів (ССЕС), яка в рамках контракту 2012 року «влила» в ДПЗКУ $1,5 млрд.

У рамках цієї угоди українська сторона повинна поставити в Китай 5,16 млн т зернових – в умовах рекордно низьких цін на зерно та фіксованої маржі ця домовленість вимагає суттєвої трансформації. «Є борги, колосальні борги. Вони в тілі кредиту, ці гроші не працюють, а відсотки ми на них платимо», – зазначає Григорович.

Він наголошує, що під його керівництвом фінансове становище корпорації вже покращилося – чистий збиток скоротився в 4 рази і зараз складає «всього» 700 млн грн. Як вдалося цього досягти, він не заглиблюється в подробиці. Лише раз проговорюється: «По суті, ми працюємо по понятійці».

Григорович – повноцінний господар у ввіреному йому відомстві. Незважаючи на те, що його вважають креатурою Ігоря Кононенка, сам він лише посміхається у відповідь на такі припущення. «Міністр не дозволяє собі дзвонити мені», – каже він.

Про те, з якими результатами ДПЗКУ закінчує 2016 рік і що планує в майбутньому сезоні – в інтерв'ю НВ Бізнес поговорив з керівником корпорації.

– Як для ДПЗКУ пройшов цей рік?

– Якщо говорити про успіхи, то перше – ми налагодили діалог і вивели на траєкторію позитивного розвитку відносини з нашим стратегічним партнером – китайською компанією ССЕС. Узгоджена і вперше в історії корпорації розпочата з 1 листопада програма форвардної закупівлі зерна майбутнього врожаю. На її фінансування буде спрямовано понад 1 млрд грн. Також узгоджено питання спільної реалізації низки інфраструктурних проектів. До головних віднесу модернізацію лінійних елеваторів, Миколаївського портового елеватора, Одеського зернового терміналу. Мета – підвищення конкурентоспроможності нашої компанії не тільки на внутрішньому, але й на світовому ринку.

Що стосується найбільш важливих і потрібних для нас програм, реалізацію яких нам вдалося узгодити із ССЕС, то це придбання вагонів-зерновозів. Вважаю, що це один із найбільш важливих на сьогодні проектів. Ми переконали наших партнерів у його актуальності, вони підтримали нашу позицію і це питання вже погоджено з Експортно-імпортним банком Китаю.

Крім цього, хочу відзначити роботу нашого колегіального органу – Ради директорів. У лютому наступного року ми будемо святкувати першу річницю його роботи. До складу ради увійшли найкращі – найбільш успішні та досвідчені керівники практично з усіх регіонів України. Наші підприємства розташовані у 20 областях України, і 12 людей представляють різні регіони. Щомісяця ми зустрічаємося, обговорюємо виробничі питання, політику розвитку компанії. Це в основному виїзні наради, які проходять на території наших філій. Як правило, ми вибираємо для проведення чергового засідання ті підприємства, які потребують уваги та підтримки, або ті, які можуть бути зразком для інших у своїй роботі.

Що стосується результатів роботи компанії, то в першому півріччі ДПЗКУ стала лідером з експорту зернових. Для нас це успіх і велика честь зайняти лідируючі позиції на досить складному ринку з високою конкуренцією. У другому півріччі ми вийшли на перше місце з експорту борошна. Це теж істотне досягнення нашої компанії, оскільки раніше переробні потужності використовувалися абсолютно неефективно. По суті, ми тільки на 5% контролювали внутрішній ринок і десь близько 10% зовнішній ринок. На сьогодні ситуація змінюється. Завдання, яке я ставлю перед підприємством і перед керівниками напрямків – щоб ми були не тільки лідерами з експорту та збільшили частку ринку, але й виходили на перші позиції на внутрішньому ринку.

Крім цього, сьогодні ДПЗКУ має непоганий фінансовий результат. За 2016 календарний рік виручка компанії збільшилася майже на 5% і становить трохи більше 13 млрд грн.

Якщо дивитися на умови підписаної (з Китаєм) угоди – так, вона не вигідна для нас

– За рахунок чого?

– Причин кілька. По-перше, стабілізувався валютний курс. Навіть чистий збиток ми практично вчетверо скоротили – з 3 млрд грн до 700 млн грн. Крім того, ми йдемо на історичний рекорд за обсягами заготівлі. Це дало можливість збільшити прибуток наших філій – він зріс майже вдвічі і становить сьогодні 273 млн грн. І, повірте, є ще потенціал для зростання. Ми зараз переглядаємо тарифи на послуги наших підприємств, думаємо їх трохи збільшити, що дасть можливість підприємствам одержати додатковий прибуток.

– Тобто філії у вас прибуткові, а сама компанія зі збитками?

– Ми ж говоримо про різні напрямки бізнесу. Основний результат роботи компанії дає трейдинг, який генерує 90% прибутку. А все інше – той потенціал, яким ми володіли і практично ніколи про нього не говорили, але зараз ми ставимо його під голову на чільне місце роботи компанії. Що стосується збитків, то це питання хвилює всіх. Це спадщина 2013-2014 років, коли в корпорації утворилася колосальна дебіторка – $132 млн за зовнішніми контрактами.

– Що ви конкретно зробили в компанії після призначення головою і можете собі як менеджеру записати? Змінилися підходи щодо контрагентів?

– Перше – це те, що я оптимізував структуру. Певну перевагу дало мені те, що я рік пропрацював заступником і бачив сильні та слабкі сторони компанії. Виходячи зі свого розуміння ефективної роботи корпорації, я прийняв рішення про скорочення структури. На 85 чоловік був урізаний центральний апарат. Були створені нові структурні підрозділи. Наприклад, управління по приватизації. Рішення про створення такого управління було мною прийнято для реалізації постанови КМУ №271, яка передбачає приватизацію ДПЗКУ, і для того, щоб підготувати й забезпечити в майбутньому продаж корпорації. Паралельно ми працюємо над реалізацією тих планів, які досягнуті за підсумками переговорів із китайською стороною. Створено департамент розвитку, який концентрує зусилля і кадровий потенціал по інфраструктурних проектах, що дало можливість ефективніше готувати необхідні матеріали, краще і якісніше проводити переговори з китайською стороною і, в підсумку, домагатися результату.

– Ваші співробітники кажуть, що у вас дуже жорсткий стиль менеджменту. Із чим це пов'язано?

– Думаю, це перебільшення. Я просто вимогливий як до себе, так і до інших. Мене не цікавить процес, мене цікавить результат. Я вважаю себе справедливим керівником.

– Уточніть, будь ласка, який поточний статус Бориса Приходька? Він уже пішов з компанії, не пішов?

– Призначення і звільнення – це функція міністерства, міністра. Борис Приходько звільнений. Але в нього є дуже цінна якість – він прекрасний аналітик і досить досвідчений трейдер. Тому я запропонував йому працювати в статусі радника, і ця пропозиція була прийнята.

– Китайці наполягали на тому, щоб його зняли?

– Хочу сказати, що період від початку цього року і до жовтня місяця був досить складним у відносинах із китайською стороною. Відносини практично були паралізовані. У нас була відсутня комунікація. І це заводило в глухий кут діалог не лише між нашими компаніями, але й впливало на міждержавні відносини. Тому це була десь позиція китайської сторони, а десь особиста позиція Бориса – прийняти рішення піти з корпорації.

– Чим була продиктована спроба призначити головою компанії Олександра Лавринчука? Хто ініціював такого роду призначення?

– Коли приймалося рішення про його призначення, я виходив з оцінки його досвіду, знань, взаємин з китайцями – він користується в них високою довірою. Це могло би піти на користь компанії. Що стосується різної інформації про нього, то наша служба безпеки уважно проаналізувала ці питання. І якби щось було з того, що йому приписують, він був би або десь за кордоном, або сидів би у в'язниці. Наразі, наскільки я обізнаний, він бореться за посаду держсекретаря в Міністерстві екології.

– Ви незалежний управлінець чи міністерство втручається у вашу роботу?

– Безумовно, ми шукаємо підтримку в міністерства. Я вдячний міністру, міністерству за те, що ми її відчуваємо. Ми вибудовуємо відносини із сільгоспвиробниками, виходимо на пряму роботу з ними, йдемо від посередників. Сьогодні частка сільгоспвиробників у нашій структурі закупівель практично 80%, частка посередників – усього 20%. Відхід від посередників, на додаток до всього, допоможе позбутися від корупційної складової. Я вважаю, що це наш невеликий успіх. І не можна не відзначити роль міністерства та безпосередньо міністра в налагодженні діалогу. Днями ми підписали меморандум з Аграрним союзом, ведемо прямі переговори з фермерами. Це дає можливість їм отримати держпідтримку, в тому числі у вигляді участі у форвардних програмах, а також дає їм можливість використовувати нашу інфраструктуру. В цьому напрямку будемо працювати й надалі.

Що стосується взаємовідносин із центральними органами виконавчої влади, то ви знаєте, наскільки важко сьогодні стоїть питання із забезпеченням вагонами-зерновозами, і хочу зазначити, що у вирішенні і цього питання міністр неодноразово нам допомагав, за що ми йому вдячні. Він особисто не раз піднімав цю проблему, забезпечував комунікацію з Міністерством інфраструктури і виносив її на розгляд у Кабінет Міністрів, завдяки чому перший віце-прем'єр доручив вирішити питання із забезпеченням вагонами, оскільки ми держкорпорація, маємо зовнішньоекономічні контракти, серйозні зобов'язання і працюємо з грошима, які отримані під гарантію уряду України.

Свою роль міністерство і безпосередньо міністр зіграли і в питанні налагодження взаємин з китайською стороною. 17 жовтня, буквально через десять днів після мого призначення, відбулася перша зустріч із ССЕС. Ці перші, складні, переговори тривали чотири дні. Позитивним сигналом був приїзд делегації в Україну, адже останні вісім місяців їхні представники не були в нашому офісі, а це неприйнятно для партнерських відносин. І те, що вони повернулися і ми сіли за стіл переговорів, почали шукати точки взаєморозуміння – у цьому велика заслуга міністра. Це був складний момент, на певних етапах переговорів китайці були готові піти, але, в підсумку, нам вдалося знайти компроміс.

Фактично, ми домовилися будувати відносини на те, що нас об'єднує, і відкласти складні спірні питання на більш пізній період. Упевнений, що така позиція принесе нам взаємний успіх.

– То вами опікується Мінагрополітики чи ні?

–Так. Міністр призначає всіх заступників, а кандидатуру голови правління подає на розгляд та затвердження Кабінету Міністрів.


Фото: Александр Медведев / НВ
Фото: Олександр Медвєдєв / НВ


– Як часто буває, що міністр дзвонить вам, щось просить зробити?

– Він такого собі не дозволяє. Міністр вказує на пріоритети в роботі, у якому напрямку рухатися, що більш корисно для держави і галузі в цілому. Ось у такому контексті будуються наші відносини.

– Просто цікаво, як це все працює. Буває таке, що подзвонить Володимир Гройсман і дасть вказівку якусь, або глава Адміністрації президента?

– Ні. Володимир Борисович нам не дзвонить. Але ми тісно взаємодіємо із секретаріатом Кабінету Міністрів, профільним управлінням.

– Кажуть, що вашим куратором є заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. Ви знаєте цього чоловіка, як він впливає на вашу діяльність?

– Ми розраховуємо на підтримку і в деяких питаннях її отримуємо з боку багатьох депутатів, у тому числі і від фракції БПП.

– До вашого призначенням Ігор Кононенко мав якесь відношення?

– До мого призначення пряме відношення мав міністр, який запропонував і підтримав мою кандидатуру.

– Вашу корпорацію включили в список компаній, що підлягають приватизації. Як на це відреагувала китайська сторона? Вони зможуть взяти участь у цій приватизації чи ні?

– Ми маємо півторамільярдний кредит, який нам дав Експортно-імпортний банк Китаю на виконання Генеральної угоди з нашим стратегічним партнером компанією ССЕС. Для того, щоб ми могли купувати зерно і продавати його через Китай далі. І в умовах цього договору є обмеження щодо того, що всі питання, які пов'язані зі зміною власника, зміною умов, в обов'язковому порядку повинні узгоджуватися з китайським банком. Про це ми проінформували відповідні служби і наші органи управління. Наскільки мені відомо, на сьогодні міністерство направило листа Кабінету Міністрів, Фонду держмайна і китайським партнерам з поясненням ситуації, щоб не було заворушень і вони не переживали за свої гроші. Усе спокійно, працюємо, розвиваємо наш проект співпраці.

– Чи є вже якась оцінка вартості ДПЗКУ?

– Я розраховую, що ми покажемо в бухгалтерському звіті зміну вартості активів. Якщо говорити про цифри, то якщо раніше нас оцінювали в 729 млн грн, наразі – це вже 3,9 млрд грн.

– Питання з приводу формату приватизації. Який ви вважаєте оптимальним? Одним пакетом чи регіональними підприємствами? Чи краще взагалі не продавати?

– Моя позиція – продавати на вигідних для держави умовах. Щоб не вийшло так, що ми організуємо приватизацію, а в підсумку втратимо навіть те, що мали. Тут потрібно діяти продумано і орієнтуватися на досягнення кращого результату. А який спосіб вибрати – я думаю, що Фонд держмайна знайде і запропонує кращий варіант. Це може бути конкурс або аукціон.

– Продавати будуть цілісний майновий комплекс?

– Китайці розглядають варіант часткового викупу. Наші китайські партнери отримали пропозицію про участь у приватизації від міністра, від нас, вони зацікавлені цією пропозицією. Але хочуть офіційного роз'яснення: який порядок, процедура, терміни, умови. Тобто більш чіткої інформації.

– З урахуванням того, що в них кредит, у них буде якесь право дешевше купити?

– Дешевше – навряд чи, а ось першочергове право на купівлю можна обговорювати. Але, знову-таки, це питання до Фонду держмайна.

– Поговорімо про поточну роботу. Скільки вже законтрактовано зернових врожаю 2016 року? Яка характеристика постачальників?

– Буквально 16 грудня ми завершили форвардну програму 2016 року. Програма була реалізована в значно менших обсягах, ніж анонсувалося спочатку. Тобто на суму близько 110 млн грн. При цьому ДПЗКУ не допустила жодного дефолту по одному контракту. Чому масштаби анонсу і факту так відрізняються? Це результат складнощів роботи з китайськими партнерами, які дали згоду на форвард, коли посівна вже закінчилася і, відповідно, закінчилися закупівлі всього насіння, добрив, паливно-мастильних матеріалів. Одним словом, було втрачено час і можливості. Тому результат такий скромний.

– Чому вони так себе ведуть? Усі кажуть, що складні переговорники.

– Не сказав би, що складні. Вони вимагають до себе поваги і хочуть, щоб рахувалися з їхніми інтересами. Якщо дивитися на умови підписаної угоди – так, вона не вигідна для нас і для держави. З китайської сторони є розуміння того, що вони повинні йти назустріч. Я перед собою поставив завдання змінити умови кредитної угоди в бік поліпшення для української сторони. І в цьому напрямку вже є певні результати. Ми обговорюємо питання зниження кредитної ставки. Можете собі уявити, що, коли підписувався контракт, ціни на кукурудзу були практично вдвічі вищі. А ціна LIBOR на той період становила 0,51%. Наразі ціна на кукурудзу вдвічі менша, а LIBOR майже в 2,5 рази вища – 1,31%. Плюс додайте 4,5% і в нас виходить 5,8% по кредиту. Ми більше $80 млн платимо відсотків по забезпеченню кредиту. Міністр на переговорах із китайцями прямо сказав: ми влітку отримали від МВФ кредит і його вартість – 2,6%. Ми написали китайській стороні офіційний лист, щоб вони пішли нам назустріч. Вони розуміють, що ситуація змінилася і умови потрібно переглядати. Ми розраховуємо на успіх у цьому напрямку.

За умовами цієї угоди ми повинні постачати китайцям 5,16 млн т зерна. Реально ви ж розумієте, що в нас немає для цього умов

– Розкажіть, будь ласка, про контракти 2017 року.

– На 2017 рік ми запустили форвардну програму на 550 тис. т. Обсяг фінансування десь близько 1,1 млрд грн. Китайська сторона вже погодила ці питання. Це досягнення нашої команди, ми вперше в історії корпорації почали осінній форвард. Які результати? На сьогодні в нас близько 40 контрагентів, які вже проявили інтерес до програми. По 12-ти з них уже підписані договори. У зв'язку зі зміною погодних умов оцінювачі не можуть оцінити стан полів, тому цей процес перенесений на лютий-березень наступного року. Китайська сторона готова суттєво збільшити обсяги форвардної програми до 2-3 млрд грн залежно від того, скільки ми зуміємо прийняти.

Ви запитували про участь міністра – тут була його принципова позиція – не допустити дефолту і допомогти тим, хто цього найбільше потребує. Це фермери і середні сільгоспвиробники. Ми готові працювати з усіма, але віддаємо перевагу тим, хто найбільше потребує цього. Як буде працювати програма? Я ставлю завдання перед собою і керівниками структурних підрозділів, що основна закупівля повинна здійснюватися саме через форвардну програму. Така програма повинна бути ширшою і включати в себе не тільки грошові кошти, але й насіння, добрива, тобто комплекс послуг. У такому вигляді програма буде більш цікавою для сільгоспвиробника, та й нам теж дасть певну перевагу. У 2016 році за рахунок форвардної програми ми додатково заробили близько 9,2 млрд грн.

– У чому ваша перевага або відмінність у порівнянні з форвардом Аграрного фонду?

– Ми є конкурентами не тільки для Аграрного фонду. Багато компаній, особливо ті, які мають іноземний капітал, використовують ці програми. Безумовно, сільгоспвиробники вибирають, хто краще і йдуть туди, де вища якість послуг і нижча ціна. Скажу коротко про те, які умови ми пропонуємо. Це фінансування під 15% і ми не змінюємо умови, коли це стосується зміни якості. Інші, у тому числі Аграрний фонд, міняють. У нас однакові послуги нотаріусів. Трошки відрізняється вартість послуг страхових компаній – у нас вона нижча. Що стосується авансового платежу, то він у нас вищий. Усе інше – репутація. Кому довіряють, з тим працюють. Ми активно цю роботу включаємо наші філіали і розраховуємо саме на авторитет директорів, на їхню пряму роботу із сільгоспвиробником.

– Наскільки відповідає дійсності, що китайці не підтверджують чи не кожен форвардний контракт? І наскільки можна в таких умовах ефективно працювати?

– У плані узгодження з китайцями працюємо без проблем. Тільки заздалегідь потрібно обговорювати всі питання, потрібно розуміти алгоритм його вирішення, оцінювати реальні можливості отримання кінцевого результату. Тут я не бачу ніяких проблем.

У нас є борги, колосальні борги. І ми розраховуємо на ефективну роботу правоохоронних органів щодо повернення цих грошей у компанію

– Ви говорили про те, що зараз ведуться переговори про зміну контракту з китайцями. Хотілося б зрозуміти, на якому рівні проходять ці переговори?

– Виходячи зі своєї комерційної діяльності, ми бачимо складності цього контракту і зверталися до міністра. Тут я вже вам говорив про роль міністра і міністерства. Ми ініціювали це питання і при підтримці міністерства воно було винесено на розгляд Кабінету Міністрів. І наскільки я знаю, що є доручення прем'єр-міністра про те, щоб Міністерство фінансів, Міністерство закордонних справ, Укрексімбанк підготували відповідний лист з пропозицією про зміну умов контракту, в тому числі процентної ставки за кредитом. Скажу більше, на виконання цього доручення такий лист уже підготовлено, і в минулий четвер його було надіслано на узгодження в Кабінет Міністрів, після чого буде спрямовано в Китай. Китайські партнери чекають офіційного звернення, для того щоб приступити до обговорення зміни умов.

– Є інформація про те, що китайці обурювалися тим, що їх нібито кинули.

– Ми до цього не причетні. Ці історії у вигляді чуток у минулому. Зараз ми говоримо іншою мовою і зовсім в іншій тональності.

– Ви можете цифри назвати, нові умови, про які ви просите?

– Це комерційна таємниця, але вони істотно нижчі. Я вам озвучив позицію міністра про кредит МВФ під 2,6%, наша позиція – домовитися працювати десь у цих межах.

– А крім цього, є ще якісь речі, які ви хочете змінити?

– Безумовно. Для нас проблематичне питання з преференційною маржею і формуванням ціни. Для нас це досить складні питання, які потребують обговорення. Ми працюємо в цьому напрямку і розраховуємо на розуміння китайської сторони. Ще раз хочу звернути увагу, що у 2012 році, коли підписувався контракт, тонна кукурудзи коштувала майже $400. Тоді $5, які ми платили з тонни китайцям – здавалися несуттєвими. Зараз, коли ціна практично вдвічі менша, то це, по суті, весь заробіток. Нам потрібно забезпечувати кредит, потрібно забезпечувати свою життєдіяльність. Ми не просто в такому випадку не заробимо, а й несемо збитки. Що стосується торгівлі – ми повинні все продавати в Китай, ми зобов'язані їм поставляти 5,17 млн тонн в рік. А вони, в свою чергу, не гарантують купівлю.

– Якось дивно.

– Ось така дивна ситуація.

– Тобто ви ці два пункти хочете викреслити?

– Ми не хочемо викреслити. Ми хочемо працювати з китайськими партнерами. Ми розглядаємо їх як ексклюзивного партнера. Але ці питання повинні бути оговорені з урахуванням інтересів української сторони.

– Які у вас плани на наступний рік? Що ви плануєте отримати через рік? Що ви хочете побачити?

– Якщо говорити про організаційні питання, то в нашій компанії вже впроваджено і працює корпоративна культура західного зразка. І у формуванні місії, візії, стратегічних цілей, завдань, підходів, кадрової політики виходимо з кращої практики. Роботу в цьому напрямку будемо покращувати – оптимізувати і далі команду, скорочувати штат. Ми робимо ставку на професіоналізм, порядність і ефективність. Ось основні вимоги, які я висуваю і до себе, і до своїх колег, з якими працюю. Щодо результатів, на які розраховуємо, перше – компанія повинна бути ефективною. Я хочу довести, що державна компанія може бути ефективною. І може бути більш ефективною, ніж багато з приватних підприємств. Такі завдання я бачу перед собою і корпорацією в цілому.

– Більшість у це не вірять.

– Я багато їжджу по підприємствам, був на тих, які побудовані 40-50 років тому, і за весь час ніхто з попередніх керівників не був там. Але при цьому це прекрасні підприємства, там працюють люди, які люблять і знають свою справу. Це дає сили, і в роботі я саме на таких людей буду покладатися. Які завдання бачу. Основний наш напрямок – це інфраструктура – лінійні і портові елеватори, я хочу, щоб вони були максимально завантажені. Щоб цей рекорд, про який я вам сказав, не був випадковим, щоб була системна планова робота. Критерій, за яким я буду оцінювати роботу керівників – це фінансовий результат. Усі підприємства повинні бути прибутковими. Завдання, яке я ставлю перед керівниками – це робота з прибутком. Коли рік починався, у нас близько 35 підприємств були збиткові. Ви можете собі уявити катастрофічний стан деяких з них. На сьогодні їх залишилося тільки чотири.

І ми продовжимо роботу над тим, щоб всі підприємства були максимально прибутковими. З додаткових напрямків і видів діяльності, які ми розглядаємо, можна назвати формування банку землі. Адже, маючи авторитет і довіру фермерів, сільгоспвиробників, власників паїв, ми можемо, не вкладаючи великих коштів, отримати досить хороший інструмент для додаткового прибутку. Наведу приклад: я веду щоденний рейтинг по всіх підприємствах і знаю їхній результат роботи кожен день. Хто на першій позиції, хто займає останню позицію, яка динаміка в часі і в періодах у порівнянні з минулими періодами. І найкраще наше підприємство, яке йде на рекорди по заготівлі, програє майже в два рази в фінансовому результаті підприємству, яке в рейтингу по заготівлі перебуває на три десятка позицій нижче. У чому суть. Це підприємство має земельний банк розміром 6 тис. га.

І, відповідно, найвищий у всій компанії фінансовий результат. Ми останнє засідання ради директорів у грудні проводили саме на цьому підприємстві. Обговорювали питання створення банку землі, складності, можливості, перспективи. Подивилися, як працює директор, як він організував роботу. Я вам раджу, знайдіть можливість і поїдьте. Є почуття гордості. Підприємство знаходиться в дуже гарних географічних, кліматичних умовах. Там розливи Дніпра, кручі, хвойні ліси. Все в трояндах. Я зараз думаю організувати конкурс на найбільш привабливе підприємство. Це теж завдання на наступний рік. Посівні комплекси американського виробництва. Все пофарбовано, чисте стоїть. Показники по виробництву і за середньої врожайності в півтора-два рази вищі, ніж середні по району. Ось показник ефективного управління.

І це не поодинокий випадок. Таких у нас десятки підприємств, на які можна їхати і сміливо говорити, що це ефективне, гідне поваги і похвали підприємство. Щоб не було соромно, що ми очікували якихось кращих часів і нічого не робили, ми виходимо з нинішньої ситуації і вкладаємося на всі 100%, щоб досягти максимально кращого результату. Ми налаштовані на приватизацію, тому що приватне буде ефективніше. Чому ми так вкладаємося? Тому що це дасть можливість державі продати підприємство на більш вигідних умовах і отримати дохід від приватизації.

– А взагалі, яка справедлива вартість підприємства?

– Мені важко сказати. Мені здається, умови не зовсім сприятливі для того, щоб про це говорити. Є борги, колосальні борги. Вони ж у тілі кредиту, ці гроші не працюють, відсотки ми за нього платимо. Ми розраховуємо на ефективну роботу правоохоронних органів щодо повернення цих грошей у компанію.

На сьогодні у нас забезпечення вагонами складає десь близько 35%. Можете собі уявити, як працювати при такому забезпеченні – це третина від запланованого

– Можна уточнити план по прибутку на наступний рік.

– Те, що він буде вищий, я в цьому не сумніваюся. Наскільки – думаю, буде більш ясно, коли ми пройдемо цю турбулентність. Ми закладаємо прибуток у розмірі 49 млн грн, але він залежить від умов генерального договору, який ми зобов'язані виконувати. Відповідно, під це підводяться фінансові плани, які ми продовжуємо коригувати виходячи з реальних умов. Вони будуть зрозумілі, коли наша делегація, яка повернулася з Пекіна, а також наш посол, який, до речі, надає нам суттєву підтримку у взаєминах з китайцями і в роботі, розкажуть про останні домовленості. У грудні 2016-го проводилися переговори з Китайським ексімбанком.

Я поставив завдання затвердити з коригуванням торгову стратегію на друге півріччя, тому що на нас суттєво вплинула робота залізниці із забезпеченням вагонами. Наазі в нас забезпечення становить десь близько 35%. А це третина від запланованого. У будь-якому разі, я сподіваюся на рішення цього питання в найближчій перспективі, оскільки на 2017-й у нас багато амбітних планів.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

НЕ ПРОПУСТІТЬ

ТОП-3 блога

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: